Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.11.2018 року у справі №528/1121/17

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 528/1121/17

провадження № 61-46759св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Рудківська сільська рада Гребінківського району Полтавської області, Гребінківська районна державна адміністрація Полтавської області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2, на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 травня 2018 року у складі судді Татіщевої Я. В. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рудківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Гребінківська РДА Полтавської області) та просила: вважати перебіг строку позовної давності розпочатим з грудня 2016 року, коли вона отримала відповідь з Гребінківської райдержадміністрації; визнати факт набуття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була членом колгоспу ім. Чапаєва Гребінківського району Полтавської області та померла у вересні 1997 року, права на земельну ділянку (пай) розміром 4,05 умовних кадастрових гектарів, розташованої на території Рудківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області.

В обґрунтування позову зазначала, що її матір ОСОБА_3 була членом колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва (далі - КСП ім. Чапаєва) на час розпаювання у 1995 році, однак помилково не була включена у списки осіб, які мають право на одержання земельної ділянки (паю), отже після смерті ОСОБА_3 вона не має змоги визнати за собою право власності на земельну ділянку (пай).

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на час розпаювання ОСОБА_3 не була включена до списку членів КСП ім.

Чапаєва, які мають право одержання земельної частки (паю) та не одержала відповідний сертифікат на земельну частку (пай), відсутнє рішення суду, яким за ОСОБА_3 визнано право на земельну частку (пай) у КСП ім. Леніна, тому зазначена земельна ділянка (пай) не могла увійти до складу спадкової маси після її смерті та відповідно бути успадкованою її спадкоємцями.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 травня 2018 року і постанову Апеляційного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою апеляційного суду залишилася та обставина, що ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом, просила визнати факт набуття ОСОБА_3 права на земельну ділянку (пай), а не визнати за нею право на земельну ділянку (пай).

Зазначаючи, що позивач обрала неправильний спосіб захисту порушеного права, суд апеляційної інстанції своїм рішенням позбавляє позивача можливості захистити свої порушені права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Гребінківського районного суду Полтавської області.

11 грудня 2018 року справа № 528/1121/17 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є матір'ю позивача ОСОБА_1

ОСОБА_3 з 1930 року по листопад 1967 року працювала в КСП ім. Чапаєва, звідки пішла на пенсію та з членів колгоспу не виключалась.

У 1995 році розпочалося розпаювання земель КСП ім. Чапаєва, що знаходилося у селі Рудка Гребінківського району Полтавської області. Згідно виписки з протоколу № 1 загальних зборів членів КСП ім. Чапаєва від 17 січня 1997 року, вказаними зборами затверджено списки членів КСП ім. Чапаєва, які мають право на одержання земельної частки (паю), та вирішено виділити земельні частки (паї) кожному члену КСП згідно списку.

На час розпаювання земель КСП ім. Чапаєва в селі Рудка Гребінківського району Полтавської області ОСОБА_3 проживала в селі Корніївка Гребінківського району Полтавської області.

Відповідно до листа сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Рудківське" (далі - СТОВ "Рудківське"), яке є правонаступником КСП ім. Чапаєва, від 12 лютого 2003 року, списки членів КСП ім. Чапаєва, які мали право на одержання земельної частки (паю), затверджувались на загальних зборах від 17 січня 1997 року. У списки були включені громадяни, які були в той період членами КСП ім. Чапаєва і проживали на території Рудківської сільської ради.

ОСОБА_3 в списках колгоспників членів КСП ім. Чапаєва, що мають право на одержання земельної частки (паю), не значиться.

Відповідно до пункту 4,6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України положення ЦК України застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення ЦК України застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та спірні правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України, в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 525 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статтею 525 ЦК У (оголошення громадянина померлим).

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (частина 2 статті 548 ЦК УРСР 1936 року).

Відповідно до частин 9 , 10 статті 5 ЗК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходи з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частин 9 , 10 статті 5 ЗК України. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з ~law31~ сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, в тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3, яка не отримав сертифікат на земельну частку (пай) і не була включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, за життя не реалізувала свого права на земельну частку.

Відповідно до частини 2 статті 9 ЦК УРСР 1963 року правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.

Згідно з частинами 1 , 5 , 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частинами 1 , 5 , 6 статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що ОСОБА_3 за життя не набула права на земельну частку (пай), яке просила визнати за собою позивач в порядку спадкування, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, залишити без задоволення, а рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук