Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.12.2022 року у справі №396/236/21

Постанова

Іменем України

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 396/236/21

провадження № 61-10345св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Глодоська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у березні 2021 року звернулася до суду з позовом до Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області № 19-к від 29 січня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити її на роботі в Глодоській сільській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області на посаді касира-податківця з 29 січня 2021 року;

- стягнути з Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу при звільненні за період з 29 січня 2021 року до 26 лютого 2021 року у розмірі 10 786 грн з відрахуванням обов`язкових платежів.

Зазначений позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що 05 січня 2015 року розпорядженням № 001-р/0204 її було прийнято на посаду касира-податківця Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що підтверджується записом № 7 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

20 листопада 2020 року вона була ознайомлена з розпорядженням голови Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 20 листопада 2020 року № 188-к «Про можливе вивільнення працівників Глодоської сільської ради».

Дата можливого вивільнення у розпорядженні не була вказана, тому вважала, що воно має відбутися через два місяці на підставі чинного законодавства.

21 січня 2021 року вона не була звільнена із займаної посади, тому вважала, що термін зазначеного повідомлення сплив і продовжувала працювати.

Проте, 29 січня 2021 року її ознайомили із розпорядженням голови Глодоської сільської ради від 29 січня 2021 року № 19-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та видали їй трудову книжку із записом про звільнення на підставі статті 49-2 КЗпП України.

Вважала, що її незаконно звільнено з роботи, оскільки в розпорядженні про звільнення та в записі в трудовій книжці йде посилання на статтю 49-2 КЗпП України, яка чинним трудовим законодавством не передбачена як підстава для звільнення.

Крім того, до складу новоутвореної Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, вибори до якої відбулися 25 жовтня 2020 року, увійшли території інших ліквідованих сільських рад, внаслідок чого структура апарату сільської ради змінювалася - одні посади скорочувалися, а інші вводилися.

Вказувала, що відповідачем в січні 2021 року були створені нові комунальні установи, але іншу роботу в Глодоській сільській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області, чи у створених нею комунальних установах їй не було запропоновано.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області рішенням від 22 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідачем було додержано трудові гарантії позивача при її звільненні, порушень прав позивача у процедурі звільнення у зв`язку із скороченням посади судом не встановлено.

Кропивницький апеляційний суд постановою від 22 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Дмитрух Д. М., задовольнив.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову.

Визнав незаконним та скасував розпорядження голови Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області № 19-к від 29 січня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та розпорядження голови Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області № 35 -к від 25 лютого 2021 року «Про внесення доповнення до розпорядження сільського голови Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області № 19-к від 29 січня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновив ОСОБА_1 на роботі в Глодоській сільській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області на посаді касира-податківця з 29 січня 2021 року.

Стягнув з Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при звільненні за період з 29 січня 2021 року до 22 серпня 2022 року у розмірі 216 440 грн, з утриманням з цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Стягнув з Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на користь держави судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 2 270 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щопозивача звільнено з роботи з порушенням статей 40, 49-2 КЗпП України, що згідно з положеннями статті 235 КЗпП України є підставою для поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Глодоська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області у жовтні2022 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подали касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, та у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 459/28/11-ц (провадження № 61-13513св18), від 15 квітня 2019 року у справі № 443/636/18 (провадження № 61-1568св19), від 03 квітня 2020 року у справі № 360/2251/19 (провадження № К/9901/1569/20), від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 (провадження № 61-38337св18), від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17), від 22 січня 2020 року у справі № 451/706/18 (провадження № 61-17296св19).

Також заявник посилається на те, що ОСОБА_1 відмовилася від запропонованої посади, в тому числі відмовилася ставити підпис на повідомленні про пропозицію зазначеної посади, про що було складено акт про відмову від підпису на повідомленні про запропоновану посаду.

Задоволення позову про поновлення позивача на посаді касира-податківця є втручанням у роботу Глодоської ОТГ щодо прийняття рішень про зміну в організації структури та чисельності працівників.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитруха Д. М. у листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції прийняв постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах, а обставини викладені відповідачем у касаційній скарзі не відповідають дійсності, оскільки у відповідача відсутні позаштатні посади і чинне трудове законодавство не містить такого поняття.

Відповідачем не було запропоновано позивачу вільну посаду прибиральниці, яка є вільною.

Суд апеляційної інстанції дав належну правову оцінку приписам статті 82 ЦПК України та взяв до уваги правову позицію, викладену у пунктах 46-48 постанови Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16.

Зазначені у касаційній скарзі правові позиції, які, на думку заявника, не були враховані апеляційним судом, не є тотожними з цією справою.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 27 жовтня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області.

Справа № 396/236/21 надійшла до Верховного Суду 09 листопада 2022 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 15 січня 2015 року була прийнята до Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на посаду касира-податківця на підставі розпорядження № 001-р/0204 від 05 січня 2015 року та звільнена у зв`язку із реорганізацією з роботи з 29 січня 2021 року за статтею 49-2 КЗпП України відповідно до розпорядження № 19-к від 29 січня 2021 року.

Згідно з рішенням Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 19 листопада 2020 року за № 12, № 15 розпочато процедуру реорганізації Новомиколаївської та Лісківської сільських рад, шляхом їх приєднання до Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в результаті чого Глодоська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області стала правонаступником всього майна, прав та обов`язків Новомиколаївської та Лісківської сільських рад.

Розпорядженням голови Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 20 листопада 2020 року № 188-к касира-податківця ОСОБА_1 попереджено про можливе вивільнення працівників Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, про що було ознайомлено позивача.

Наказом голови Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 29 січня 2021 року № 19-к ОСОБА_1 звільнено з роботи з 29 січня 2021 року у зв`язку з реорганізацією. Даний наказ було видано з урахуванням рішення ІІ сесії № 42 від 22 грудня 2020 року «Про затвердження структури виконавчих органів сільської ради загальної чисельності апарату сільської ради та її виконавчих органів», персонального попередження відповідно до розпорядження сільського голови Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 20 листопада 2020 року за № 188, статті 49-2 КЗпП України, відмови працівника від запропонованої вільної посади та відсутністю вільних посад, які б відповідали кваліфікаційному рівню та освіти.

Відповідно до розпорядження голови Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 25 лютого 2021 року № 35-к доповнено розпорядження сільського голови Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області № 19-к від 29 січня 2021 року після слів «стаття 49-2 КЗпП України» словами «пункт 1 статті 40 КЗпП України», внесено зміни до пункту 2 про здійснення виплати вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України в розмірі середньомісячної заробітної плати з урахуванням виплачених коштів, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 , та зобов`язано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 30 січня 2021 року до 28 лютого 2021 року за несвоєчасно виплачену заробітну плату.

Рішенням Виконавчого комітету Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 25 лютого 2021 року за № 19 внесено доповнення до розпорядження сільського голови Глодоської сільської ради від 29 січня 2021 року, а саме після слів «стаття 49-2 КЗпП України» словами «пункт 1 статті 40 КЗпП України».

Згідно з штатним розписом Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, затвердженим сільським головою, на 01 січня 2021 року в штаті значиться 28 штатних одиниць, з яких посада касира-податківця, яку займала ОСОБА_1 - відсутня.

ОСОБА_1 на підставі заяви від 31 грудня 2020 року, поданої сільському голові Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, просила перевести її з посади касира-податківця на посаду фахівець з соц. роботи (терцентр) в Комунальну установу «Центр надання соціальних послуг», про що сільський голова не заперечувала, однак не погодився директор Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Мороз Н. Ю., вказавши, що на посаді фахівця з соц. роботи має бути особа, що має вищу освіту першого рівня за ступенем бакалавра та спеціальністю відповідної галузі знань (педагог, психолог, юрист, лікар).

Судами з диплома молодшого спеціаліста ОСОБА_2 встановлено, що у позивача відсутня вища освіта, вона закінчила у 2000 році Бобренецький сільськогосподарський технікум імені В. В. Порика за спеціальністю «Захист рослин» і здобула кваліфікацію агронома по захисту рослин.

Згідно з повідомленням від 29 січня 2021 року на виконання рішення II сесії № 42 від 22 грудня 2020 року «Про затвердження структури виконавчих органів сільської ради загальної чисельності апарату сільської ради та її виконавчих органів», врахувавши розпорядження № 188-к від 20 листопада 2020 року «Про можливе звільнення працівника сільської ради касира-податківця ОСОБА_1 », а також наявну кваліфікацію і освіту позивача, останній було запропоновано вільну посаду інспектора Глодоської сільської ради (з питань державних закупівель) та повідомлено, що у разі відмови від запропонованої посади інші рівнозначні посади відсутні, тому вона підлягає вивільненню у порядку статті 49-2 КЗпП України.

ОСОБА_1 відмовилася ставити підпис на повідомленні про запропоновану їй посаду, про що 29 січня 2021 року комісією сільської ради в складі голови ОСОБА_4, секретаря ради ОСОБА_5 та заступника сільського голови ОСОБА_3 було складено акт.

Із копії штатного розпису на 01 січня 2020 року по Глодоській сільській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області судами встановлено, що наявна посада касира-податківця у кількості однієї штатної посади з посадовим окладом 3 350 грн.

З копії типового штатного розпису на 22 січня 2021 року по Глодоській сільській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області, затвердженого сільським головою, посада касира-податківця відсутня, натомість передбачена посада інспектора у відділі бухгалтерського обліку та звітності в кількості 0,5 штатної посади з посадовим окладом 3 850 грн та фондом заробітної плати на місяць 3 000 грн, яка і була запропонована ОСОБА_1 , оскільки інші рівнозначні за кваліфікацією посади були відсутні.

На поштову адресу ОСОБА_1 було направлено розпорядження Виконавчого комітету Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 25 лютого 2021 року, розрахунки виплачених коштів, розрахунок компенсації за невикористану відпустку, розрахунок вихідної допомоги та компенсації за несвоєчасно виплачену вихідну допомогу і запрошено до Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області для внесення змін в трудовій книжці «про підстави звільнення».

Зазначене розпорядження ОСОБА_1 отримала 27 лютого 2021 року, однак до Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області не з`явилася.

Апеляційним судом також встановлено, що згідно з штатним розписом на час звільнення ОСОБА_1 у Глодоській сільській раді Новоукраїнського району Кіровоградської областібула вільна посада прибиральниці, яка не була запропонована позивачу роботодавцем із суб`єктивних міркувань.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши на підставі штатного розпису про наявність у Глодоській сільській раді Новоукраїнського району Кіровоградської областівільної посади прибиральниці, яка не була запропонована позивачу роботодавцем із суб`єктивних міркувань, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі в Глодоській сільській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області на посаді касира-податківця.

Також суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що подальше приведення формулювання звільнення ОСОБА_1 у відповідність до КЗпП України шляхом доповнення до розпорядження сільського голови Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області № 19-к від 29 січня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » не усуває недоліків щодо порушення процедури звільнення позивача.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Встановивши недодержання відповідачем вимог трудового законодавства при звільненні позивача, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, та у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 459/28/11-ц (провадження № 61-13513св18), від 15 квітня 2019 року у справі № 443/636/18 (провадження № 61-1568св19), від 03 квітня 2020 року у справі № 360/2251/19 (провадження № К/9901/1569/20), від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 (провадження № 61-38337св18), від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17), від 22 січня 2020 року у справі № 451/706/18 (провадження № 61-17296св19), суд касаційної інстанції відхиляє, з огляду на таке.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Враховуючи викладене, висновки апеляційного суду не суперечать практиці Верховного Суду України та Верховного Суду, викладеній у постановах, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що питання про поновлення на роботі вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи. Апеляційним судом встановлено всі фактичні обставини справи, враховано доводи сторін, надано належну оцінку поданим сторонами доказам та правильно застосовано вищезазначені норми КЗпП України.

Посилання у касаційній скарзі на те, що постанова Кропивницького апеляційного суду від 23 червня 2021 року у справі № 33/4809/235/21, якою скасовано постанову Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_4 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю і діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 41 КУпАП має преюдиційне значення для розгляду цієї справи, суд касаційної інстанції також відхиляє.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 червня 2021 року у справі № 33/4809/235/21 не вирішувалося питання додержання норм КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 , а вирішувалося питання щодо відсутності в діях голови Глодоської сільської ради ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП.

Позивач не брала участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення, а в рамках розгляду цієї справи доведені обставини наявності порушень, що стали підставою для поновлення ОСОБА_1 .

Поновлення ОСОБА_1 на роботі в Глодоській сільській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області на посаді касира-податківця є гарантією захисту працівника, передбаченою чинним законодавством, а не втручанням у господарську діяльність.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров