Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.10.2019 року у справі №2-381/11

Постанова

Іменем України

07 листопада 2018 року

місто Київ

справа № 2-381/11

провадження № 61-4160св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватне підприємство «Омега»,

особа, яка подавала касаційну скаргу (заявник), - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвали Апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2014 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Кварталової А. М., Заїкіна А. П.,про заміну сторони та закриття провадження по справі,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»

(далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулось до суду з позовом про стягнення у солідарному порядку з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором від 19 липня 2007 року № 11186170000 у розмірі 362 844, 86 дол. США та про звернення стягнення на предмет іпотеки - приміщення кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, визначеною експертом на час продажу.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 11 січня 2011 року позов ПАТ УкрСиббанк» задоволено, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватного підприємства «Омега» (далі - ПП «Омега») на користь банку 2 862 845 ,93 грн; у рахунок погашення зазначеної заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2014 року за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення суду першої інстанції справу призначено до розгляду у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2014 року здійснено заміну сторони у справі: позивача ПАТ «УкрСиббанк» у зв'язку з переуступкою права вимоги замінено на правонаступника ОСОБА_3

Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що ПАТ «УкрСиббанк» та Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») уклали договір про передачу прав вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором від 19 липня 2007 року № 11186170000.

Договором від 03 грудня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіагал»

(далі - ТОВ «ФК «Сіагал») право вимоги за зазначеним кредитним договором.

Відповідно до договору комісії від 20 листопада 2014 року та акта приймання-передачі права вимоги ТОВ «ФК «Сіагал» та ОСОБА_7 уклали договір, відповідно до умов якого право вимоги за договором від 19 липня 2007 року № 11186170000 перейшло до ОСОБА_7 Таким чином, за висновком апеляційного суду, право вимоги за наведеним кредитним договором перейшло до ОСОБА_7, у зв'язку із чим суд здійснив заміну позивача.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2014 року прийнято відмову позивача ОСОБА_7 від позову до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПП «Омега»; рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 січня 2011 року скасовано, провадження у справі закрито.

Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась положеннями частини першої статті 306 ЦПК України, згідно із якими в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Дельта Банк» просило скасувати ухвали Апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2014 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_7 про заміну сторони у справі та відмову від позову.

Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Заявник посилався на те, що його не було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання. Також посилався на те, що відступлення права вимоги не може здійснюватися на підставі договору комісії, а суд не дослідив належним чином перехід права вимоги до ПАТ «Дельта Банк», без чого неможливо встановити подальший перехід права вимоги за зазначеним кредитним договором.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить відхилити касаційну скаргу, ухвали Апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2014 року залишити без змін. На переконання відповідача, доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, оскаржувані ухвали постановлені із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням фактичних обставин справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 08 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду 31 січня 2018 року.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо оцінки наявності підстав для процесуального правонаступництва

Згідно з частиною першою статті 37 ЦПК України 2004 року у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Матеріальне правонаступництво (універсальне або сингулярне) має бути тісно пов'язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. Отже, незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Частинами першою та другою статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Апеляційний суд, посилаючись на наявність договору комісії від 20 листопада 2014 року та акта приймання-передачі права вимоги, укладених між ТОВ «ФК «Сіагал» та ОСОБА_7, зробив висновок про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони та про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову нового позивача.

Верховний Суд визнає зазначені висновки суду апеляційної інстанції необґрунтованими з огляду на таке.

За правилом статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до змісту позовних вимог предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 19 липня 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області ШевченкоВ.М.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року ПАТ УкрСиббанк» відступив права вимоги ПАТ «Дельта Банк» за договором про надання споживчого кредиту від 19 липня 2007 року № 11186170000 та за іпотечним договором, укладеним на його забезпечення.

На підставі договору від 03 грудня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» передало право вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 19 липня 2007 року № 11186170000 ТОВ «ФК «Сіагал». Зазначений правочин вчинений у простій письмовій формі, відомості щодо передачі права вимоги за іпотечним договором, на який посилається позивач у цій справі, відсутні.

Згідно із актом приймання-передачі права вимоги від 03 грудня 2014 року до договору комісії від 20 листопада 2014 року ТОВ «ФК «Сіагал» передало ОСОБА_7 права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 19 липня 2007 року № 11186170000.

Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наведеним договорам, актові, не врахував, що за ними не були передані права вимоги за іпотечним договором від 19 липня 2007 року, наявністю якого обґрунтовуються позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, та зробив передчасний висновок про наявність підстав для заміни сторони у цій справі.

Верховний Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, тобто на підтвердження обставин переходу права вимоги за іпотечним договором ОСОБА_7 зобов'язаний був надати нотаріально посвідчений договір. Проте, доводи про такий договір заінтересована особа не навела.

Верховний Суд в оцінці оскаржуваної ухвали апеляційного суду також врахував, що за правилами частини першої статті 322 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

ПАТ «Дельта Банк», обґрунтовуючи право на звернення із касаційною скаргою, посилається на порушення його прав, оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином перехід права вимоги до ПАТ «Дельта Банк», яке у подальшому на підставі договору від 03 грудня 2014 року передало право вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 19 липня 2007 року № 11186170000 ТОВ «ФК «Сіагал». ПАТ «Дельта Банк» стверджує про нікчемність зазначеного договору, встановлення факту чого не є предметом цього касаційного перегляду, однак впливає на доведеність факту заінтересованості заявника у перегляді оскаржуваного рішення, оскільки у такому випадку кредитором у наявних кредитних правовідносинах є саме ПАТ «Дельта Банк».

Верховним Судом також враховано, що у матеріалах справи наявне клопотання ПАТ «УкрСиббанк» про залучення до участі у справі правонаступника позивача - ПАТ «Дельта Банк», яке судами не було вирішено, що з урахуванням доводів касаційної скарги свідчить про наявність порушеного інтересу ПАТ «Дельта Банк».

Окрім наведеного, судом апеляційної інстанції під час вирішення заяви про заміну сторони не перевірено, чи можливий перехід права вимоги від однієї сторони до іншої на підставі договору комісії з урахуванням правової природи та мети зазначеного договору та вимог закону.

Стосовно доводів про неналежне повідомлення про час та місце судового засідання Верховним Судом враховано таке.

Відповідно до частини першої статті 305 ЦПК України 2004 року апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Відомості про те, що ПАТ «Дельта Банк» відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України 2004 року належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце судового засідання, у справі відсутні.

Так, матеріали справи містять довідковий лист про те, що з метою сповіщення про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 08 грудня 2014 року, ОСОБА_6, ПП «Омега», ОСОБА_5, ОСОБА_4, ПАТ «Дельта Банк» судові повістки вручено для надіслання сторонам ОСОБА_7 (а.с. 50, т. 2), проте докази такого сповіщення в матеріалах також відсутні. Згідно із довідкою (а.с. 67, т. 2) у зв'язку із неявкою всіх осіб у судове засідання фіксування судового процесу не здійснювалось.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що ПАТ «Дельта Банк» та інші учасники процесу були належним чином повідомленими про розгляд справи судом апеляційної інстанції, оскільки не отримали повістки про виклик до суду та не були присутніми у судовому засіданні.

Особи, які беруть участь у справі, згідно зі статтею 27 ЦПК України 2004 року мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відомості про те, що ПАТ «Дельта Банк» було належним чином повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час і місце судового розгляду в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У зв'язку із цим розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого відсутні відомості про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції.

Розглянувши заяву про заміну сторони, а також відмову від позову за відсутності ПАТ «Дельта Банк», стосовно якого не вирішено клопотання про заміну сторони, не повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, апеляційний суд не забезпечив реалізації права учасника справи на участь у судовому засіданні.

За правилами статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За правилами частин четвертої та п'ятої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Ухвали Апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2014 року про заміну сторони та закриття провадження по справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді В. О. Кузнєцов

С.О.Погрібний

О.В.Ступак

Г.І.Усик