Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.04.2025 року у справі №720/414/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 720/414/24

провадження № 61-7523св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , Хотинська міська об`єднана територіальна громада в особі Хотинської міської ради Чернівецької області,

третя особа - Приватне підприємство «ЗЕМ-РЕС»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Максимчук Анжелою Вікторівною, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Хотинського районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_3 , Хотинської міської об`єднаної територіальної громади в особі Хотинської міської ради, третя особа - Приватне підприємство «ЗЕМ-РЕС» (далі - ПП «ЗЕМ-РЕС»), про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування (справа № 724/1222/20), в якому просила суд:

- відновити межі між її земельною ділянкою та земельними ділянками ОСОБА_3 відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи;

- визнати незаконним і скасувати рішення Хотинської міської ради від 15 квітня 2008 року № 205/13 та державні акти, видані на ім`я ОСОБА_3 на земельні ділянки із кадастровими номерами 7325010100:01:014:0048, 7325010100:01:014:0049;

- визнати незаконними дії Хотинської міської ради щодо відмови у затвердженні їй технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідачки на свою користь збитки у розмірі 17 164 грн;

- зобов`язати Хотинську міську об`єднану територіальну громаду в особі Хотинської міської ради прийняти рішення про затвердження їй технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

- зобов`язати Хотинську міську об`єднану територіальну громаду в особі Хотинської міської ради прийняти рішення про передачу їй земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Розпорядженням голови Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 листопада 2021 року цивільну справу № 724/1222/20 передано на розгляд до Новоселицького районного суду Чернівецької області на підставі частини четвертої статті 31 ЦПК України.

Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Хотинської міської об`єднаної територіальної громади в особі Хотинської міської ради, третя особа - ПП «ЗЕМ-РЕС», про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову (справа № 720/414/24).

Заява мотивована тим, що між сторонами існує спір щодо усунення перешкод у користуванні житловим будинком. земельною ділянкою тавизнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Вважала, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до обмеження її прав на ефективний судовий захист, утруднить або зробить неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, у випадку відчуження відповідачкою спірних земельних ділянок.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7325010100:01:014:0048, загальною площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться на АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_3 ;

- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7325010100:01:014:0049, загальною площею 0,0350 га, для ведення селянського господарства, яка знаходиться на АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_3 ;

- заборонити державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, що стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 7325010100:01:014:0048, загальною площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельної ділянки з кадастровим номером 7325010100:01:014:0049, загальною площею 0,0350 га, для ведення селянського господарства, у тому числі, вносити зміни до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказані земельні ділянки, вчиняти дії щодо їх поділу, об`єднання або інші дії, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав;

- заборонити державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, що стосуються земельної ділянки ОСОБА_1 , яка знаходиться на АДРЕСА_1 , у тому числі, вносити зміни до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчиняти дії щодо її поділу, об`єднання або інші дії, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 лютого 2024 року у складі судді Павлінчука С. С. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7325010100:01:014:0048 загальною площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться на АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_3 .

Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7325010100:01:014:0049 загальною площею 0,0350 га, для ведення селянського господарства, яка знаходиться на АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_3 .

Заборонено державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, що стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 7325010100:01:014:0048 загальною площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться на АДРЕСА_2 , у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об`єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав.

Заборонено державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, що стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 7325010100:01:014:0049 загальною площею 0,0350 га, для ведення селянського господарства, яка знаходиться на АДРЕСА_2 , у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об`єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметом спору є відновлення меж між земельними ділянками з кадастровим номером 7325010100:01:014:0048, загальною площею 0,1000 га, кадастровим номером 7325010100:01:014:0049 загальною площею 0,0350 га, що знаходяться на АДРЕСА_2 та належать ОСОБА_3 , та земельною ділянкою, розташованою на АДРЕСА_1 , яка належить позивачці, відтак накладення арешту шляхом заборони їх відчуження буде належним та співмірним заходом забезпечення позову, а невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист порушених прав позивача за захистом яких вона звернулася до суду.

При цьому районний суд вважав, що слід також задовольнити вимоги заяви про заборону державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, що стосуються вищевказаних земельних ділянок, оскільки є імовірність зміни їх конфігурації за рахунок сусідніх земель позивачки.

В іншій частині заяви суд вважав за необхідне відмовити, оскільки земельна ділянка ОСОБА_1 , яка знаходиться на АДРЕСА_1 , не має кадастрового номеру та не виділена в натурі, тому неможливо буде виконати ухвалу суду в цій частині.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Ухвалу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 лютого 2024 року в частині накладення арешту на земельні ділянки скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення арешту на земельні ділянки відмовлено.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заходи забезпечення, які просила вжити позивач, фактично направлені на обмеження (позбавлення) відповідачки права користування своєю власністю, яке на даний час є чинним, тобто не скасоване у спосіб визначений чинним законодавством, що фактично є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.

Апеляційний суд вважав наявними підстави для забезпечення позову шляхом встановлення певних обмежень щодо спірних земельних ділянок, оскільки встановлення заборони державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, що стосуються вищевказаних земельних ділянок буде співмірним із заявленими позовними вимогами та стосується суті спору у справі, предметом позову в якій є усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, зобов`язання вчинити дії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Максимчук А. В., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року скасувати та залишити в силі ухвалу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 лютого 2024 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Максимчук А. В., залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2024 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Приймак Л. І., про закриття провадження у справі відмовлено та провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2025 року касаційне провадження у справі поновлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2025 року до участі у справі залучено правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Максимчук А. В., мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував фактичні обставини справи, неповно дослідив та не надав правову оцінку наявним у справі доказам, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вважає, що застосовані районним судом заходи забезпечення позову є законними та обґрунтованими, оскільки направлені на ефективний захист прав позивачки у випадку ухвалення судом рішення про задоволення позову. При цьому обрані заходи забезпечення позову не перешкоджають реалізації відповідачкою права володіння та користування земельними ділянками.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2024 року представником ОСОБА_3 - адвокатом Приймак Л. І. подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Зазначає, що вжиття районним судом неспівмірних до позовних вимог заходів забезпечення позову є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном. При цьому вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що відповідачкою вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання судового рішення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Максимчук А. В., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії (пункти 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України).

При цьому вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) визначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зробила висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23 (провадження № 61-18173св23).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд: відновити межі між її земельною ділянкою та земельними ділянками ОСОБА_3 відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи; визнати незаконним і скасувати рішення Хотинської міської ради від 15 квітня 2008 року № 205/13 та державні акти, видані на ім`я ОСОБА_3 на земельні ділянки із кадастровими номерами 7325010100:01:014:0048, 7325010100:01:014:0049; визнати незаконними дії Хотинської міської ради щодо відмови у затвердженні їй технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачки на свою користь збитки у розмірі 17 164 грн; зобов`язати Хотинську міську об`єднану територіальну громаду в особі Хотинської міської ради прийняти рішення про затвердження їй технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язати Хотинську міську об`єднану територіальну громаду в особі Хотинської міської ради прийняти рішення про передачу їй земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Установивши, що між сторонами виник спір з приводу усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, зобов`язання вчинити дії, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на спірні земельні ділянки та заборона вчиняти певні дії, що вказані заходи забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки у випадку відчуження відповідних земельних ділянок це ускладнить подальше виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, тобто можливість поновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про скасування законної та обґрунтованої ухвалу суди першої інстанції та відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянкуіз кадастровим номером 7325010100:01:014:0048, загальною площею 0,1000 га, та земельну ділянку із кадастровим номером 7325010100:01:014:0049, загальною площею 0,0350 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , з тих підстав, що: заходи забезпечення позову, які вжито судом першої інстанції, не є співмірними із заявленими позовними вимогами; може призвести до порушення збалансованості інтересів сторін, обмеження права ОСОБА_3 не тільки на розпорядження цим майном, а в певних випадках і користування ним.

За обставин цієї справи вказані заходи забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами, які спрямований на збереження існуючого становища у спірних правовідносинах до завершення розгляду справи, і саме ці земельні ділянки є предметом спору. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування таких заходів забезпечення позову призведе до порушення збалансованості інтересів сторін та невиправданого обмеження права ОСОБА_3 на розпорядження та користування майном.

Вжиті районним судом заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та будуть достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, забезпечить баланс прав та обов`язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори у разі задоволення заявлених позовних вимог.

Крім того, колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки суд апеляційної інстанції скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, то постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі судового рішення суду суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 605,60 грн судового збору, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , оскільки колегія суддів залишає у силі судове рішення суду першої інстанції, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Керуючись статтями 400 402 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Максимчук Анжелою Вікторівною, задовольнити.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року скасувати, ухвалу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 лютого 2024 рокузалишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )на користь правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 605 (шестисот п`ять) гривень 60 копійок

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець