Постанова

Іменем України

02 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 491/327/18

провадження № 61-14853св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Ананьївська Перша сільська рада Ананьївського району Одеської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2018 року у складі судді

Желяскова О. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня

2019 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належав спадкодавцю, але правовстановлюючі документи на зазначене нерухоме майно у неї відсутні.

Заповіт щодо розпорядження спадковим майном ОСОБА_4 за життя не склала, на час відкриття спадщини, спадкоємцями першої черги були: вона та її брат, син померлої, ОСОБА_5, який не встиг прийняти спадщину у встановленому законом порядку, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

26 серпня 2017 року із заявами про прийняття спадщини після померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 до нотаріальної контори, у порядку спадкової трансмісії, звернулися дочка та син ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та

ОСОБА_3, які відповідно до положень статті 1276 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), можуть претендувати на спадкування частки у спадковому майні, що за життя належала б їх батьку.

У межах строку на прийняття спадщину, вона, маючи намір успадкувати іншу частину спадщини, зверталася до нотаріальної контори щодо спадкування після смерті ОСОБА_4. Згідно з рекомендаціями нотаріуса, з метою оформлення спадщини станом на 10 серпня 2017 року на її замовлення було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Наведене підтверджується повідомленням державного нотаріуса Ананьївської районної державної нотаріальної контори Мороз Н. О., яким їй рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання про спадкування майна, що належало померлій

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

Посилаючись на те, що протягом встановленого законом строку для прийняття спадщини, вона вчинила необхідну сукупність дій спрямованих на прийняття спадщини, у тому числі неодноразово зверталася до нотаріальної контори з метою отримання консультацій щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, збирала документи для оформлення права власності на спадкове майно, однак з невідомої їй причини нотаріус не оформив у встановленому законом порядку заяву про прийняття нею спадщини, а також зважаючи на наявність у неї суттєвих проблем зі станом здоров'я, ОСОБА_1 просила визнати поважною причину пропуску нею строку для прийняття спадщини та встановити їй додатковий тримісячний строк для подання до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано поважною причину пропуску строку та встановлено ОСОБА_1 додатковий тримісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю того, що строк на подання заяви про прийняття спадщини, позивачем було пропущено з поважних причин, оскільки з дня відкриття спадщини ОСОБА_1 неодноразово зверталася до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини після смерті матері, що підтверджується повідомленнями нотаріуса та показаннями свідків, у жовтні 2018 року вона звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належав спадкодавцю ОСОБА_4.Суд також урахував наявність у позивачки істотних труднощів у вчиненні дій щодо своєчасного прийняття спадщини, зокрема, що вона за станом здоров'я не могла пересуватися без сторонньої допомоги та потребувала часу для відновлення після перенесеної тяжкої хвороби.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2. Матеріалами справи та відповідачами у справі не спростовано доводів ОСОБА_1 щодо неналежного виконання нотаріусом обов'язку, встановленого статтею 63 Закону України "Про нотаріат" та пункту 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України

від 22 лютого 2012 року № 296/5, тоді як установленими судом першої інстанції фактичними обставинами у справі підтверджується як намір ОСОБА_1 прийняти спадщину після померлої матері в установлений законом шестимісячний строк, так і наявність об'єктивних, непереборних та істотних перешкод щодо вчинення дій, направлених на подання заяви про прийняття спадщини.

Узагальнені доводи касаційної скарги та відзиву на неї

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, у якій вона просила скасувати рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2018 року і постанову Одеського апеляційного суду

від 13 червня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, щозадовольняючі позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не надав належної оцінки її доводам, заявленим як підстава для відмови у задоволенні позову, про те, що отримавши на п'ятий день після закінчення шестимісячного строку на прийняття спадщини відмову нотаріуса від 06 вересня

2017 року про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на майно, яке належало спадкодавцю ОСОБА_4, ОСОБА_1 переслідувала цілі, відмінні від оформлення права власності на спадкове майно у нотаріальному порядку.

У оскаржуваних судових рішеннях, суди не урахували, що якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через те, що нотаріус, нібито, не пояснила про необхідність написання відповідної заяви про прийняття спадщини, а тому правові підстави для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічний правовий висновок про те, що незнання про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, викладений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та

від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15.

Крім того, висновки судів про те, що позивач у межах шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини не скористалася таким правом у зв'язку з тим, що нотаріусом не було роз'яснено їй необхідність подання відповідної заяви грунтуються виключно на припущеннях. Суд першої інстанції, не допитав з цього приводу як свідка державного нотаріуса, та не залучив його до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а апеляційний суд залишив поза увагою зазначені процесуальні порушення, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Суди залишили поза увагою, що позивач не надала об'єктивних та переконливих доказів на підтвердження наявності поважних причин суттєвого пропуску нею строку для подання до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини після смерті матері, які б слугували підставою для визначення їй у судовому порядку додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, у якому вона просила відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є обгрунтованими, ухвалені на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, оскаржувані судові рішення містять вичерпні висновки, що грунтуються на підставі достовірних доказів. Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що виявилося у не залученні до участі у справі державного нотаріуса як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, та не проведення її допиту як свідка є необгрунтованими, оскільки

ОСОБА_2, як сторона у справі, не заявляла такого клопотання. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив поважність пропуску нею строку на подання заяви про прийняття спадщини на підставі належних та допустимих доказів. Зокрема судами правильно встановлено наявність у неї труднощів із самостійним пересуванням та, що вона двічі зверталася до нотаріуса з приводу прийняття спадщини після померлої матері, з них один раз у межах строку на подання заяви про прийняття спадщини. Консультація, яку їй надав нотаріус щодо порядку оформлення права на спадщину, зводилася до необхідності зібрання нею необхідного переліку документів, повторно вона звернулася до нотаріуса 06 вересня 2017 року (через п'ять днів після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини) та отримала рекомендацію про необхідність звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно за відсутності правовстановлюючих документів.

У відповіді на відзив, що надійшла до Верховного Суду у листопада 2019 року, ОСОБА_2 підтримала подану нею касаційну скаргу з наведеного у ній обгрунтування, та просила скасувати рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2018 року і постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2019 року, ухваливши у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 19 вересня 2019 року.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. Крім неї, на момент відкриття спадщини спадкоємцем першої черги за законом був її рідний брат

ОСОБА_5.

До спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини, ОСОБА_5 помер, не прийнявши спадщину після смерті матері. У встановлений законом строк, спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 прийняли діти померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які 26 серпня 2017 року звернулися до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявами її прийняття. За результатом розгляду заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 26 серпня 2017 року про прийняття спадщини, державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори Мороз Н. О. заведено спадкову справу № 387/2017 після смерті ОСОБА_4

ОСОБА_1 у строк, встановлений для прийняття спадщини, тобто

з ІНФОРМАЦІЯ_1 року по 01 вересня 2017 року, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася. При цьому, у межах строку встановленого законом на прийняття спадщини, позивач зверталася до державного нотаріуса з приводу оформлення права на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та переліку документів, необхідних для такого оформлення.

Станом на 10 серпня 2017 року, Комунальне підприємство "Ананьївське районне бюро технічної інвентаризації" на замовлення ОСОБА_1 виготовило технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

Згідно з повідомлення державного нотаріуса Ананьївської районної державної нотаріальної контори Мороз Н. О. від 06 вересня 2017 року вих. № 1467/02-14, за наслідками вивчення документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення свідоцтва на право на спадщину на майно, яке належало ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено відсутність правоустановлюючих документів на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а тому у зв'язку з неможливістю видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, їй рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання спадкування.

27 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, треті особи: Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області,

ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання у порядку спадкування права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 16 лютого 2018 року зазначений позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування право власності на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належав померлій

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 16 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, треті особи: Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області,

ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання у порядку спадкування права власності на житловий будинок відмовлено.

Згідно з довідкою Комунального закладу "Ананьївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Ананьївської районної державної адміністрації від 12 квітня 2018 року № 303, ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку у лікаря загальної практики - сімейної медицини Ананьївської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини. Діагноз: наслідки перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу, по типу ішемічного інсульту в басейні лівої середньої мозкової артерії з правостороннім геміпарезом. ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз. СН ІІ А ст. NYHA ІІ ст. ГХ ІІ ст. Залізо-дефецитна анемія ІІ ст. Хронічний гепатит. Розповсюджений остеохондроз хребта з вираженим больовим синдромом. Кіла диску і антелистез L4-L5. Варикозна хвороба нижніх кінцівок. ХЛВН ІІ-ІІІ ст. Лімфостаз. Півгострий тромбофлебіт. БПВ зліва на лівій гомілці. ДОА ІІ ст. колінних суглобів.

Допитані у суді першої інстанції, як свідки: ОСОБА_6 (чоловік

ОСОБА_1), ОСОБА_7 (ОСОБА_1) підтвердили, що влітку

2017 року ОСОБА_1 зверталася до державного нотаріуса Ананьївської районної державної нотаріальної контори щодо оформлення спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, про зазначені обставини вони обізнані безпосередньо, оскільки супроводжували ОСОБА_1, якій за станом здоров'я важко пересуватися без сторонньої допомоги.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_2 висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Частиною 1 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

За загальним правилом, визначеним частиною 1 статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом зазначеної норми, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного частиною 1 статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має ураховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Верховний Суд України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, виклав правовий висновок, згідно з яким право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживає зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний за змістом правовий висновок, викладено Верховним Судом України у постанові від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12.

ОСОБА_1 обгрунтовувала поважність причин пропуску нею строку на подання заяви про прийняття спадщини тим, що протягом встановленого законом шестимісячного строку вона не тільки виявляла намір прийняти спадщину, а й вчиняла фактичні дії з метою оформлення свідоцтва про право на спадщину, зокрема, замовила виготовлення технічного паспорта на спадкове майно, вона зверталася до нотаріуса щодо порядку оформлення спадщини, однак він не роз'яснив їй необхідність подання заяви про прийняття такої, а за відсутності правовстановлюючих документів рекомендував звернутися з позовом до суду. Додатково зазначала, що має проблеми зі здоров'я, у зв'язку з чим може пересуватися лише з допомогою сторонніх осіб, у зв'язку з чим повторно до нотаріуса з приводу прийняття спадщини звернулася вже після спливу строку, визначеного частиною 1 статті 1270 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вирішуючи зазначений спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дав належну оцінку обставинам, на які посилалася позивачка на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, та обгрунтовано взяв до увагу, що у межах шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини,

ОСОБА_1 не тільки виявляла намір прийняти спадщину, а й вчиняла фактичні дії спрямовані на оформлення права власності на спадкове майно, зокрема 10 серпня 2017 року Комунальне підприємство "Ананьївське районне бюро технічної інвентаризації" на її замовлення виготовило технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, однак увизначений законом строк заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини не подала.

Принцип "пропорційності" тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип "пропорційності ", натомість принцип "пропорційності" є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип "пропорційності" як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18).

Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких дійшли обгрунтованого і справедливого висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, терміном в три місяці.

Наведені у касаційній скарзі доводи про не урахування судами при вирішенні справи правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, оскільки фактичні обставини у зазначених справах є відмінними від тих, що встановлені судами у справі, яка переглядається.

Верховний Суд вважає неспроможними аргументи ОСОБА_2 щодо не залучення судом першої інстанції до участі у справі державного нотаріуса Ананьївської районної державної нотаріальної контори Мороз Н. О. як третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, оскільки, як правильно зауважила ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу, нотаріус не є учасником правовідносин зі спадкування та заінтересованою у вирішенні спору особою.

Одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно, несе ризик настання наслідків, пов'язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. ОСОБА_2 під час розгляду справи, не заявляла клопотання про допит як свідка державного нотаріуса Ананьївської районної державної нотаріальної контори Мороз Н. О., а тому її доводи про порушення судами норм процесуального права у зв'язку з не проведенням такого допиту, є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволеннякасаційної скаргиОСОБА_2.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак