Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.09.2019 року у справі №750/2115/17

Постанова

Іменем України

05 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 750/2115/17

провадження № 61-28574св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2017 року у складі судді Логвіної Т.

В. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 липня 2017 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У лютому 2017 року Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУ ПФУ, управлення) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії у розмірі 26 785,50 грн.

Позов обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чернігівському ОУ ПФУ та отримує пенсію за віком як матір інваліда з дитинства відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 11 серпня 2016 року відповідач звернулась до управління з трудовою книжкою для перерахунку пенсії за стаж роботи. У трудовій книжці було зазначено, що відповідач працює на державній службі. З 01 квітня 2015 року відповідно до Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" призначені пенсії з 01 квітня до 31 грудня 2015 року та з 01 січня до 31 грудня 2016 року особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених, у тому числі Законом України "Про державну службу", не виплачуються. Таким чином, ОСОБА_1 не мала права на отримання пенсії у період законодавчого обмеження та не повідомила позивача про обставину, що спричиняє припинення її виплати (робота на державній службі). У зв'язку з чим просило стягнути з ОСОБА_1 суму надміру виплаченої пенсії за період з 01 квітня 2015 року до 31 серпня 2016 року у розмірі 26 785,50 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 19 липня 2017 року, у задоволенні позову Чернігівського ОУ ПФУ відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, у спірному випадку має застосовуватися правило статті 1215 ЦК України про те, що безпідставно набуте майно не підлягає поверненню. Відповідачем доведено, що інформація про місце роботи нею не приховувалась, вона не вчиняла жодних дій, які б могли бути кваліфіковані як недобросовісність під час отримання пенсійних виплат, що виключає застосування частини 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з чим позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У серпні 2017 року Чернігівське ОУ ПФУ звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, просило скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 липня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що пенсіонери зобов'язані повідомляти управління про всі обставини, що можуть вплинути на їх пенсійне забезпечення. ОСОБА_1 не повідомила управління про факт роботи на державній службі, у зв'язку з чим виникла переплата пенсії.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 2008 року перебуває на обліку в Чернігівському ОУ ПФУ та отримує пенсію за віком як матір інваліда з дитинства відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до копії трудової книжки, ОСОБА_1 з 2006 року безперервно працює на державній службі (а. с. 38-41).

У 2010,2012,2014 роках ОСОБА_1 зверталася до відповідача із заявами про перерахунок пенсії, додаючи до заяви копію трудової книжки, в якій є запис про перебування на державній службі.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до статті 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно з частиною 1 статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

З 01 квітня 2015 року відповідно до Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" призначені пенсії з 01 квітня до 31 грудня 2015 року та з 01 січня до 31 грудня 2016 року особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених, у тому числі Законом України "Про державну службу", не виплачуються.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6 4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695, повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів в їх сукупності.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про працю" надається роз'яснення поняттю лічильної (рахункової) помилки - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ця помилка є безпосередньо рахунковою, а не помилкою, пов'язаною з неналежним виконанням обов'язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії, а також здійснення контрольних функцій.

Відсутність ознак рахункової помилки підтверджується самим змістом позовної заяви та касаційної скарги, у яких позивачем зазначено про наявність тимчасових заборон у чинному законодавстві у період з 01 квітня 2015 року до 31 січня 2016 року щодо нарахування пенсій працюючим пенсіонерам, а зміни до законодавства щодо нарахування і здійснення пенсійних виплат повинні контролюватись саме органом, що призначає пенсії.

У § 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Установивши відсутність двох обов'язкових складових, за наявності яких відповідно до вимог статті 1215 ЦК України та статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії, а саме: рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності, зловживань з боку відповідача, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Чернігівському ОУ ПФУ, оскільки позивач не довів факту недобросовісного набуття відповідачем коштів, а також допущення рахункової помилки зі сторони позивача.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За наслідками розгляду касаційної скарги встановлено, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, оскільки відсутні підстави для скасування судових рішень.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний