Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.09.2018 року у справі №712/2297/15

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 712/2297/15 (4-с/712/25/18)

провадження № 61-43591св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_3,

суб'єкт оскарження - державний виконавець Соснівського відділу Державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління у Черкаській області Миколаєнко Тетяна Миколаївна,

заінтересована особа (стягувач) - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2018 року у складі колегії суддів: Карпенко Л. В., Нерушак Л. В., Ювшина В. І.,

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Соснівського відділу Державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Соснівський ВДВС міста Черкаси) Миколаєнко Т. М., заінтересована особа (стягувач) - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»; банк).

Вимоги обґрунтовував тим, що з 03 жовтня 2016 року на виконанні у Соснівському ВДВС міста Черкаси перебувало виконавче провадження № 52570396 з примусового виконання виконавчого листа № 712/2297/15-ц, виданого 18 серпня 2016 року Соснівським районним судом міста Черкаси про стягнення з нього (заявника) на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 47 712,73 доларів США.

У зв'язку з повним погашенням кредитного боргу 25 квітня 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» направило Соснівському ВДВС міста Черкаси лист про повернення вказаного виконавчого провадження без виконання.

Не зважаючи на зазначені обставини, 28 квітня 2017 року державний виконавець Соснівського ВДВС міста Черкаси Миколаєнко Т. М. винесла постанову про арешт його майна, а 07 червня 2017 року - постанови про стягнення з нього виконавчого збору та закінчення виконавчого провадження, які він отримав лише 24 січня 2018 року за його письмовою заявою.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 просив поновити строк звернення до суду з даною скаргою, визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанов від 28 квітня 2017 року, від 07 червня 2017 року та скасувати їх, визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невинесення постанови про повернення виконавчого документа без виконання.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 03 травня 2018 року поновлено ОСОБА_3 строк на подання цієї скарги.

Скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Соснівського ВДВС міста Черкаси Миколаєнко Т. М. щодо винесення постанов у виконавчому провадженні № 52570396 про арешт майна боржника ОСОБА_3 від 28 квітня 2017 року, про стягнення виконавчого збору з останнього від 07 червня 2017 року та про закінчення виконавчого провадження від 07 червня 2017 року.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Соснівського ВДВС міста Черкаси Миколаєнко Т. М. щодо невинесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ПАТ «УкрСиббанк» згідно з поданою ним заявою від 25 квітня 2017 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Скасовано постанови державного виконавця Соснівського ВДВС міста Черкаси Миколаєнко Т. М. у виконавчому провадженні № 52570396 про арешт майна боржника ОСОБА_3 від 28 квітня 2017 року, про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_3 від 07 червня 2017 року та про закінчення виконавчого провадження від 07 червня 2017 року.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_3, суд виходив із неправомірності дій державного виконавця щодо накладення арешту та стягнення виконавчого збору, оскільки боржник повністю погасив кредитний борг до моменту винесення оскаржених постанов.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2018 року ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 03 травня 2018 року в частині задоволення вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця Соснівського ВДВС міста Черкаси МиколаєнкоТ.М. щодо винесення постанов у виконавчому провадженні № 52570396 про арешт майна боржника ОСОБА_3 від 28 квітня 2017 року та про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_3 від 07 червня 2017 року скасовано, прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував рішення тим, що лист стягувача від 25 квітня 2017 року, у якому він просив повернути виконавчий документ без виконання, надійшов до виконавчої служби 04 травня 2017 року. Тобто на момент накладення арешту на майно боржника державному виконавцю не було відомо про повне виконання ОСОБА_3 зобов'язання перед банком.

У зв'язку з цим суд визнав вимоги скарги про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанов про арешт майна та стягнення виконавчого збору безпідставними.

В іншій частині апеляційний суд визнав законною та обґрунтованою ухвалу місцевого суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного в частині незадоволених вимог його скарги та залишити в силі у цій частині ухвалу суду першої інстанції, якою такі вимоги були задоволені.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у визнанні неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанов про арешт майна боржника та стягнення виконавчого збору, ОСОБА_3 у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм Закону України «Про виконавче провадження».

Апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу державного виконавця Соснівського ВДВС міста Черкаси без його участі, чим порушив його право надати відповідні пояснення.

Станом на 25 квітня 2017 року у нього вже не було заборгованості за кредитом перед банком, про що державному виконавцю було достовірно відомо, тому очевидною є неправомірність дій останнього щодо накладення арешту на його майно.

Крім того, заявник не погоджується з діями державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення з нього виконавчого збору, оскільки такий збір стягується лише при примусовому виконанні рішення, а в даному випадку він добровільно, без вжиття виконавцем будь-яких заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», погасив свій кредитний борг, що підтверджується листом ПАТ «УкрСиббанк» від 25 квітня 2017 року.

Короткий зміст відзиву

Від державного виконавця Соснівського ВДВС міста Черкаси МиколаєнкоТ.М. надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Обставини справи

Суди встановили, що з 03 жовтня 2016 року на примусовому виконанні у Соснівському ВДВС міста Черкаси перебувало виконавче провадження № 52570396 з примусового виконання виконавчого листа № 712/2297/15-ц, виданого 18 серпня 2016 року Соснівським районним судом міста Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 47 712,73 доларів США.

Боржник частково сплачував кошти на рахунок ДВС, які розпорядженнями державного виконавця зараховувалися і в рахунок сплати боргу, і в рахунок сплати виконавчого збору.

Розпорядженням від 01 лютого 2017 року були зараховані кошти на рахунок ПАТ «УкрСиббанк» в розмірі 920 грн 21 коп., а в рахунок виконавчого збору 103 грн 98 коп.; розпорядженням від 21 лютого 2017 року зараховано на рахунок банку 702 грн 35 коп. та в рахунок виконавчого збору - 70 грн 25 коп.; розпорядженням від 14 березня 2017 року перераховано банку 1 756 грн 37 коп., розпорядженням від 12 травня 2017 року в рахунок виконавчого збору зараховано 772 грн 80 коп.

28 квітня 2017 року державний виконавець Соснівського ВДВС міста Черкаси МиколаєнкоТ.М. винесла постанову про арешт майна боржника, а 07 червня 2017 року - постанови про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 124 576 грн 60 коп. та про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням на депозитний рахунок Соснівського ВДВС міста Черкаси коштів для повного фактичного виконання виконавчого провадження.

Стягувач (ПАТ «УкрСиббанк») за даним виконавчим провадженням подав до виконавчої служби заяву від 25 квітня 2017 року, у якій просив винести постанову про повернення вказаного виконавчого провадження без виконання.

Ця заява була отримана Соснівським відділом ДВС міста Черкаси 04 травня 2017 року.

Вважаючи, що арешт і стягнення виконавчого збору відбулося після фактичного повного виконання виконавчого листа, боржник подав до суду дану скаргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та третьої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права судом апеляційної інстанції в оскарженій заявником частині постанови з урахуванням нижченаведеного.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно з частинами першою та другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналіз указаних норм свідчить про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, утому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18).

У даній справі ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, у якій, зокрема, просив визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови від 07 червня 2017 року про стягнення з нього виконавчого збору та скасувати таку постанову.

Перевіряючи правомірність зазначених дій державного виконавця, суди попередніх інстанцій вищевказаного не врахували, не звернули увагу на те, що такі дії виконавця підлягають оскарженню до адміністративного суду.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

За таких обставин ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій державного виконавця Миколаєнко Т. М. щодо винесення постанови від 07 червня 2017 року про стягнення виконавчого збору та скасування цієї постанови підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в указаній частині, оскільки такі вимоги повинні бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.

Колегія вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про відсутність підстав для визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення 28 квітня 2017 року постанови про арешт майна ОСОБА_3 з огляду на те, що лист ПАТ «УкрСиббанк» від 25 квітня 2017 року, яким стягувач повідомив виконавчу службу про повне виконання боржником рішення суду, зареєстрований Соснівським ВДВС міста Черкаси 04 травня 2017 року.

Тобто на момент накладення арешту на майно державному виконавцю не було відомо про погашення ОСОБА_3 кредитного боргу.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

У зв'язку з наведеним постанова апеляційного суду в указаній оскарженій частині підлягає залишенню без змін.

Колегія відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, розглянувши апеляційну скаргу державного виконавця Соснівського ВДВС міста Черкаси МиколаєнкоТ.М. на ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 03 травня 2018 року без участі ОСОБА_3, оскільки ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 04 липня 2018 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про її розгляд, але без виклику сторін у судове засідання.

Копію цієї ухвали ОСОБА_3 отримав 12 липня 2018 року, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 149, том провадження 4-с/712/25/18). Тобто він не був позбавлений можливості надати суду пояснення по суті апеляційної скарги.

Інші доводи касаційної скарги на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду в оскарженій частині не впливають, висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування ухвали місцевого суду та постанови апеляційного суду в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та скасування такої постанови із закриттям провадження у справі в цій частині, а також залишення без змін постанови апеляційного суду в іншій оскарженій частині.

Керуючись статтями 400, 410, 414, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 03 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2018 року у частині вирішення вимог скарги ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій державного виконавця Соснівського відділу Державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Миколаєнко Тетяни Миколаївни щодо винесення постанови від 07 червня 2017 року у виконавчому провадженні № 52570396 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору та скасування зазначеної постанови скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

Повідомити ОСОБА_3 про те, що розгляд цієї справи в частині оскарження дій державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

В іншій оскарженій частині постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат