Постанова

Іменем України

07 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 201/2661/17

провадження № 61-731св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дніпропетровська філія публічного акціонерного товариства «Укртелеком»,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів:

Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - ДФ ПАТ «Укртелеком») про визнання права користування житловим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працювала помічником директора в ДФ ПАТ «Укртелеком». У зв`язку з відсутністю житла, вона звернулася до ДФ ВАТ «Укртелеком» та первинної профспілкової організації апарату управління з заявою про надання дозволу на проживання в орендованому приміщенні, яке знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 та її заява була задоволена. З серпня 2012 року по теперішній час позивачка проживає в спірній квартирі, що встановлено рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18 січня 2017 року.

ОСОБА_1 просила, визнати за собою право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 березня

2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою

АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ДФ ПАТ «Укртелеком» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_1 постійно проживає у квартирі

АДРЕСА_1 в період з серпня 2012 року по січень 2017 року відповідно до рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18 січня 2017 року, а також те, що вона отримує комунальні послуги та сплачує їх, у зв?язку з чим суд зробив висновок про можливість визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 ).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 березня

2017 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судові витрати в розмірі 960,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що спірна квартира перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради. Ухвалюючи рішення, суд обмежив компетенцію Дніпровської міської ради щодо розпорядження спірним майном, вирішив питання що стосується її прав та обов`язків, навіть не залучивши її до участі у справі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

27 грудня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 березня

2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що спір у цій справі не стосується інтересів держави, а Дніпровська міська рада не органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб?єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з представництва та захисту інтересів держави, зокрема з приводу захисту права держави як власника.

Доводи інших учасників справи

21 лютого 2019 рокуперший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суд увід 05 грудня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жовтневого районного суду мста Дніпропетровська.

У лютому 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наказу Управління житлово-комунального господарства Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 07 грудня 1999 року № 88, з метою створення сприятливих умов для належного використання та експлуатації житлового фонду, який передається до сфери управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації з Дніпропетровського державного підприємства по перевезенням вантажів та пасажирів Дніпропетровської залізниці згідно з його бажанням (лист № 1028/ДНГС від 12 листопада 1999 року) за державним житлово-комунальним підприємством «Південне» закріплено житловий фонд, який включений до складу майнового комплексу ДЖКП «Південне» та зараховано в установленому порядку на його баланс.

На підставі договору оренди № 1/411 від 01 квітня 2000 року Державне ЖКП «Південне» в особі в.о. директора та Центр технічної експлуатації радіофікації ДД ВАТ «Укртелеком» в особі начальника уклали договір, згідно якого орендодавець передає, а оренда приймає в строкове відплатне володіння та користування приміщення, загальною площею 43,20 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Житловий будинок обласного житлово-комунального підприємства «Південне», розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності, яке видане на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради

від 26 червня 2001 року № 422-16/ХХІІІ, належить територіальній громаді Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради на праві спільної власності територіальних громад області.

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 26 лютого 2003 року

№ 35/7, прийнято у комунальну власність територіальної громади міста Дніпропетровська майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що перебуває на балансі обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», «Лівобережжя», «Аеродром», житлово-комунальної контори міста Дніпропетровська, розташоване на території міста, яке забезпечує колективні потреби виключно його територіальної громади.

Розпорядженням голови обласної ради Булавка Г. від 10 вересня 2003 року

№ 171-р цілісний майновий комплекс ОЖКП «Південне», що належить до спільної власності територіальних громад області, передано у власність територіальної громади міста Дніпропетровська. Даний факт підтверджується також актом

від 10 вересня 2003 року.

Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 22 січня 2004 року за

№ 277 було прийнято рішення «Про поетапну передачу житлових будинків з балансу обласних житлово-комунальних підприємств на баланс комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, яким було вирішено передати житлові будинки з балансу ОЖКП «Південне» на баланс комунальним житлово-експлуатаційним підприємствами Жовтневого району.

Згідно переліку будинків житлового фонду ОЖКП «Південне», у тому числі житловий будинок розташований за адресою:

АДРЕСА_1 було передано на баланс ЖЕК 1.

Відповідно до наказу Комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради від 17 лютого 2004 року № 14-кв, найменування обласного житлово-експлуатаційного підприємства «Південне» змінено на комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Південне» Дніпропетровської міської ради.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18 листоапада 2004 року № 3179 визнано такими, що втратили чинність пункти 1.1.-1.5, 2.1.- 2.4., 3.1.-3.4. рішення виконкому міської ради від 22 січня 2004 року № 277. Окрім того, житлові будинки загальною площею 132 096,15 кв.м (у тому числі житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що перебувають на балансі КЖЕП «Південне» було вирішено передати на баланс КЖЕП Жовтневого району.

ОСОБА_1 в 2012 році зверталася до в.о. директор ДФ ПАТ «Укртелеком» та Голови Первинної профспілкової організації із заявою про надання орендованого приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 для проживання, через відсутність у неї житла.

Відповідно до витягу з постанови Профспілкового комітету Первинної профспілкової організації апарату дирекції ДФ ВАТ «Укртелеком» № П-7-7

від 31 липня 2012 року було постановлено клопотати перед керівництвом ДФ ПАТ «Укртелеком» про надання можливості на проживання в орендованому приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ) помічнику директора ОСОБА_1 .

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18 січня 2017 року по справі № 202/8098/16-ц, яке набрало законної сили 31 січня

2017 року, було встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 з серпня 2012 року по січень 2017 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до статті 318 ЦК України одним з суб`єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську ради.

Згідно з частиною сьомою статті 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Згідно з п.п 1, 2 п. «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання міських рад належать повноваження щодо управління об?єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Відповідно до пункту 31 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Відповідно до частин п?ятої, шостої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно листа Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 23 березня 2018 року № 1/9-478, будинок по АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення по справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки суд першої інстанції вирішуючи спір не врахував те, що ордер на заселення жилої площі за адресою: АДРЕСА_1 виконавчим комітетом Дніпровської міської ради не видавався, договір найму жилого приміщення з ОСОБА_1 не укладався. Ухвалюючи оскаржуване рішення в цивільній справі, суд обмежив компетенцію Дніпровської міської ради щодо розпорядження спірним майном, вирішив питання що стосується її прав та обов`язків, навіть не залучивши її до участі у справі. Суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду був позбавлений процесуальної можливості залучати до участі у справі осіб та змінювати процесуальне положення сторін.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська