Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.09.2020 року у справі №465/7397/18

Постанова

Іменем України

02 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 465/7397/18

провадження № 61-12660св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Львівська міська рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша львівська державна нотаріальна контора,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша львівська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_3 до її майна в частині 1/5 частини кв. АДРЕСА_1.

Вказував, що з матір'ю мав хороші відносини, надавав постійний догляд, займався постійним утриманням, помагав матеріально і фізично при перебуванні її у лікарні під час лікування.

Після її смерті допомагав в організації поховання, надав частину коштів на пам'ятник батькам.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне їй майно, в тому числі на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1.

Зазначав, що дана квартира належала на праві спільної сумісної власності його батькам.

Після смерті батька 1/5 частини квартири, що належала батькові, перейшла у власність братові ОСОБА_4, який в подальшому помер.

Вказував, що залишилось відкритим питання щодо спадкування 1/5 частини квартири, що належала матері.

Маючи намір прийняти спадщину, він 07 листопада 2018 року звернувся до Першої львівської державної нотаріальної контори. Нотаріусом повідомлено, що спадкову справу заведено 02 квітня 2013 року за № 103/2013, проте відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропуск терміну на подачу заяви.

Враховуючи вищевикладене просив суд визначити додатковий строк тривалістю три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2019 року у складі судді Радченка В. Є. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий тримісячний строк з моменту набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що у позивача були істотні труднощі на вчинення дій, пов'язаних із поданням заяви про відкриття спадщини, зумовлені станом здоров'я, що підтверджується наданими ним документами про інвалідність та медичними документами, тому причини пропуску строку звернення до нотаріуса є поважними.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2019 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи належним чином не встановив коло спадкоємців після смерті ОСОБА_3, оскільки позивач є не єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері, зокрема спадкоємцем є також її син ОСОБА_4, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті матері. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, не отримавши свідоцтва про право на спадщину, при цьому спадщину після його смерті прийняла його дружина - ОСОБА_2, яка мала бути відповідачем, проте не була залучена до участі у справі. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого суду та відмови у задоволенні позовних вимог відповідно до положень статті 376 ЦПК України.

Також судом апеляційної інстанції зазначено, що лікування позивача, його форма з урахуванням постановлених діагнозів не може вважатися поважними та непереборними обставинами, що перешкоджали йому своєчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою для прийняття спадщини, оскільки такий був обізнаний про смерть матері, займався організацією поховань, а пропущений строк становить понад шість років.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким залишити в силі рішення місцевого суду.

Підставою касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду заявник зазначає вирішення справи без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд неправомірно відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, оскільки остання не є особою, права якої порушено оскаржуваним рішенням, а тому у неї відсутні права на апеляційне оскарження місцевого суду.

Також вказує, що апеляційним судом було безпідставно поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ОСОБА_2, у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 77 років померла ОСОБА_3, актовий запис № 416, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач є сином ОСОБА_3 та покійного ОСОБА_6.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_3.

З копії свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_3 від 19 січня 1995 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (а. с. 11).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну їй 1/5 частку квартири АДРЕСА_1.

07 листопада 2018 року позивач звернувся до Першої державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Листом від 22 жовтня 2018 року вих. № 1809/02-14 завідуючий Першою державною нотаріальною конторою повідомив ОСОБА_1 про відмову в оформленні спадкових прав через пропущення позивачем визначеного статтею 1270 ЦК України шести місячного строку на прийняття спадщини.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини 1 статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та/або обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, але судовим рішенням вирішені питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки. При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися її прав, інтересів та обов'язків, тобто суд вирішив спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення, є заявник.

Рішення є таким, що вирішує питання про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, а в резолютивній частині прямо вирішено питання про її права та обов'язки.

Пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини 3 статті 376 ЦПК).

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою ОСОБА_2 вказувала, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, оскільки після смерті ОСОБА_3, яка була матір'ю її чоловіка, останній звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець першої черги.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_4 і вона звернулася із заявою про прийняття спадщини, за результатами чого заведено спадкову справу № 62802428 у спадковому реєстрі.

03 липня 2019 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Згідно із вказаним свідоцтвом зазначена частина квартири належала спадкодавцю: 1/5 частина на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_3 від 19 січня 1995 року; 1/5 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 квітня 2003 року; 1/10 частина квартири - на підставі свідоцтва про право власності належала ОСОБА_3, його матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_4, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Отже, з наведеного вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_3 було прийнято її сином ОСОБА_4, після якого спадщину прийняла його дружина ОСОБА_2, яка не була залучена до участі у справі.

Таким чином, встановивши, що суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1, вирішив питання про права і обов'язки ОСОБА_2, яку не було залучено до участі у справі, суд апеляційної інстанції правильно скасував рішення суду першої інстанції на підставі пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України та відмовив у задоволенні позову.

Враховуючи те, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв ОСОБА_4, а потім його дружина, доводи касаційної скарги про те, що рішенням місцевого суду не порушено прав ОСОБА_2, є необґрунтованими.

Посилання заявника на те, що апеляційний суд безпідставно поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження, не можуть бути прийняті судом, оскільки в ухвалі апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження, із застосуванням положення статті 354 ЦПК України, апеляційний суд зазначив підстави для його поновлення. Зазначення заявником у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_2 могла раніше ніж 19 жовтня 2019 року бути обізнаною про наявність оскаржуваного нею судового рішення не підтверджено будь-якими доказами, а відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив обставини щодо поновлення строку для прийняття спадщини, які ним зазначалися, не можуть бути прийняті судом, оскільки встановлення того, що оскаржуваним рішення місцевого суду було вирішено питання про права свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не брали участі у справі, а саме ОСОБА_2, є обов'язковою підставою для його скасування.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду щодо неналежного суб'єктного складу учасників справи, а зводяться до незгоди заявника з висновком суду та переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України (знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян