Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.12.2019 року у справі №394/1008/18

Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 394/1008/18

провадження № 61-21687св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Лан",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2019 року в складі судді Партоліної І. П. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Письменного О. А., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" (далі - ПСП "Лан") про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

На обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки загальною площею 4,8806 га, яка розташована на території Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області, цільове призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У 2006 році вона уклала із ПСП "Лан" договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. Проте примірник договору оренди земельної ділянки після проведення державної реєстрації договору позивач не отримала. Лише у серпні 2018 року на її прохання працівники ПСП "Лан" надали копію договору оренди земельної ділянки.

Зі змісту договору оренди земельної ділянки від 20 червня 2006 року, укладеного із ПСП "Лан" строком на 25 років, позивач з'ясувала, що цей договір вона не підписувала, а договір підписаний іншою особою.

18 жовтня 2018 року позивач надсилала на адресу відповідача лист, в якому повідомляла, що договір оренди земельної ділянки від 20 червня 2006 рокувона не підписувала, просила повернути їй земельну ділянку. Однак відповідь на вказаний лист на адресу позивача від ПСП "Лан" не надходив.

Посилаючись на викладене, просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,8806 га, укладений 20 червня 2006 року між нею та ПСП "Лан" і зареєстрований у Новоархангельському відділі Кіровоградської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 18 жовтня 2006 року за № 227.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 20 червня 2006 року, який укладений між ОСОБА_1 і ПСП "Лан" та зареєстрований у Новоархангельському відділі Кіровоградської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 18 жовтня 2006 року за № 227.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що непідписання орендодавцем договору оренди землі та ненадання нею повноважень на його укладення і підписання іншій особі свідчить про відсутність у ОСОБА_1 волевиявлення на укладення цього договору, а сам договір за таких обставин підлягає визнанню недійсним у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої частиною 3 статті 203 цього Кодексу.

Крім того, суди попередніх інстанцій вважали, що доводи відповідача про пропущення позовної давності позивачем є необґрунтованими, оскільки про існування оспорюваного договору ОСОБА_1 стало відомо лише у серпні 2018 року, а з позовом до суду вона звернулась у листопаді 2018 року.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні 2019 року ПСП "Лан" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Умови оспорюваного договору виконуються сторонами з моменту укладення, тобто з 2006 року. Позивач протягом усього періоду отримувала орендну плату за землю, про що свідчить відповідна довідка ПСП "Лан".

Суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для застосування наслідків пропущення позовної давності у спірних правовідносинах, оскільки не з'ясовано: коли позивач отримала примірник договору оренди земельної ділянки, хто із працівників ПСП "Лан" ознайомив позивача із змістом спірного договору, факт надсилання позивачем на адресу ПСП "Лан" заяви про надання примірника договору. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 дізналась про існування спірного договору лише в серпні 2018 року.

Крім того, висновок експерта за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи від 03 квітня 2019 року № 568/569/19-27 є недопустимим доказом, оскільки експертиза проведена з порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5. При цьому суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про проведення повторної судово - почеркознавчої експертизи.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПСП "Лан" та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,8806 га, яка розташована на території Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області.

20 червня 2006 року від імені позивача був укладений договір оренди земельної ділянки із ПСП "Лан" строком на 25 років.

Вказаний договір зареєстровано у Новоархангельському відділі Новоархангельському відділі Кіровоградської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 18 жовтня 2006 року за № 227.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що вона не підписувала спірний договір, а тому відсутнє її волевиявлення як учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати її внутрішній волі. Відсутність підпису у договорі оренди також свідчить про необізнаність позивача з істотними умовами договору оренди земельної ділянки.

За клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 січня 2019 року у справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи від 03 квітня 2019 року № 568/569/19-27 підписи від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі від 20 червня 2006 року, який укладений між нею та ПСП "Лан", який зареєстрований у Новоархангельському відділі Кіровоградської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 18 жовтня 2006 року за № 227, акті про передачу та прийому земельної ділянки в натурі, (додаток 1 до договору оренди земельної ділянки від 20 червня 2006 року, акті визначення меж земельної ділянки в натурі (додаток 2 до договору оренди земельної ділянки від 20 червня 2006 року) виконані не ОСОБА_1, а іншою особою без наслідування її підписного почерку.

Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що "підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Встановивши, що ОСОБА_1 договір оренди землі не підписувала, суди зробили обґрунтований висновок, що у неї було відсутнє волевиявлення на укладення оспорюваного правочину.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що "якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено".

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам 2 , 3 статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище постанові також зазначила, що "у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення".

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Оскільки оспорений договір не підписувався позивачем, він є неукладеним, а тому у задоволенні позову належить відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений договір недійсним.

При цьому, за наявності для того підстав позивач не позбавлена права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом пред? явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ПСП "Лан" сплачено судовий збір у розмірі 1 057,20 грн за подання апеляційної скарги та 1 409,60 грн за подання касаційної скарги. Тому з ОСОБА_1 на користь ПСП "Лан" підлягають стягненню судові витрати, понесені на сплату судового збору.

Керуючись статтями 400, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 141,409,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" задовольнити частково.

Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" 1 057,20 грн за подання апеляційної скарги та 1 409,60 грн за подання касаційної скарги.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2019 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М.

М. Русинчук