Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 523/3904/19

провадження № 61-18362св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Спільне підприємство "Солінг",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення

учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Поповим Максимом Миколайовичем, на постанову Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П.,Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У березні 2019 року Спільне підприємство "Солінг" (далі - СП "Солінг") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 липня 2020 року у задоволенні вказаних позовних вимог СП "Солінг" відмовлено.

Представник відповідача звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, здійснення розподілу судових витрат та стягнення з СП "Солінг" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.

Клопотання мотивовано тим, що відповідачем під час судового розгляду справи в суді були понесені витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн, які підлягають стягненню з позивача. Вказані витрати документально підтверджені.

Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2020 року відмовлено у стягненні з СП "Солінг" вартості правничої допомоги в сумі 50
000 грн на користь ОСОБА_1.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Попова М. М. звернувся з апеляційною скаргою.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Постановою Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення заяви. Стягнуто з СП "Солінг" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. У задоволенні решти заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу під час судового розгляду справи в суді дійсно мали місце і вони підтверджені документально.

Однак, зважаючи на складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), приймаючи до уваги час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню, до 5 000 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Попова М. М., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що згідно з частинами 5 , 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, відповідних клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги позивач не заявляв та відповідних доказів не подавав, розмір витрат на правничу допомог не спростував.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

20 грудня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що СП "Солінг" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 липня 2020 року у цивільній справі за позовом СП "Солінг" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

28 липня 2020 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Попова М. М., до судових дебатів у справі, надійшла заява про розподіл судових витрат та про надання стороною відповідача доказів на підтвердження їх розміру протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

03 серпня 2020 року (понеділок) представник ОСОБА_1 - адвокат Попов М. М. засобами поштового зв'язку направив до Суворовського районного суду міста Одеси заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додав докази на підтвердження розміру судових витрат, понесених відповідачем.

Апеляційним судом встановлено, що у визначеному законом порядку та строк стороною відповідача суду були надані документи на підтвердження понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги від 04 лютого 2020 року, додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 04 лютого 2020 року, акт приймання-передачі від 29 липня 2020 року щодо правової допомоги наданої ОСОБА_1 в межах цивільної справи № 523/3904/19, ордер № 444756 на надання правової допомоги.

Відповідно до пунктів 2,5 додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги від 04 лютого 2020 року за домовленістю сторін вартість правничої допомоги (гонорар) за цим договором встановлюється у фіксованій сумі та складає 50 000 грн за супровід цієї справи з моменту укладення цієї додаткової угоди до винесення судом першої інстанції рішення по суті позову.

Гонорар, передбачений п.2 цієї додаткової угоди, має бути сплачений Клієнтом в повному обсязі не пізніше 3-х місяців з моменту ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору.

З заявою представника відповідача про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат позивач був ознайомлений.

Про час та місце судового засідання, призначеного судом першої інстанції з питань ухвалення додаткового рішення, сторона позивача було повідомлена.

Клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від позивача до Суворовського районного суду міста Одеси не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - ~law30~) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до ~law31~ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ~law32~, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За ~law33~ представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (~law34~).

Відповідно до ~law35~ видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (~law36~).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому слід ураховувати, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина 1 статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Правила розподілу судових витрат між сторонами визначені у статті 141 ЦПК України.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 липня 2020 року у цивільній справі за позовом Спільного підприємства "Солінг" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

28 липня 2020 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Попова М. М., до судових дебатів у справі, надійшла заява про розподіл судових витрат та про надання стороною відповідача доказів на підтвердження їх розміру протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

03 серпня 2020 року (понеділок) представник ОСОБА_1 - адвокат Попов М. М. засобами поштового зв'язку направив до Суворовського районного суду міста Одеси заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додав докази на підтвердження розміру судових витрат, понесених відповідачем.

Апеляційним судом встановлено, що у визначеному законом порядку та строк стороною відповідача суду були надані документи на підтвердження понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги від 04 лютого 2020 року, додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 04 лютого 2020 року, акт приймання-передачі від 29 липня 2020 року щодо правової допомоги наданої ОСОБА_1 в межах цивільної справи № 523/3904/19, ордер № 444756 на надання правової допомоги.

Відповідно до пунктів 2,5 додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги від 04 лютого 2020 року за домовленістю сторін вартість правничої допомоги (гонорар) за цим договором встановлюється у фіксованій сумі та складає 50 000 грн за супровід цієї справи з моменту укладення цієї додаткової угоди до винесення судом першої інстанції рішення по суті позову.

Гонорар, передбачений п.2 цієї додаткової угоди, має бути сплачений Клієнтом в повному обсязі не пізніше 3-х місяців з моменту ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частини 2 , 3 статті 270 ЦПК України).

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з СП "Солінг" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Однак, зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу, апеляційний суд, не врахував, що матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що, відповідно до приписів частини 5 статті 137 ЦПК України, унеможливлювало вирішення судом з власної ініціативи питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу.

Підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених позивачем обставин відсутні.

Таким чином, апеляційний суд безпідставно зменшив розмір стягуваних витрат на професійну правничу допомогу.

При таких обставинах, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв'язку із відмовою у задоволенні заявлених позовних вимог з позивача СП "Солінг" на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи у суді першої інстанції, у розмірі 50 000 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених частини 5 статті 137 ЦПК України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1 статті 412 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне постанову Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року змінити, збільшивши розмір стягнутих з СП "Солінг" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу з 5 000 грн до 50 000 грн.

Керуючись статтями 141, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Поповим Максимом Миколайовичем, задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року змінити, збільшивши розмір стягнутих зі Спільного підприємства "Солінг" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу з 5 000 (п'яти тисяч) гривень до 50 000 (п'ятдесяти тисяч) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов