Історія справи

Постанова

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа № 161/8849/17

провадження № 61-2676св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,

учасники справи:

заявник (відповідач) - ОСОБА_4,

позивач - публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»,

суб'єкт оскарження - Перший відділ державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 липня 2017 року в складі судді - Подзірова А. О. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 04 жовтня 2017 року в складі суддів: Русинчука М. М., Осіпука В. В., Матвійчук Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Перший ВДВС м. Луцька ГТУЮ у Волинській області) при примусовому виконанні судового рішення у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Скарга мотивована тим, що рішенням Національного банку України відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «ВіЕйБі Банк», тому державний виконавець на підставі статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» повинен був закінчити виконавче провадження. Крім того, державним виконавцем прийнято виконавчий лист, який пред'явлено до виконання з порушенням термінів.

На підставі викладеного, ОСОБА_4 просила суд визнати незаконними дії державного виконавця Першого ВДВС м. Луцька ГТУЮ у Волинській області Ніколайчука Т. В. щодо відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій; визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 грудня 2015 року.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 липня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» і підстав для закінчення виконавчого провадження немає, оскільки ПАТ «ВіЕйБі Банк» має статус стягувача у виконавчому провадженні, а не боржника, а тому відкликання його ліцензії та початок процедури ліквідації не є автоматичною підставою для закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 04 жовтня 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було винесено з дотриманням вимог законодавства.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановленні у справі ухвали та передати справу до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, залишили поза увагою, що нормами Закону України «Про виконавче провадження», встановлено зупинення виконавчого провадження при запровадженні тимчасової адміністрації, а при прийнятті рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, - його закінчення із надсиланням виконавчого документа до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

28 лютого 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами установлено, що постановою державного виконавця Першого ВДВС м. Луцька ГТУЮ у Волинській області Ніколайчука Т. В. від 16 грудня 2015 року, на підставі поданої 14 грудня 2015 року заяви стягувача було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа виданого 29 серпня 2013 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області.

Частиною першою статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час спірних правовідносин) визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 цього Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Установлено, що виконавчий лист від 29 серпня 2013 року, строк пред'явлення якого було перервано в силу положення статті 22 Закону України №606-XIV, та був встановлений до 24 грудня 2015 року, тобто був пред'явлений стягувачем до примусового виконання у Першій ВДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області у передбачений Законом річний строк.

Згідно з пунктом 3-1 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Установлено, що на підставі постанови правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 188 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року № 63 розпочато ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» і з цього часу банк не має права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто фактично позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів.

Таким чином, з огляду на сукупність фактичних обставин справи, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки ПАТ «ВіЕйБі Банк» у цьому виконавчому провадженню, яке відкрите постановою державного виконавця від 16 грудня 2015 року, має статус стягувача, а не боржника, а тому відкликання НБУ його банківської ліцензії та початок процедури ліквідації не може бути в розумінні наведеного положення статті 49 Закону України №606-XIV підставою для закінчення виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових ухвал не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 04 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк