Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.04.2025 року у справі №210/924/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 210/924/24

провадження № 61-14507св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Бондар Я. М., Корчистої О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 8 000 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він є сином померлої (загиблої) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 загинула в результаті нещасного випадку на підприємстві. Його мати ОСОБА_2 протягом 32 років, з 02 липня 1990 року до 07 червня 2023 року, перебувала у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та працювала в конвертерному цеху машиністом крана металургійного виробництва 4 розряду шихтового відділення № 1.

07 червня 2023 року о 19 годині 50 хвилин під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_2 загинула в конвертерному цеху сталеплавильного департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», шихтове відділення № 1, від нещасного випадку пов`язаного з виробництвом, унаслідок падіння під час перебування її в кабіні мостового крана № 24, про що було складено акт № 17 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання отруєння), аварії, що стався 07 червня 2023 року о 19 годині 50 хвилин на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (форма Н-1/П).

Вказує, що смерть його матері у віці 51 року, що настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, завдала йому моральної шкоди, яка завжди буде глибоким душевним стражданням, оскільки він втратив найріднішу людину. Втрата матері - це завжди глибокі моральні страждання. Водночас, для дитини глибших моральних страждань, аніж втрата матері не має. Загибель його матері призвела до того, що він постійно перебуває у напруженому психо-емоційному стані, втратив сенс життя, адже думки про смерть матері не покидають його, і він знаходиться у великому розпачі. У зв`язку з нервовим стресом, який триває, до теперішнього часу він приймає багато заспокійливих ліків. Після смерті матері в нього в душі спустошеність, апатія до життя. Відчуття того, що він ніколи більше не побачить своєї матері, постійно пригнічує його, що негативно відображається на його психо-емоційному стані, він втратив сон, спокій та радість. Загибла мама за життя завжди суттєво допомагала йому, була його наставником по життю. Все викладене вище спричиняє йому душевні страждання та переживання, які не можливо висловити, а йому їх доводиться щоденно відчувати та постійно жити з думкою про загибель матері.

У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 18 червня 2024 року позов задовольнив частково. Стягнув з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві суму у розмірі 300 000,00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, оскільки нещасний випадок, який стався під час роботи ОСОБА_2 на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», перебуває у причинному зв`язку з її смертю, а тому її сину ОСОБА_1 має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статей 1167 1168 ЦК України.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 300 000,00 грн, суд виходив з того, що сам факт загибелі ОСОБА_2 беззаперечно свідчить про те, що її син відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Він втратив близьку людину і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення його нормальних життєвих зав`язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя. Загибла мама за життя завжди суттєво допомагала йому, була його наставником по життю. При цьому, суд дійшов висновку, що сума компенсації моральної шкоди повинна становити 300 000,00 грн, оскільки заявлена у позові сума у розмірі 8 000 000,00 грн не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачу шкоди.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 травня 2024 року в частині стягнення з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 розміру моральної шкоди змінив, збільшивши його з 300 000,00 грн до 400 000,00 грн. В іншій частині рішення суду залишив без змін. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку що нещасний випадок стався з машиністом крана ОСОБА_2 , під час виконання нею трудових обов`язків. У зв`язку зі смертю матері, яка загинула під час виконання трудових обов`язків від нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, позивачу спричинено моральну шкоду, пов`язану із втратою найріднішої для нього людини, і цю втрату він зазнав у молодому віці, тому душевні страждання позивача будуть тривати, що свідчить про їх безстроковість. Смерть матері призвела до того, що позивач зазнав сильного нервового потрясіння, адже він втратив близьку для нього людину, яку дуже любив і яка була для нього опорою у житті.

Змінюючи рішення місцевого суду в частині визначення розміру моральної шкоди, апеляційний суд виходив з того, що з урахуванням встановлених обставин, враховуючи ступінь і тривалість фізичних та моральних страждань позивача, незворотність втрати близької людини, істотність вимушених змін у його житті, розмір моральної шкоди, стягнутий за рішенням суду з відповідача на користь позивача необхідно збільшити до 400 000,00 грн.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його користь змінити, збільшити розмір відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, з 400 000,00 грн до 8 000 000,00 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що визначений судом апеляційної інстанції розмір морального відшкодування не відповідає конституційним принципам рівності прав громадян, у тому числі щодо права на судовий захист, а також принципам сталої судової практики при розгляді аналогічних (подібних) справ, пов`язаних з відшкодуванням моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 8 000 000,00 грн.

Також скарга містить доводи про те, що у справі № 210/1389/24 за позовом його рідного брата ОСОБА_3 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, апеляційний суд стягнув 500 000,00 грн.

У грудні 2024 року ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. При цьому зазначило, що немає будь-яких правових підстав для покладення на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» обов`язку відшкодувати моральну шкоду позивачу, завданою смертю його матері, оскільки її смерть не була спричинена дією джерела підвищеної небезпеки, а настала внаслідок власної необережності потерпілої особи. Вина та неправомірність дій роботодавця не підтверджені належними доказами, а тому суд безпідставно прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

20 грудня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є сином померлої (загиблої) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 14 листопада 1996 року, серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану виконавчого комітету Довгинцівської районної Ради народних депутатів м. Кривого Рогу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09 червня 2023 року серії НОМЕР_2 , виданим Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

ОСОБА_2 протягом 32 років, у період з 02 липня 1990 року до 07 червня 2023 року, перебувала у трудових відносинах з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та працювала машиністом крана металургійного підприємства 4 розряду у конвертерному цеху сталеплавильного департаменту, шихтове відділення № 1, що підтверджується трудовою книжкою від 07 квітня 1992 року НОМЕР_3 , записи № № 2-17.

18 жовтня 2023 року комісія, утворена згідно з наказом Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 12 червня 2023 року № 1019/ПС зі змінами, внесеними наказом від 08 серпня 2023 року №1309/ПС, склала акт № 17 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 07 червня 2023 року о 19 годині 50 хвилин. Цей акт затверджений начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Тригубенко В. О. 23 жовтня 2023 року.

Згідно з пунктом 4 акта № 17, 07 червня 2023 року (зміна з 07 годин 00 хвилин до 19 годин 00 хвилин) машиніст крана металургійного виробництва конверторного цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_2 о 06 годині 30 хвилин перебувала в адміністративно-побутовому корпусі конвертерного цеху, де перевдягнулась у спецодяг та відправилась на робоче місце в шихтове відділення № 1. О 07 годині 20 хвилин в приміщенні вагової шихтового відділення № 1 бригадир шихтового двору ОСОБА_4 проводив змінно-зустрічне зібрання на якому була присутня ОСОБА_2 .

О 07 годині 30 хвилин машиністи крана шихтового відділення № 1 розійшлись по робочих місцях. Машиніст крана ОСОБА_2 піднялася в кабіну мостового крану № 24 рег. № 482291 (далі - мостовий кран № 24). 07 червня 2023 року конвертерний цех був у стані простою, виробничі процеси не проводились, завданням ОСОБА_2 було прибирання робочого місця і охорона обладнання. О 09 годині 20 хвилин старший майстер ОСОБА_5 телефонував ОСОБА_2 , вона на стан здоров`я під час розмови не скаржилася.

Спеціальна комісія, взявши до уваги висновок експерта № 1227/1 Криворізького міжрайонного відділу Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» (далі - КМВ КЗ «Дніпропетровське ОБ СМЕ»), припустила, що ОСОБА_2 самостійно пересувалася в незначному обсязі від невстановленого місця, де вона отримала тілесні ушкодження, що спричинили виникнення закритої внутрішньочерепної травми при падінні з висоти власного зросту та ударі об тупий твердий предмет, до місця, де вона втратила свідомість та померла, а саме в кабіні мостового крана № 24.

Працюючи на зміні з 19 годин 00 хвилин 07 червня 2023 року до 07 години 00 хвилин, машиніст крана металургійного виробництва ОСОБА_6 після проведення змінно-зустрічного зібрання о 19 годині 50 хвилин піднялася в кабіну мостового крана № 24 та побачила, що в кабіні крана хтось лежить, про що негайно сповістила бригадира шихтового двору ОСОБА_7 .

ОСОБА_7 , дізнавшись про те, що сталося, негайно подзвонив виконуючому обов`язки старшого змінного майстра конвертерного цеху ОСОБА_8 , який і викликав швидку медичну допомогу Приватного підприємства «Стіл Сервіс», сповістив керівництво цеха та пішов зустрічати швидку допомогу.

О 20 годині 05 хвилин на місце інциденту прибула фельдшер Приватного підприємства «Стіл Сервіс» ОСОБА_9 , яка о 20 годині 20 хвилин констатувала біологічну смерть ОСОБА_2 .

На місце інциденту були викликані представники поліції. Після проведення слідчих дій тіло ОСОБА_2 приблизно о 23 годині 50 хвилин за допомогою робітників газорятувальної служби ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було спущено з кабіни крана та завантажено в автомобіль для транспортування до КМВ КЗ «Дніпропетровське ОБ СМЕ».

У пункті 7 акта нещасного випадку на виробництві надано висновки комісії, згідно з якими нещасний випадок зі смертельним наслідком з машиністом крана металургійного виробництва конвертерного цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_2 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Згідно з висновком КМВ КЗ «Дніпропетровське ОБ СМЕ» від 14 липня 2023 року № 494 смерть настала від закритої внутрішньочерепної травми, що ускладнилася крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку. Під час судово-токсикологічного дослідженні крові з трупа метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти не виявлено.

Місце і обставини, за яких відбулася травма, - на виробництві ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», смерть ОСОБА_2 настала внаслідок нещасного випадку у зв`язку з виробництвом.

У листі від 01 серпня 2023 року № 18847/ПС/1-23 експерт надав відповідь, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_2 ушкодження у вигляді внутрішньо-черепної травми утворились прижиттєво, незадового до настання смерті від дії тупого твердого предмета, можливо, при ударі об такий.

На підставі інформації судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 , у висновку експерта КМВ КЗ «Дніпропетровське ОБ СМЕ» № 1227, надані відповіді на такі питання: після отримання тілесних ушкоджень, що спричинило виникнення закритої внутрішньочерепної травми не можна виключити спроможність потерпілої до активних дій, в тому числі до самостійного пересування в незначному обсязі до моменту втрати свідомості (відповідь на питання № 2.1). Питання № 2.2: чи могла ОСОБА_2 отримати тілесні ушкодження при падінні з висоти власного зросту, відповідь на питання № 2.2: анатомічна локалізація, характер та морфологічні особливості виявлених ушкоджень не виключають можливість їх утворення при падінні потерпілої та ударі об тупий твердий предмет. Враховуючи ступінь вираженості реактивних змін в ушкоджених тканинах, проміжок часу з моменту отримання тілесних ушкоджень до настання смерті може складатися з декількох хвилин (відповідь на питання № 2.3). Відповідь на питання № 2.4: Під час судово - медичної експертизи трупа будь-яких ознак критичних хронічних захворювань, що могли б призвести до погіршення стану здоров`я потерпілої та зумовити її подальше падіння не виявлено. Зафіксовані під час судово-гістологічного дослідження патологічні зміни з боку внутрішніх органів у вигляду периваскулярного кардіосклерозу, жирової дистрофії печінки, панкреосклерозу в причинному зв`язку зі смертю потерпілої не перебувають.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржена тільки в частині вимог у задоволенні яких відмовлено, а тому переглядається лише у цій частині.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) вказано, що, за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди.

У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Проте умови виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди визначені у статті 1167 ЦК України.

Таким чином, вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України.

Такого правового висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).

Разом з тим постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган (частина перша статті 160 КЗпП України).

Доказом вини власника може бути акт про нещасний випадок на виробництві.

Суд апеляційної інстанції на підставі акта № 17 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 07 червня 2023 року о 19 годині 50 хвилин, встановив факт смерті ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві. Зазначений акт не був оскаржений чи скасований, тобто є чинним, його чинність відповідач не заперечує. Одним з елементів доведеності факту заподіяння моральної шкоди є суб`єкт заподіяння, який встановлений судом апеляційної інстанції у визначений процесуальним законом спосіб.

Встановивши факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з відповідачем, а також те, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_2 під час виконання службових обов`язків та внаслідок якого вона померла, пов`язаний з виробництвом, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про покладення на ТОВ «Арселор Міттал Кривий Ріг» обов`язку з відшкодування позивачу як сину загиблої внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника моральної шкоди з підстав, визначених статтею 1167 ЦК України.

Визначаючи розмір моральної шкоди апеляційний суд правильно врахував факт наявності вини потерпілого від нещасного випадку, характер та обсяг страждань позивача з урахуванням їх тривалості й тяжкості, незворотності втрати, пов`язаних зі смертю матері, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовому висновку Верховного Суду, сформульованому в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують та зводяться до суб`єктивних мотивів щодо збільшення розміру стягнутої моральної шкоди.

У постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, зокрема, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

В постанові від 21 квітня 2022 року у справі № 748/359/20 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що «…будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом…».

Посилання позивача на неврахування апеляційним судом правового висновку Верховного Суду, сформульованого у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18, не заслуговують на увагу, оскільки єдиним доводом заявника є стягнення судами моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, у значно більшому розмірі, ніж у цій справі.

Аргументи касаційної скарги спростовуються встановленими фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до компетенції Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400 409 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов