Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.04.2025 року у справі №357/13337/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 357/13337/23

провадження № 61-16298св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська»;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд 2000»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2024 року у складі судді Кошеля Б. І. та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М. і касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» на постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня

2024 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська» (далі - ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд 2000» (далі - ТОВ «Агротрейд 2000») про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 20 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 , спадкоємцями якої є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та ТОВ «Агрофірма Білоцерківська» було укладено договір оренди землі № 556, відповідно до умов якого, ОСОБА_3 передала в оренду строком на 7 років земельну ділянку,

площею 1,4627 га, з кадастровим номером 3220489500:01:023:0038, яка розташована у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації

від 07 грудня 2015 року зареєстровано державну реєстрацію права оренди на вищевказану земельну ділянку за ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська».

Протягом усього часу дії договору оренди землі орендар користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності та належним чином сплачував орендну плату орендодавцеві, ОСОБА_3 не зверталася з претензіями або позовами щодо його неналежного виконання. Вважав, що строк дії оренди було продовжено на один рік, тобто до 20 жовтня 2023 року, що передбачено Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану».

ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», користуючись своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, 21 вересня 2022 року через засоби поштового зв`язку направила ОСОБА_3 лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, в якому пропонувала поновити його на

7 років, разом з проєктом відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. ОСОБА_3 не відповіла у передбачений законом місячний строк.

10 січня 2023 року ОСОБА_3 звернулася до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області із заявою про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку у зв`язку з припиненням дії договору оренди землі, на підставі якої 12 січня 2023 року державний реєстратор провела державну реєстрацію припинення права оренди товариства.

Цього самого дня між ОСОБА_3 та ТОВ «Агротрейд-2000» було укладено договір оренди земельної ділянки № 96, відповідно до умов якого орендодавець передала товариству земельну ділянку в оренду на 7 років. Державну реєстрацію права оренди було проведено 16 січня 2023 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після її смерті спірну земельну ділянку успадкували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі відповідних свідоцтв про право на спадщину за законом від 20 жовтня 2023 року.

Посилаючись на те, що право товариства порушено, ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» просило суд:

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку площею 1, 4627 га з кадастровим номером 3220489500:01:023:0038, яка розташована у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 20 жовтня 2015 року між ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» та ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 у редакції, наведеній у позовній заяві;

- визнати відсутнім у ТОВ «Агротрейд 2000» права оренди земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» відмовлено.

Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі у сумі 10 000 грн.

Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі у сумі 10 000 грн.

Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000» судові витрати у справі - 22 000 грн.

Скасовано заходи забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди землі набув чинності 07 грудня

2015 року (рішення державного реєстратора), саме з цієї дати державної реєстрації обчислюється строк оренди 7 років. Строк дії договору оренди закінчився 07 грудня 2022 року, тому з 12 січня 2023 року речове право позивача на користування земельною ділянкою було припинено. ОСОБА_3 розпорядилася своїм майном на власний розсуд, передавши у користування спірну земельну ділянку іншому орендарю - ТОВ «Агротрейд-2000», яке 16 січня 2023 року зареєструвало своє право оренди та приступило до користування земельною ділянкою. Посилання позивача, що дія договору оренди землі закінчилася 20 жовтня 2022 року та була автоматично поновлена,

не відповідають умовам договору та законодавству України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» залишено без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня

2024 року залишено без змін.

Стягнуто з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 500 грн.

Стягнуто з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 500 грн.

Стягнуто з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 500 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що дата набрання чинності та початок перебігу строку договору оренди землі, який було укладено між позивачем та ОСОБА_3 , - 04 грудня 2015 року (дата виконання умов набрання чинності договору - підпис та реєстрація). Посилання позивача на автоматичне продовження договору оренди землі від 20 жовтня 2015 року на один рік на підставі Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», яким до розділу X «Перехідні положення» ЗК України було додано пункт 27, безпідставні, так як автоматичне поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану діяло до

19 листопада 2022 року, тобто таке положення закону поширює свою дію виключно на ті договори оренди землі, дія яких закінчувалася до 19 листопада 2022 року, тоді як договір оренди, що є предметом спору у даній справі, закінчився

04 грудня 2022 року.

Оскільки семирічний строк дії договору закінчився 04 грудня 2022 року, тому реєстрація припинення речового права позивача, яка проведена 10 січня

2023 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т. М., є правомірною.

Переважне право ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на поновлення договору оренди земельної ділянки не порушено, оскільки відсутня одна із складових, що надають право позивачу претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», так як відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який завчасно повідомив орендаря про небажання поновлювати договір оренди та використовувати землю на власний розсуд.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову, змінити розподіл судових витрат між сторонами у справі.

У касаційній скарзі ТОВ «Агротрейд-2000», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні заяви ТОВ «Агротрейд-2000» про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу скасувати, прийняти нову постанову про стягнення таких судових витрат у розмірі 22 000 грн.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», з підстав, передбачених пунктами 1, 4, частини другої статті 389 ЦПК України

у вищевказаній справі. Витребувано матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Агротрейд-2000», з підстав, передбачених пунктами 1, 4, частини другої статті 389 ЦПК України

у вищевказаній справі.

У січні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2025 року справу за позовом

ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ТОВ «Агротрейд 2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» мотивована тим, що суди

не звернули увагу на те, що 07 квітня 2022 року набрав чинності Закон України

від 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» й строк укладеного договору оренди від 20 жовтня

2015 року між ОСОБА_3 та позивачем, який закінчувався 20 жовтня 2022 року, вважається автоматично продовженим на один рік - до 20 жовтня 2023 року.

Враховуючи, що наміри ОСОБА_3 щодо спірної земельної ділянки могли змінитися після надсилання листа-повідомлення від 12 квітня 2022 року, орендар, користуючись наявним переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, направив орендодавцю лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі, в якому пропонував поновити строк на

7 років, разом з проєктом відповідної додаткової угоди до цього договору про його викладення у новій редакції. Проте, товариство відповіді не отримало,

а орендодавець повторно передала спірну земельну ділянку новому орендарю, порушивши право оренди позивача, як законного орендаря і його переважне право на поновлення цього договору на новий строк, оскільки строк дії договору від 20 жовтня 2015 року не закінчився.

Товариство вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності у позивача переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, посилаючись на практику Верховного Суду.

Касаційна скарга ТОВ «Агротрейд-2000» мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо стягнення з позивача на користь товариства судових витрат на професійну правничу допомогу, неправильно застосував норми процесуального права, які підлягають застосуванню, не дослідив усі наявні у справі докази щодо понесення таких витрат, не надав їм належної оцінки,

у зв`язку дійшов помилкового висновку про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем не було доведено апеляційному суду належними та допустимими доказами тих обставин, які свідчать про необґрунтованість заявленої

ТОВ «Агротрейд-2000» до стягнення суми витрат на оплату послуг адвоката, зокрема 22 000 грн, чи про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат.

Зазначає, що надано належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених ТОВ «Агротрейд-2000» витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому посилалися на відповідну практику Верховного Суду.

Доводи осіб які подали відзив на касаційні скарги, клопотання, заперечення на клопотання

У грудні 2024 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Марценюк Л. А. подано відзив на касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», в якому зазначено, що у позивача відсутнє переважне право орендаря, так як

не досягнуто домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору між сторонами. Вважає рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні. Також просить вирішити питання щодо стягнення з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000 грн. У разі задоволення касаційної скарги ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 15 000 грн.

У грудні 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л. А. подано відзив на касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», в якому зазначено, що у позивача відсутнє переважне право орендаря, так як

не досягнуто домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору між сторонами. Вважає рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування відсутні. Також просить вирішити питання щодо стягнення з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000 грн. У разі задоволення касаційної скарги ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 15 000 грн.

У грудні 2024 року від ТОВ «Агротрейд-2000» подано відзив на касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», в якому зазначено, що договір оренди

від 20 жовтня 2015 року не продовжено, тобто договірні відносини між

ОСОБА_3 , спадкоємцями якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та позивачем закінчились 04 грудня 2022 року. Відповідно до статті 317 ЦК України власник має право користуватися та розпоряджатися своєю земельною ділянкою після закінчення договору оренди, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд. Також просить вирішити питання щодо стягнення з

ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000» витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 22 000 грн.

У разі задоволення касаційної скарги ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 11 000 грн.

У січні 2025 року від ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» подано відзив, в якому просить касаційну скаргу ТОВ «Агротрейд-2000» на постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення.

У січні 2025 року від ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» надійшло клопотання про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, яке обґрунтовано необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики щодо врахування принципу добросовісності у спорах про укладення договору оренди на новий строк у порядку статті 777 ЦК України, статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Також зазначено про необхідність уточнення висновків Великої Палати Верховного Суду справі № 902/1207/22 (провадження № 12-80гс23) щодо моменту набрання чинності договорами оренди землі, укладеними сторонами

у період з 01 січня 2013 року до 16 січня 2020 року, і застосування до них другого речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції Закону України від 05 грудня 2019 року № 340-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству».

Вважає, що існує необхідність передати справу, як переглядається, на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від її висновків щодо визначення моменту набрання чинності договором оренди землі, укладеним сторонами після 01 січня 2013 року, викладених у постановах: від 18 квітня 2023 року у справі

№ 357/8277/19, від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22, шляхом їхнього уточнення у частині того: чи могли сторони договору оренди землі, укладеного у період з 01 січня 2013 року до 15 січня 2020 року включно, пов`язати момент набрання чинності договором і, відповідно, початок строку його дії з державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку з огляду на норми пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, що діяла до 01 січня 2016 року, або пункту 1 частини першої статті 27 цього ж закону у редакції, що діяла після

01 січня 2016 року; чи поширюється дія імперативної норми другого речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству»від 05 грудня 2019 року, що набрав чинності 16 січня 2020 року,

на договори оренди землі, що були укладені у період з 01 січня 2013 року і до набрання чинності цією нормою та продовжили діяти після цього, з огляду на безпосередню дію цієї норми у часі.

У лютому 2025 року від ТОВ «Агротрейд-2000»подано заперечення, в якому просить відмовити ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» у задоволенні клопотання про передачу справи №357/13337/23 на розгляд Великої Палати Верховного

Суду від 21 січня 2025 року, так як у справах, на які посилається позивач, різні обставини справи.

У лютому 2025 року від ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» подано заперечення,

в якому просить зменшити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» у стягненні витрат на правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, до 5 000 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

20 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» було укладено договір оренди землі № 556, відповідно до пункту 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада та належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА № 573911, виданого 16 грудня 2005 року

(том 1, а. с. 11-12).

Відповідно до пункту 5 договору оренди землі від 20 жовтня 2015 року договір укладено на сім років. Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за шість місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (пункту 16 договору оренди землі від 20 жовтня 2015 року).

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (пункт 31 договору оренди землі від 20 жовтня 2015 року).

Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 08 грудня

2015 року орендодавець - ОСОБА_3 , з одного боку, передає, а орендар -

ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», в особі директора ОСОБА_4 , з другого, приймає у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220489500:01:023:0038, що знаходиться у межах землекористування Шкарівської сільської ради, загальною площею 1, 4627 га,

у тому числі рілля 1, 4627 га (том 1, а. с. 13).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу: 49275616, вбачається, що

04 грудня 2015 року 08:47:31, державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міського управління юстиції Київської області Поповою Л. О. зареєстровано договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 20 жовтня

2015 року; підстави внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26818772 від 07 грудня 2015 року 14:31:02,

Рибалко В. М., Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: строкове платне користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строк дії: на 7 років; відомості про суб`єкта іншого речового права: орендар - ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», орендодавець - ОСОБА_3 ; опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка площею 1, 4627 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1704931832204; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером: 3220489500:01:023:0038 (том 1, а. с. 14).

12 квітня 2022 року ОСОБА_3 направила директору ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» лист-повідомлення, в якому повідомила, що термін дії договору закінчується 04 грудня 2022 року, що відповідно до пункту 31 договору оренди землі від 20 жовтня 2015 року є підставою для його припинення та відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості. Зазначила, що на виконання

пункту 5 вказаного договору, не бажає укладати новий договір оренди з

ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» або продовжувати дію вказаного договору,

а має намір обробляти земельну ділянку за договором самостійно і використовувати її для власних потреб на власний розсуд. А також, просила утриматись від вчинення дій які б перешкоджали їй відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну їй земельну ділянку

(том 1, а. с. 106).

20 вересня 2022 року ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» направило ОСОБА_3 лист-повідомлення (клопотання) про укладання договору оренди землі до якого долучено проєкт додаткової угоди (том1, а. с. 20-23).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 10 січня 2023 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. було здійснено державну реєстрацію припинення права оренди

ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», на підставі: лист-повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 12 квітня 2022 року, видавник: ОСОБА_5 ; опис вкладення, серія та номер: 0910711421552, виданий 20 квітня 2022 року, видавник: Укрпошта; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 0910711421552, виданий 20 квітня 2022 року, видавник: Укрпошта

(том 1, а. с. 18 зворот).

12 січня 2023 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агротрейд-2000» було укладено договір оренди землі № 96, відповідно до пункту 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, право на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку ЯА № 573911 від 16 грудня 2005 року

(том 2, а. с. 39-42).

Державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. 16 січня

2023 було здійснено державну реєстрацію іншого речового права: 48980873, документи подані для державної реєстрації: договір оренди земельної ділянки, серія та номер: 96, виданий 12 січня 2023 року; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66100398 від 16 січня 2023 року; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: 12 січня 2023 року, строк: 7 років, дата закінчення дії: 12 січня 2030 року, з автоматичним продовженням дії договору; відомості про суб`єкта іншого речового права: орендодавець: ОСОБА_1 , додаткові відомості: 1/2 частина земельної ділянки, орендодавець: ОСОБА_2 , додаткові відомості: 1/2 частина земельної ділянки, орендар: ТОВ «Агротрейд-2000» (том 1, а. с. 18).

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, посвідчених 20 жовтня 2023 року державним нотаріусом Другої білоцерківської державної нотаріальної контори Мельничук М. В., ОСОБА_3 , 1962 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями на 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером: 3220489500:01:023:0038, загальною площею 1,4627 га, є

ОСОБА_1 та 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером: 3220489500:01:023:0038, загальною площею 1,4627 га, - ОСОБА_2

(том 1, а. с. 15, 16).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Касаційні скарги ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» та ТОВ «Агротрейд-2000» задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Щодо позовних вимог

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Правові підстави укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (щодо вирішення питання щодо укладення договору оренди на новий строк), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проєкт договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

Таким чином, реалізація переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20), а також у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 605/653/18 (провадження № 61-141св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 605/658/18 (провадження № 61-189св20) та від 19 травня 2021 року у справі № 605/661/18 (провадження № 61-127св20),

в яких зазначено, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах; переважне право орендаря буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні попереднім орендарем процедури повідомлення про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

У пункті 5 договору оренди землі від 20 жовтня 2015 року, який було укладено між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», зазначено, якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 12 квітня 2022 року ОСОБА_3 повідомила орендаря ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» про небажання укладати новий договір оренди або продовжувати дію договору оренди землі від 20 жовтня 2015 року, а має намір обробляти земельну ділянку самостійно і використовувати її для своїх потреб на власний розсуд.

Установивши, що після закінчення строку дії договору оренди між

ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», як орендарем, і ОСОБА_3 , як орендодавцем, не досягнуто згоди щодо продовження дії договору оренди, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що переважне право первинного орендаря на поновлення договорів оренди земельних ділянок

не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме - відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди землі або укладати новий.

Посилання у касаційній скарзі ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на доведення належними доказами направлення ОСОБА_3 повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору за умови відсутності підтвердження одержання нею цієї поштової кореспонденції та, відповідно, обізнаності про намір орендаря, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди

не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.

Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах

від 21 січня 2020 року у справі № 379/1354/18 (провадження № 61-17309 св 19); від 25 березня 2020 року у справі № 379/1439/18 (провадження № 61-1715 св 20); від 06 квітня 2020 року у справі № 378/382/18 (провадження № 61-2684 св 19),

від 20 серпня 2020 року у справі № 325/1951/19 (провадження № 61-7876 св 20), від 15 лютого 2023 року у справі № 399/295/11 (провадження № 61-13035 св 22), від 15 травня 2023 року у справа № 693/137/22 (провадження № 61-1217 св 23).

Право орендаря на поновлення договору оренди землі не є абсолютним, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яка підлягає захисту, відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах

від 18 квітня 2019 року (справа № 625/166/18), 01 серпня 2019 року (справа

№ 615/593/18).

Доводи касаційної скарги ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» про те, що 07 квітня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року й строк укладеного 20 жовтня 2015 року договору між ОСОБА_3 та позивачем, який закінчувався 20 жовтня 2022 року, вважається автоматично продовженим на один рік до 20 жовтня 2023 року, а тому новий договір з іншим орендодавцем укладено під час дії договору оренди землі від 20 жовтня 2015 року, колегія суддів відхиляє, виходячи з такого.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тут і далі - у редакції, чинній для спірних правовідносин).

Частинами першою, третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав є обов`язковою.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникають з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (пункт 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до пункту 37 договору оренди землі від 20 жовтня 2015 року, укладеному між ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» та ОСОБА_3 , цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Речове право оренди спірної земельної ділянки за позивачем було зареєстровано

04 грудня 2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного управління юстиції у Київській області Рибалко В. М., рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 26818772 від 07 грудня 2015 року, строк дії 7 років, без зазначення права пролонгації.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження

№ 14-65цс22), з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягає не сам договір оренди землі, а право оренди земельної ділянки. Такий договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто за умови дотримання ними вимог статей 638, 759 і 792 ЦК України та статті 15 Закону України «Про оренду землі». З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає обов`язок передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право користування земельною ділянкою.

У наведені вище постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала, що право оренди земельної ділянки є речовим і без державної реєстрації такого права немає правових підстав для користування відповідною земельною ділянкою. Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту цього права можуть бути такими, що притаманні речовим правам. Так, орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду підтримала висновки, викладені

в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі

№ 6-643цс16, у частині того, що договір оренди землі є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов, а право оренди виникає з моменту його державної реєстрації, проте відступила від висновків, викладених у вказаній постанові Верховного Суду України, у частині того, що, виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125 126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що вказані висновки стосуються чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання, а саме виключення із Закону України «Про оренду землі» вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди із вказівкою на необхідність реєстрації права оренди, а також виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність такого правочину з дня його державної реєстрації.

Цим Законом абзац третій частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» викладено в такій редакції: «дата укладення та строк дії договору оренди». Тобто із 16 січня 2020 року, окрім строку дії договору оренди землі, до істотних умов цього правочину належить також дата його укладення.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання - для договорів із 1 січня 2013 року), з якого у його сторін виникають права та обов`язки в зобов`язальних правовідносинах, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2024 року у справі

№ 902/1207/22 (провадження № 12-80гс23) зауважила, що абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» у наведеній вище редакції імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.

Сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», зокрема на власний розсуд встановити інші правила визначення дати початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення.

У протилежному випадку умови договору оренди землі, що не відповідають вказаним вище імперативним нормам Закону України «Про оренду землі»,

не створюють для сторін такого правочину тих наслідків, на які вони спрямовувались.

Викладена у пункті 37 договору умова про набрання ним чинності після його державної реєстрації суперечить правилам обчислення строку дії договору оренди землі, імперативно встановленим другим реченням частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі», а тому вказана умова не змінила визначений Законом України «Про оренду землі» момент, з якого розпочав перебіг строк дії договору.

Узявши до уваги те, що строк дії договору почався з дати його укладення

(з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та підписання - 20 жовтня 2015 року) і сплив на час укладення 12 січня 2023 року між

ОСОБА_3 та ТОВ «Агротрейд-2000» договору оренди землі та вчинення на їх підставі відповідних реєстраційних дій, Верховний Суд погоджується з висновком суду про відсутність порушеного права ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська».

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», що доповнено розділ Х «Перехідні положення» ЗК України пунктами 27, 28, згідно з якими під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, зокрема вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема приватної власності. Цей Закон набрав чинності 07 квітня 2022 року.

З дня набрання чинності Законом України від 19 жовтня 2022 року № 2698-IX«Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», тобто з

19 листопада 2022 року, автоматична пролонгація договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладених з фізичними особами, скасована.

Подібний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду

від 29 березня 2023 року у справі № № 563/376/22-ц (провадження № 61-47св23), в якій надавалося тлумачення наведених вище двом законам України.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що автоматичне поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану без волевиявлення сторін діяло до 19 листопада 2022 року, тобто таке положення закону поширює свою дію виключно на ті договори оренди землі, дія яких закінчувалася до 19 листопада 2022 року. У справі, яка переглядається, укладений між сторонами договір оренди строком до 04 грудня 2022 року.

Оскільки не встановлено підстав для скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації припинення права оренди

ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на спірну земельну ділянку та визнання укладеною додаткову угоду до спірного договору оренди землі, то відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання відсутнім

у ТОВ «Агротрейд 2000» права оренди земельної ділянки, як похідної вимоги.

Із урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська».

Аргументи касаційної скарги про порушення ОСОБА_3 принципу добросовісності та суперечливість її поведінки, так як за життя вона вказувала про те, що має намір використовувати для власних потреб, проте уклала договір з новим орендарем, є безпідставні, так як у листі, направленому орендарю, орендодавець вказувала на небажання продовжувати договірні відносини із ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», про що вказано у мотивувальних частинах рішень судів. У суду касаційної інстанції немає підстав для протилежних висновків.

Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» з цього приводу є безпідставними.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених

у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не встановив.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність постанови суду апеляційної інстанції не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судом неповно і неправильно. Переоцінка доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див.: постанов Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Щодо судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16 (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Указана судова практика є незмінною.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Отже, вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, дослідивши подані на підтвердження відповідних витрат докази, перевіривши доводи сторін, у тому числі заперечення позивача щодо розміру заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, надав правильну оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи та необхідністю процесуальних дій в суді, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу

з 11 000 грн до 7 500 грн, які підлягають стягненню з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000».

По суті доводи ТОВ «Агротрейд-2000» зводяться до власного тлумачення норм процесуального права, що не може бути правовою підставою для скасування судового рішення у частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо вирішення клопотань про стягнення витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції

У відзиві на касаційну скаргу представником ОСОБА_2 - адвокатом Марценюк Л. А. порушено клопотання про стягнення з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000 грн. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції надано: акт приймання-передачі наданих послуг від 17 грудня

2024 року, товарний чек від 17 грудня 2024 року № 28, згідно з яким

ОСОБА_2 сплатила 15 000 грн у рахунок витрат на професійну правничу допомогу. Копії договору про надання правничої допомоги № 50/23

від 06 грудня 2023 року та додаток № 1 до вказаного договору наявний

у матеріалах справи (том 1, а. с. 108-109).

У відзиві на касаційну скаргу представником ОСОБА_1 - адвокатом Марценюк Л. А. порушено клопотання про стягнення з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000 грн. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції надано: акт приймання-передачі наданих послуг від 17 грудня

2024 року, товарний чек від 17 грудня 2024 року № 27, згідно з яким

ОСОБА_2 сплатила 15 000 грн у рахунок витрат на професійну правничу допомогу. Копії договору про надання правничої допомоги № 50/23

від 06 грудня 2023 року та додаток № 1 до вказаного договору наявний у матеріалах справи (том 1, а. с. 108-109).

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Агротрейд-2000» порушено клопотання про стягнення з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 22 000 грн. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції надано: копію договору про правничу допомогу № 50 від 13 грудня 2024 року, в якому заначено, що гонорар адвоката становить 11 000 грн, гонорар успіху - 11 000 грн, акт приймання-передачі правничої допомоги від 19 грудня 2024 року, в якому вказано, що вартість оплати становить 11 000 грн, виписка за банківським рахунком, згідно з яким ТОВ «Агротрейд-2000» сплатило 11 000 грн у рахунок витрат на професійну правничу допомогу у справі № 357/13337/23. Інша сума у розмірі 11 000 грн, що зазначену у вказаній виписці, оплачена у справі № 357/11021/23.

З урахуванням вищенаведених норм процесуального права, клопотань про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих до них документів, а також заперечень сторін справи проти задоволення відповідних клопотань, суд касаційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру витрат

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, а саме про стягнення з позивача на їх користь по

10 000 грн у рахунок відшкодування таких витрат, замість 20 000 грн, а також з позивача на користь ТОВ «Агротрейд-2000» з 22 000 грн до 12 000 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Щодо передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду

Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі,

а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» не навело достатніх мотивів та аргументів для такої передачі. Наведені заявником обґрунтування у розумінні частини п`ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат, які заявлені у касаційних скаргах ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» та

ТОВ «Агротрейд-2000» не проводиться.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» про передач справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд 2000» судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець