Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.04.2020 року у справі №646/5723/19

Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 646/5723/19

провадження № 61-4354св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (далі - ПрАТ "Харківенергозбут") про захист прав споживачів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 серпня

2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви. Роз? яснено, що у разі не виконання вимог ухвали суду у строк, встановлений судом, позовна заява повертається позивачу.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 жовтня

2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення копії ухвали суду для усунення недоліків апеляційної скарги. Попереджено, що у разі невиконання вимог ухвали суду, у строк встановлений судом, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута заявнику.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги у строк п'ять днів з дня отримання копії ухвали апеляційного суду та попереджено, що у разі невиконання вимог ухвали суду, апеляційна скарга буде повернута заявнику.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21 жовтня 2019 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав саме як споживача, а тому висновок апеляційного суду про необхідність сплати позивачем судового збору за подання апеляційної скарги є помилковим.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимоги ухвали Харківського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху заявником не виконані, оскільки апеляційну скаргу направлено до суду апеляційної інстанції в електронному вигляді, при цьому вона не містить електронного цифрового підпису, а тому з метою дійсності волевиявлення особи на подання апеляційної скарги вона має бути власноруч підписана та надіслана через поштове відділення або особисто здана до канцелярії суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 березня 2021 року засобами електронного поштового зв'язку ОСОБА_1 до Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, справу передати до суду апеляційної інстанції, а за необхідності - передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутність факту початку повноцінної роботи Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не може бути перешкодою для роботи її підсистеми "Електронний суд" та, відповідно, перешкодою для реалізації права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі.

Як на підставу оскарження ухвали суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/335/20 (провадження № 11-361заі20) та постанови Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 420/6512/19 (адміністративне провадження № К/9901/2565/20), від 29 липня 2020 року у справі № 629/740/19 (провадження № 61-3443св20).

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

07 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

22 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано справу № 646/5723/19 з Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Червонозаводського районного суду м.

Харкова з позовом до ПрАТ "Харківенергозбут" про визнання факту внесення в офіційний документ завідомо неправдивої інформації, визнання факту порушення права на звернення, визнання факту дискримінації, визнання факту вимагання додаткових документів, визнання факту неправомірних дій, визнання факту порушення строків розгляду заяви ПрАТ "Харківенергозбут", що спричинило матеріальну та моральну шкоду.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року витребувано справу № 646/5723/19 з Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків його апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Не погоджуючись з ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року скасовано, а справу передано до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто скаржнику.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За частинами 1 , 2 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Зазначеним вимогам ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року; "Беллет проти Франції" від 04 грудня 1995 року).

Тобто, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати, зокрема, як право на доступ до правосуддя.

Отже, Україна, як держава-учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (частина 3 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 8 статті 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Надсилання у встановленому порядку процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet. court. gov. ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов'язковим використанням такою особою власного електронного підпису.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 520/20958/18, від 29 липня 2020 року № 629/740/19 (провадження № 61-3443св20).

За положеннями частини 3 статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у судах функціонує Єдина судова інформаційна (автоматизована) система.

Разом із тим, згідно із Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у тексті Закону слова (назва) "Єдина судова інформаційна (автоматизована) система", "автоматизована система" у всіх відмінках (випадках) буде замінено словами "Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система" у відповідному відмінку.

Відповідно до частини 8 статті 14 ЦПК України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС), подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису, якщо інше не визначено частини 8 статті 14 ЦПК України.

У пункті 15.15 частини першої розділу VIIІ "Перехідні положення" ЦПК України зазначено, що ЄСІТС починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС.

Оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС було опубліковано Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" № 229 (6984) 01 грудня 2018 року.

У подальшому у газеті "Голос України" ( № 42 (7048) від 01 березня 2019 року) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно з яким відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування ЄСІТС, Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті "Голос України" ( № 229 (6984) від 01 грудня 2018 року).

Наказом Державної судової адміністрації України № 628 від 22 грудня 2018 року "Про проведення тестування підсистеми "Електронний суд" місцевих та апеляційних судах" вирішено запровадити тестовий режим експлуатації підсистеми "Електронний суд" у всіх місцевих та апеляційних судах України (пілотних судах).

Відповідно до пункту 2 цього наказу місцевим та апеляційним судам у ході тестового режиму експлуатації підсистеми "Електронний суд" необхідно керуватися вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами і доповненнями), у частині функціонування підсистеми "Електронний суд" (далі - Положення № 30).

За пунктом 2.3 рішення Ради суддів України від 12 квітня 2018 року № 16 передбачено, що ряд норм Положення № 30, в тому числі і розділ XI (Підсистема "Електронний суд"), набирають чинності та можуть використовуватись у тестовому режимі виключно для судів, визначених пілотними згідно з відповідним наказом ДСА України.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІ Положення № 30 особи, за допомогою зареєстрованого електронного кабінету формують проекти (створюють шляхом заповнення відповідних форм, редагують, долучають), підписують та подають до суду і органів системи правосуддя електронні запити, скарги, пропозиції та інші непроцесуальні звернення, що стосуються діяльності таких органів, а також отримують відповідь на них.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14,16 пункту 1 Положення № 30, електронний документ (далі - ЕД) - оригінал електронного документу з обов'язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис (далі - ЕЦП) - електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. ЕЦП використовується в АСДС для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо).

Для проекту будь-якого електронного документу, створеного в підсистемі електронного суду на всіх стадіях його формування забезпечується конфіденційність його змісту за допомогою шифрування із використанням ЕЦП автора проекту. Осіб, допущених до інформації, що захищається, визначає автор документу. З моменту переведення документу у стан "Оригінал" такий документ втрачає статус конфіденційного і перелік осіб, допущених до його змісту визначає адміністратор відповідно до вимог законодавства (пункт 5 розділу ХІ Положення № 30). Документи подаються за допомогою електронного кабінету в форматі ЕД та ЕКПД (електронна копія паперового документу). Суди та ОСП приймають подані ЕД як оригінали документів, а ЕКПД, як завірені копії оригіналів документів та можуть вимагати надання їх оригіналів для перевірки (пункт 6 розділу ХІ Положення № 30).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням://cabinet. court. gov. ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов'язковим використанням власного електронного підпису.

Отже, з 22 грудня 2018 року отримані всіма місцевими та апеляційними судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему "Електронний суд" мають реєструватися та розглядатися в установленому порядку.

Зазначений висновок узгоджується з позицією, висловленою у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 520/20958/18, від 10 вересня 2019 року у справі № 640/1374/19, від 21 травня 2020 року у справі № 420/6512/19, від 29 липня 2020 року у справі № 629/740/19.

Таким чином, Верховний Суд неодноразово констатував, що відсутність факту початку повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми "Електронний суд" та відповідно, права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі.

Крім того, відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/335/20 (провадження № 11-361заі20), альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасникомсправи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документу через електронний кабінет.

Відповідно до пункту 14 розділу XI Положення № 30 всі електронні документи, що надходять до суду, автоматично розміщуються у відповідному реєстрі електронної кореспонденції автоматизованої системи документообігу суду. Їхня реєстрація здійснюється за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними відповідними інструкціями з діловодства.

Отже, згідно із пунктом 1 Розділу ХІ Положення № 30 з 22 грудня 2018 року у всіх місцевих та апеляційних судах обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми "Електронний суд". Учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого "Електронного кабінету" можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи (пункт 2 Положення № 30).

Електронний кабінет - це захищений веб-сервіс, за допомогою якого забезпечується взаємодія авторизованого користувача з АСДС у режимі реального часу. Порядок реєстрації та роботи з електронним кабінетом встановлюється адміністратором (пункт 15 частини першої Розділу ІІ Положення № 30).

Згідно з вимогами розділу XI Положення № 30, обмін процесуальними документами в електронній формі повинен здійснюватися з офіційних електронних адрес (Електронних кабінетів), які вони мають створити в підсистемі "Електронний суд", розміщеній за посиланням: https://cabinet. court. gov. ua.

Визнаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 неподаною та повертаючи її скаржнику, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвала Харківського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху не виконана, оскільки не містить власноручного підпису скаржника.

Однак, при цьому апеляційним судом не враховано, що апеляційну скаргу заявником подано за допомогою підсистеми "Електронний суд", що технічно унеможливлює її направлення до суду без ЕЦП (згідно з листом Державного підприємства "Центр судових сервісів" від 10 листопада 2020 року № 1011-2020-2 у базі даних АСДС Харківського апеляційного суду наявний ЕЦП, зареєстрований 12 листопада 2019 року, на апеляційній скарзі та на заяві про усунення недоліків від 02 листопада 2020 року).

Отже, апеляційний суд не врахував наведеного та дійшов передчасного висновку про визнання апеляційної скарги ОСОБА_1 неподаною та повернення її скаржнику.

Водночас від з'ясування цих обставин залежить право позивача на оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 01 березня 2002 року).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року).

Крім того, за усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Виходячи з наведеного, ухвала Харківського апеляційного суду від 16 березня 2021 року підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВИ

РІШЕННЯ

КЛОПОТАННЯ ПРО ПЕРЕДАЧУ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/335/20 (провадження № 11-361заі20) викладено правовий висновок про те, що альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасникомсправи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документу через електронний кабінет.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги те, що вказаний висновок є критерієм для оцінки правильності позиції суду апеляційної інстанції, а також виходячи з відсутності підстав для відступу від зазначеного висновку, колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

На підставі частини 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини 4 статті 406, частин 4 та 6 статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним скасувати судове рішення апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 березня 2021 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А.

Стрільчук