Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.07.2019 року у справі №161/20492/18

Постанова

Іменем України

01 червня 2021 року

м. Київ

справа № 161/20492/18

провадження № 61-8861св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачі: публічне акціонерне товариство "Банк Форум", державне підприємство "Сетам", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокредит",

третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_3,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, підписану адвокатом Ліпкевичем Іваном Володимировичем, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2019 року в складі судді Кихтюка Р. М. та на постанову Волинського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року в складі колегії суддів Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом ПАТ "Банк Форум", ДП "СЕТАМ ", ТОВ "Фінансова компанія "Єврокредит", третя особа ФОП ОСОБА_3, про визнання недійсними електронних торгів.

В обґрунтування позову зазначали, що 09 липня 2008 року між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0523/08/22-CLNv, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 70 000 доларів США зі строком дії 09 липня 2018 року.

09 липня 2008 року між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1810, згідно умов якого майновий поручитель передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення - нотаріальну контору (літер А-2) загальною площею 24.8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначали, що постановою Правління Національного банку України від 13 березня 2014 року ПАТ "Банк Форум" віднесено до категорії неплатоспроможних та 14 березня 2014 року запроваджена тимчасова адміністрація.

В подальшому, згідно рішення виконавчої дирекції ФГВФО комітету з питань організації продажу активів про затвердження умов продажу № 21/16 від 16 березня 2016 року, було затверджено умови продажу права вимоги за кредитним договором № 0523/08/22-CLNv від 09 липня 2008 року та 26 вересня 2016 року були проведені електронні торги з реалізації права вимоги за вказаним кредитним договором.

Позивачі вказували, що торги були проведені із порушенням норм чинного законодавства, оскільки:

- сума заборгованості за кредитним договором, право вимоги якої виставлено на продаж Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" у розмірі 26 251,75 дол США, суперечить реальній сумі заборгованості позичальника перед кредитором;

- рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2010 року розірвано кредитний договір № 0523/08/22-CLNv від 09 липня 2008 року, укладений між АКБ "Форум" та ОСОБА_1; стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за вказаним договором у розмірі 38 157,80 доларів США і звернуто стягнення на нерухоме майно, яке перебуває в заставі банку. На виконання вказаного судового рішення, за період з 16 вересня 2011 року по 30 червня 2014 року ОСОБА_1 сплатив 13 084,66 доларів США, а тому залишок заборгованості станом на день проведення електронних торгів становив 25 073,14 дол США та 1 820 грн судових витрат, що на 1178,61 дол США менше ніж сума вимоги, яка була зазначена в публічному паспорті активу.

Разом з тим, відповідно до договору відступлення права вимоги № 241-ф від 05 жовтня 2016 року, укладеного між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "ФК "Єврокредит", на підставі протоколу № 200672 проведення електронних торгів від 26 вересня 2016 року щодо реалізації права вимоги за кредитним договором № 0523/08/22-CLNv від 09 липня 2008 року, у пункті 1.2. договору сума заборгованості позичальника перед кредитором зазначена у розмірі 53 068,32 дол США, а тому невідомо який розмір заборгованості за кредитним договором виставляло на продаж ДП "Сетам".

Проведені електроні торги з реалізації права вимоги за кредитним договором порушують права позичальника як сторони кредитного договору, оскільки всупереч наявному рішенню суду про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості банк не мав права продавати право вимоги за цим договором та збільшувати розмір заборгованості боржника перед новим кредитором.

Крім того, на веб-сайті ДП "СЕТАМ" про лот № 169746 була наявна інформація про продаж права вимоги за кредитним договором № 0523/08/22-CLNv, забезпечене нежитловим вбудованим приміщення нотаріальної контори (літер А-2) загальною площею 24,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, однак жодним чином не було обумовлено, що на продаж також виставлено і право вимоги за іпотечним договором.

Ураховуючи наведене, позивачі просили визнати недійсними електронні торги, що були проведені ДП "СЕТАМ" за заявкою ПАТ "Банк Форум" з реалізації лоту № 169746 - права вимоги за кредитним договором № 0523/08/22-CLNv нежилого приміщення нотаріальної контори (літер А-2) загальною площею 24,8 м2 за адресою: АДРЕСА_1, результати яких було оформлено протоколом № 200672 електронних торгів від 26 вересня 2016 року та переможцем яких визнано ТОВ "ФК "Єврокредит".

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачі всупереч частині 1 статті 81 ЦПК України не надали належних і допустимих доказів того, що при проведенні електронних торгів було допущено порушення вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав позивачів.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2020 року представник позивачів подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували повно і всебічно обставини справи та дійшли безпідставного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Вказує, що проведені електронні торги з реалізації права вимоги за кредитним договором порушують права позичальника як сторони кредитного договору, оскільки всупереч наявного рішення про стягнення боргу, розірвання кредитного договору та часткового погашення заборгованості кредитор відступає завищену суму заборгованості за кредитним договором третій особі, чим збільшує обсяг відповідальності боржника перед новим кредитором.

У лютому 2021 року ТОВ "ФК "Єврокредит" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін. Вказує, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про те, позивачі не довели обставин порушення їхніх прав під час проведення оспорених електронних торгів. Вирішуючи спір, суди врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 465/650/16, від 23 січня 2019 року в справі № 522/10127/14, від 06 лютого 2018 року в справі № 911/845/17 та від 14 березня 2018 року в справі № 910/1454/17.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

За змістом касаційної скарги та ухвали Верховного Суду від 23 грудня 2020 року представник позивачів просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, та зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 465/650/16 (провадження № 14-356цс18), від 23 січня 2019 року в справі № 522/10127/14 (провадження № 14-428цс18). Також посилається на постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року в справі № 911/845/17, від 14 березня 2018 року в справі № 910/1454/17 щодо юрисдикції справ про оскарження електронних торгів та належних відповідачів у таких справах.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 09 липня 2008 року між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0523/08/22-CLNv, згідно умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 70 000 доларів США, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісію згідно умов договору та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, передбачені договором.

09 липня 2008 року між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1810, згідно умов якого майновий поручитель передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення - нотаріальну контору (літер А-2) загальною площею 24,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 18 травня 2010 року у цивільній справі № 2-3024/2010 за позовом ОСОБА_1 до АКБ "Форум" в особі Луцької філії АКБ "Форум" про розірвання кредитного договору та договору іпотеки та за зустрічним позовом АКБ "Форум" в особі Луцької філії АКБ "Форум" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу та звернення стягнення на майно первісний та зустрічний позови задоволені частково; розірвано кредитний договір від 09 липня 2008 року № 0523/09/22-CLNv, укладений між АКБ "Форум" та ОСОБА_1; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКБ "Форум" заборгованість за кредитним договором від 09 липня 2008 року № 0523/08/22-CLNv у розмірі 38 157,80 доларів США; звернуто стягнення на нерухоме майно, яке перебуває в заставі банку, - нежиле приміщення нотаріальної контори (літ. А-2) загальною площею 24,8 м2, за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 13 червня 2014 року № 355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Форум" та згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду № 49 з 16 червня 2014 року розпочалась процедура ліквідації ПАТ "Банк Форум" з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов'язань на користь приймаючого банку.

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО комітету з питань організації продажу активів про затвердження умов продажу № 21/16 від 16 березня 2016 року, було затверджено умови продажу права вимоги за кредитним договором № 0523/08/22-CLNv від 09 липня 2008 року та 26 вересня 2016 року були проведені електронні торги з реалізації права вимоги за вказаним кредитним договором - нежилого приміщення нотаріальної контори (літер А-2) загальною площею 24,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, переможцем яких стало ТОВ "ФК "Єврокредит".

05 жовтня 2016 року між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "ФК "Єврокредит" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 241-Ф відповідно до умов якого, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до ОСОБА_1, що належить первісному кредитору на підставі кредитного договору від 09 липня 2008 року № 0523/08/22-CLNv, а новий кредитор зобов'язується прийняти зазначене вище право вимоги та перерахувати первісному кредитору кошти в сумі ціни відступлення.

Умовами договору сторони визначили, що станом на дату укладення договору загальний розмір заборгованості боржника ОСОБА_1 перед первісним кредитором складає 53 068,32 доларів США, з яких: 26 251,75 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 26 816,57 доларів США - заборгованість із сплати процентів за користування кредитом (пункт 1.2 договору).

За фактом передачі права вимоги від банку до ТОВ "ФК "Єврокредит" складено акт прийому-передачі від 05 жовтня 2016 року.

05 жовтня 2016 року між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "ФК "Єврокредит" було укладено також договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до умов якого, у зв'язку з укладенням договору про відступлення права вимоги від 05 жовтня 2016 року № 241-Ф, банк відступає, а ТОВ "ФК "Єврокредит" набуває прав первісного іпотекодержателя згідно з іпотечним договором, який був укладений між банком та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ковальчук Л. С. 09 липня 2008 року і зареєстрований в реєстрі за № 1810. Вказаний договір про відступлення прав за іпотечним договором був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1494.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено про те, що "право вимоги у зобов'язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України.

Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому. Зміст зобов'язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу. Судами встановлено, що за результатами торгів ПАТ "Банк Форум" (первісний кредитор), який перебуває у процедурі ліквідації, та ПЮФ "Центр юридичної допомоги "Дігест" (новий кредитор) укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 958-Ф, за яким банк шляхом продажу відступив ПЮФ "Центр юридичної допомоги "Дігест" право вимоги за кредитним договором, договором поруки та іпотечним договором. У пункті 1.2 договору сторони встановили, що жодне з положень договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням банку новим кредитором. Із наведеного вбачається, що за результатами торгів ПАТ "Банк Форум" визначив переможного покупця та продав йому майнове право вимоги виконання боржниками зобов'язань за кредитним та забезпечувальними договорами. Предметом спірного договору є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процедурі ліквідації. Отже, за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу. У справі, що розглядається, попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії, перебував у процедурі ліквідації та розпродував свої активи з метою розрахунку зі своїми кредиторами. Ця обставина суттєво відрізняє справу № 906/1174/18 від справ № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), №465/646/11 (провадження № 14-222цс18), № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20), в яких Велика Палата Верховного Суду прийняла постанови 11 вересня 2018 року, 31 жовтня 2018 року та 10 листопада 2020 року відповідно. Проте у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок, який надалі застосувала у постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20), про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме - кредитор-банк або інша фінансова установа. З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові у справі № 906/1174/18, слід відступити від означеного загального висновку, сформульованого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації".

Суди встановили, що постановою правління Національного банку України від 13 червня 2014 року № 355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Форум" та рішенням виконавчої дирекції Фонду № 49 з 16 червня 2014 року розпочато процедуруліквідації ПАТ "Банк Форум" з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов'язань на користь приймаючого банку.

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО комітету з питань організації продажу активів про затвердження умов продажу № 21/16 від 16 березня 2016 року, було затверджено умови продажу права вимоги за кредитним договором № 0523/08/22-CLNv від 09 липня 2008 року та 26 вересня 2016 року були проведені електронні торги з реалізації права вимоги за вказаним кредитним договором, переможцем яких стало ТОВ "ФК "Єврокредит" та 05 жовтня 2016 року між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "ФК "Єврокредит" було укладено договори про відступлення прав за кредитним та іпотечним договорами.

Розбіжності щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 09 липня 2008 року № 0523/08/22-CLNv та договором від 05 жовтня 2016 року № 241-Ф про відступлення права вимоги з наявними у матеріалах справи доказами не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними з указаних правових підстав. Сама по собі незгода позивачів з розміром заборгованості, зазначеної у паспорті активу (26 251,51 дол США), не свідчить про недотримання процедури проведення торгів та порушення прав боржників.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про те, що під час проведення електронних торгів було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинення, а позивачі не довели факту порушення їх прав, під час проведення цих торгів та обґрунтовано відмовили узадоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Згідно частини 2 статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частини 2 статті 410 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін. Судовий збір, за таких обставин покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, підписану адвокатом Ліпкевичем Іваном Володимировичем, залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук