Постанова

Іменем України

07 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 505/0/221-18

провадження № 61-790 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя - доповідач),

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

представники позивача: КорогодАнастасія Іванівна, Овчарук Артем Степанович, Панченко Дмитро Вікторович,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідача - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2013 року у складі судді Бондарчука В. В. та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2015 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І. Власенка О. В., Юзюка О. М.,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до ОСОБА_4 із позовом про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 07 квітня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» (далі - ТОВ «Простофінанс») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 127 790 грн, зі сплатою 9,9 % та кінцевим терміном повернення до 10 квітня 2014 року.

18 травня 2012 року між ТОВ «Простофінанс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого останнє набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними ТОВ «Простофінанс» з іншими особами, у тому числі із ОСОБА_4

Оскільки відповідач не виконує належним чином умови кредитного договору, утворилась кредитна заборгованість, яку позивач просив стягнути на свою користь.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2013 року позов задоволено.

Стягнено з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором у розмірі 88 931 грн 41 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2015 року заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнено з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором у розмірі 88 931 грн 41 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції не дотримано вимог статті 129 Конституції України, статтей 74, 76, 158, 169 ЦПК України, не повідомлено відповідача про час та місце розгляду справи у визначеному законом порядку, у зв'язку із чим передчасно ухвалено заочне рішення, яке підлягає скасуванню. Однак, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції щодо неналежного виконання відповідачем кредитних зобов'язань та наявністю у нього заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача. Доводи, наведені ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявної кредитної заборгованості та її розміру.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не перевірено належним чином наданий позивачем розрахунок заборгованості, не прийнято до уваги надані відповідачем квитанції про сплату відповідачем кредитної заборгованості та не застосовано строк позовної давності.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного суду не подано.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З матеріалів справи вбачається, що 07 квітня 2008 року між ТОВ «Простофінанс» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 127 790 грн, зі сплатою 9,9 % та кінцевим терміном повернення до 10 квітня 2014 року.

18 травня 2012 року між ТОВ «Простофінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого останнє набуло право вимоги за кредитним договором від 07 квітня 2008 року, укладеним між ТОВ «Простофінанс» та ОСОБА_4

27 липня 2012 року ТОВ «Простофінанс» повідомило ОСОБА_4 про відступлення права вимоги за кредитним договором від 07 квітня 2008 року на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».

Станом на 10 листопада 2013 року утворилась заборгованість за кредитним договором від 07 квітня 2008 року у розмірі 88 931 грн 41 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 78 134 грн 22 коп., заборгованості за процентами - 10 605 грн 50 коп. та комісії - 191 грн 68 коп. (а.с.48)

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 11 ЦПК України, яка діяла на час розгляду справи у суді першої інстанції, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частин другої та третьої статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до суду із позовом про дострокове стягнення кредитних коштів, з урахуванням заборгованості, яка виникла станом на 10 липня 2013 року, у розмірі 88 931 грн 41 коп.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, прийнявши до уваги заперечення відповідача щодо розміру кредитної заборгованості та надані ним квитанції про часткове погашення кредитної заборгованості, і встановивши порядок зарахування цих коштів позивачем, дійшов висновку про правильність наданого ТОВ «Кредитні ініціативи» розрахунку щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 ТОВ «Кредитні ініціативи» здійснили розрахунок кредитної заборгованості станом на 10 липня 2013 року, а тому грошові кошти, які надійшли від відповідача на рахунок позивача після вказаної дати, не можуть бути враховані судом.

Крім того, апеляційним судом, на виконання вимог процесуального права України, у судовому засіданні було роз'яснено сторонам їх право на вчинення процесуальної дії щодо призначення судово-економічної експертизи, від проведення якої відповідач відмовився.

Апеляційний суд, вірно визначив характер спірних правовідносин і норму права, яка підлягала застосуванню до цих правовідносин, прийняв до уваги надані сторонами докази у їх сукупності і співставленні, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Крім того, доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм матеріального права та незастосування наслідків спливу строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі. Оскільки ОСОБА_4 не був присутнім під час розгляду справи у суді першої інстанції та під час її перегляду в апеляційному порядку, і клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності не заявляв, то у суду не було підстав для відмови у позові у зв'язку зі спливом такого строку.

Згідно із статтею 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2015 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С.Ф. Хопта

Ю. В.Черняк