Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.12.2019 року у справі №127/30294/18

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 127/30294/18

провадження № 61-21899св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Марчук В. С., Матківської М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1. звернувся з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3. про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що у вересні 2018 року відповідачі запросили його до Норвегії в якості компаньйона з метою порибалити у місцевих водах Норвезького моря. Відповідачі займаються підприємницькою діяльністю та діяльністю громадських організацій, здійснюють продаж риболовного оснащення. Позивача було запрошено у зв'язку з тим, що він займається "блогерством" у різних напрямках діяльності та має велику кількість підписників на своїй сторінці у соціальних мережах. Метою запрошення позивача була фото- та відео- фіксація вилову риби з подальшим опублікуванням в соціальній мережі "Фейсбук" відео та фото задля отримання пропозицій від користувачів соціальних мереж та підписників сторінок на сторінці позивача та сторінках відповідачів. У такий спосіб відповідачі намагалися отримати рекламу через соціальні мережі.

Під час обговорення пропозиції щодо організації перельоту та умов проживання сторонами було досягнуто усної згоди, що всі витрати щодо перельоту, харчування, переїзду на транспорті сторони оплачують самостійно. Позивач самостійно придбав квитки для подорожі, а під час самої подорожі супутні витрати на пальне, проживання, харчування сторони розподіляли порівну, причому зазначені витрати з боку позивача оплачувались готівкою.

Повернувшись на територію України сторони були цілком задоволені результатами подорожі, внаслідок чого в соціальних мережах було виставлено ряд спільних фото та відео з дописами до них. Однак, приблизно через місяць відповідачі повідомили, що позивач винен їм 330 євро нібито за пальне, однак, на питання позивача, на яких саме умовах здійснювався розрахунок і де взагалі взялась сума боргу відповідачі пояснень не надали, натомість позивач в свій бік отримав від відповідачів лише погрози.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року на сторінках відповідачів в соціальній мережі "Фейсбук" позивач побачив своє фото з наступним написом: "Мошенник! #Аферист ОСОБА_1 Внимание всем кто может знать этого человека. Это бессовестный аферист и мошенник! Который занимается обманом людей завладевая их деньгами, оскорбляя их достоинство и угрожая физической расправой за просьбы вернуть деньги обратно.

Называет себя ОСОБА_1, проживает в ІНФОРМАЦІЯ_2. В данный момент известен факт обмана как минимум трёх человек. Передайте по возможности эту информацию своим знакомым и будьте осторожны! ".

Під даним постом додано посилання на сторінку позивача в мережі "Фейсбук".

Позивач зателефонував відповідачам та попросив надати пояснення, на якій підставі його звинувачують у шахрайстві, на що позивач почув, що він нібито винен їм 330 євро, а також те, що він стане відомим, оскільки, вони будуть розповсюджувати вищезазначену інформацію й надалі. Також відповідачі повідомили, що навіть якщо позивач сплатить їм борг, це не буде підставою для видалення негативної інформації в соціальних мережах.

На неодноразові прохання позивача щодо видалення неправдивої інформації, яка принижує і ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача, зі своїх сторінок, відповідачі ігнорують та продовжують останню розповсюджувати.

За наслідками розміщення фото позивача в соціальній мережі "Фейсбук" з'явилось безліч негативних коментарів відносно нього. Крім того, у своєму пості відповідачі просили інших користувачів соціальної мережі зробити максимальне розповсюдження вказаної інформації із фотографією позивача.

Внаслідок таких протиправних дій з боку відповідачів позивачу у соціальних мережах від його товаришів, знайомих, друзів, підписників почали приходити повідомлення щодо визначених обставин з метою надання пояснень. Також, різко скоротилась кількість користувачів перегляду відеоблогів позивача. Наслідки поширення негативної інформації потягли за собою нераціональне витрачання особистого часу позивача, обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів. Опубліковані звинувачення ускладнили його стосунки з найближчим оточенням. Більшість його друзів висловлювали йому підтримку, але в той же час десятки осіб просто цікавилися ситуацією, що склалася, чим змушували повертатися до неприємної йому теми знову і знову. З того часу позивач нібито очікує, що багато вагомих в його житті людей, змінили своє ставлення до нього та прагнуть отримати від нього пояснення, що змушує його триматися в постійній напрузі.

ОСОБА_1., з урахуванням збільшених позовних вимог, просив:

зобов'язати ОСОБА_2. та ОСОБА_3. видалити інформаційний запис із зображенням про ОСОБА_1. з власних сторінок у соціальній мережі "Фейсбук";

спростувати інформацію про нього шляхом поширення через мережу Інтернет, а саме на своїх сторінках у соціальній мережі "Фейсбук" інформацію наступного змісту: "Спростування! Я - ОСОБА_2. та ОСОБА_3. спростовуємо недостовірну інформацію, поширену на власних сторінках у соціальній мережі щодо того, що ОСОБА_1. - шахрай, визнавши вказану інформацію про ОСОБА_1. недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, принижує честь і гідність";

стягнути з відповідачів на його користь по 100 000 грн. в рахунок компенсації за заподіяну йому моральну шкоду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2019 року відмовлено в задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна інформація є суб'єктивною думкою автора, висловленою в образливій для позивача формі та не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані (в чому полягають шахрайські дії позивача, чим доводиться шахрайство останнього тощо), з огляду на характер використання мовних засобів. Позивачем в установленому законом порядку не доведено, що саме відповідачі розмістили та поширили вищезазначену інформацію в соціальній мережі "Фейсбук".

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. задоволено частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1. до ОСОБА_2., ОСОБА_3. про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2. видалити інформаційний запис із зображенням про ОСОБА_1. з власної сторінки у соціальній мережі "Фейсбук" та спростувати інформацію про ОСОБА_1. шляхом поширення через мережу Інтернет, а саме на своїй сторінці у соціальній мережі "Фейсбук" інформацію наступного змісту: "Спростування! Я - ОСОБА_2 спростовую інформацію, поширену на власній сторінці у соціальній мережі щодо того, що ОСОБА_1 - шахрай, як недостовірну інформацію про ОСОБА_1".

Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 004,80 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1
507,20 грн, витрати на поштові відправлення в розмірі 142,00 грн, 23 100,00 грн у відшкодування понесених витрат з оплати правничої допомоги.

У задоволенні решти позовних вимог - відмолено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ефективним та достатнім способом спростування спірної інформації в даному випадку буде спосіб обраний позивачем, але з певними змінами в тексті публікації, з метою досягнення лаконічності та зрозумілості самої публікації, не змінивши при цьому зміст публікації для спростування. Однак, дана інформація, повинна бути спростована лише ОСОБА_2., який створив цей пост (інформацію) та першим поширив її в соціальній мережі. Що стосується позовних вимог до іншого відповідача - ОСОБА_3., то вони не підлягають задоволенню, так як встановлено, що він не є безпосереднім автором інформації, поширеної на своїй сторінці у соціальній мережі "Facebook" про ОСОБА_1. Він поширив вказану інформацію, як і всі інші користувачі соціальної мережі, які прочитали пост ОСОБА_2., кількість яких на момент розгляду справи в суді першої інстанції сягнуло 305 осіб.

Стосовно стягнення моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції мотивував тим, що у ОСОБА_1. були виявлені негативні зміни в психіці, внаслідок конфлікту з відповідачами та безпідставних звинувачень останнього у шахрайстві, зокрема наявні прояви стресового розладу (наявність негативних думок, спогадів, переживань, бажанням позбутися цих почуттів). Наявні зміни у психічному житті досліджуваного можуть бути спричиненні моральним стражданням. Також психологом встановлено причинно наслідковий зв'язок між шкодою (негативні зміни в психічній діяльності) та подією.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_2. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року та залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2019 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова апеляційного суду ґрунтується на припущеннях. Враховуючи особливість спірних правовідносин, а саме розповсюдження інформації в мережі Інтернет, очевидно, що в даному випадку належними та допустимими доказами є саме електронні докази, а саме веб сторінка з інформацією про позивача. Позовна заява як і рішення апеляційної інстанції ґрунтується виключно на припущеннях позивача та не знаходить будь-якого підтвердження матеріалами справи. Тобто, має місце недоведеність факту поширення саме відповідачем інформації щодо позивача через зазначені соціальні мережі Інтернет, внаслідок чого відсутні правові підстави до задоволення позовних вимог. Разом з цим, суд не встановив чи є інформація оціночним судженням чи вона є фактичним твердженням. Зважаючи на позовні вимоги, суду необхідно було встановити чи мало місце у вказаних правовідносинах шахрайські дії з боку позивача та чи викладена інформація в інтернет ресурсі є неправдивою.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Суд апеляційної інстанції не навів жодних мотивів при визначенні розміру моральної шкоди. Просто зазначив суму та ніяким чином не обґрунтував, яким чином вона розрахована. Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги відсутність у матеріалах справи доказів факту заподіяння позивачеві моральних чи інших страждань або втрат майнового характеру.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_2. та судових витрат. В іншій частині не оскаржується, а тому не переглядається в касаційному порядку.

Позиція інших учасників справи

Відзив від учасників справи до Верховного суду не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року поновлено ОСОБА_2. строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_2. про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року відмовлено.

У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 127/30294/18 надійшли до Верховного Суду та 17 лютого 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає доводи касаційної скарги за таких підстав.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року користувач ОСОБА_2 на сторінці у соціальній мережі "Фейсбук" за веб-адресою:

ІНФОРМАЦІЯ_3ІНФОРМАЦІЯ_4 поширив інформацію наступного змісту:

"Мошенник! #Аферист ОСОБА_1 Внимание всем кто может знать этого человека. Это бессовестный аферист и мошенник! Который занимается обманом людей завладевая их деньгами, оскорбляя их достоинство и угрожая физической расправой за просьбы вернуть деньги обратно. Называет себя ОСОБА_1, проживает в ІНФОРМАЦІЯ_2. В данный момент известен факт обмана как минимум трёх человек. Передайте по возможности эту информацию своим знакомым и Будьте осторожны! ".

Під даним постом додано посилання на сторінку позивача в мережі "Фейсбук", а також розміщено фото позивача. Дане інформаційне повідомлення вподобали 76 користувачів Інтернет соціальної мережі "Фейсбук", а 305 користувачів розмістили (поширили) його на своїх персональних сторінках, в тому числі користувач під ім'ям ОСОБА_3, що підтверджується скріншотом з соціальних сторінок відповідачів у мережі "Фейсбук".

На сторінці ОСОБА_2., в розділі "коротка інформація" видно, що останній працює в "ІНФОРМАЦІЯ_5" та клікнувши (клацнувши) на вказане місце роботи - відбувається перехід на сторінку "ІНФОРМАЦІЯ_5", з якої можна перейти на сайт інтернет-магазину "ІНФОРМАЦІЯ_6".

Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині 1 статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 42,46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що "41. У своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції. Однак навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (UKRAINIAN MEDIA GROUP v. UKRAINE, № 72713/01, § 41,42, ЄСПЛ, 29 березня 2005 року).

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина 1 та 2 статті 30 Закону України "Про інформацію").

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 200/20351/18 (провадження № 61-21258св19) вказано, що "вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

При скасуванні рішення суду першої інстанції, апеляційний суд визнавши створену ОСОБА_2. та розміщену на його сторінці інформацію недостовірною, не узяв до уваги, що оспорювана інформація є оціночним судженням, а тому зробив помилковий висновок про часткове задоволення позову.

Натомість суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що оспорювана інформація є суб'єктивною думкою автора, висловленою в образливій для позивача формі, та не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані (в чому полягають шахрайські дії позивача, чим доводиться шахрайство останнього тощо). Крім того у інформації, що є предметом судового захисту, є висловлення, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, правильно виходив із того, що поширена відносно позивача інформація є оціночним судженням. Проте суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, одночасно послався також на те, що позивачем в установленому законом порядку не доведено, що саме відповідач ОСОБА_2. розмістив та поширив спірну інформацію в соціальній мережі "Фейсбук".

Дані підстави для відмови в задоволенні позовних вимог є взаємовиключними, одночасне посилання на них є помилковим, тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів прийнятого рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити частково; постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати; рішення суду першої інстанції частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про зобов'язання видалити інформаційний запис, спростування інформації, стягнення компенсації моральної шкоди в розмірі 20 000 грн, залишити в силі, виключивши з його мотивувальної частини посилання на те, що "позивачем в установленому законом порядку не доведено, що саме відповідач ОСОБА_2. розмістив та поширив інформацію в соціальній мережі "Фейсбук", а в іншій оскарженій частині рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При поданні касаційної скарги ОСОБА_2. сплатив судовий збір у розмірі 7 536,81
грн, а повинен був сплатити 4933,60 грн. А тому, з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. слід стягнути судовий збір за подачу касаційної скарги в розмірі 4933,60 грн (1409,60 грн + 3524грн).

Керуючись статями 141, 400, 412, 413 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 416,419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання видалити інформаційний запис, спростування інформації, стягнення компенсації моральної шкоди в розмірі 20 000 грн, судових витрат, скасувати.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання видалити інформаційний запис, спростування інформації, стягнення компенсації моральної шкоди в розмірі 20 000 грн, залишити в силі, виключивши з його мотивувальної частини посилання на те, що "позивачем в установленому законом порядку не доведено, що саме відповідач ОСОБА_2 розмістив та поширив інформацію в соціальній мережі "Фейсбук".

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4933,60 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук