Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.04.2018 року у справі №686/11062/17

Постанова

Іменем України

06 червня 2019 року

м. Київ

справа № 686/11062/17

провадження № 61-2958св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2017 року у складі судді Мороз В. О. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, посилаючись на те, що з 16 серпня 2012 року відповідач працювала на посаді менеджера з обслуговування клієнтів відділу роздрібного бізнесу Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в місті Хмельницькому та 25 листопада 2013 року була звільнена з роботи через втрату довір`я (у зв`язку із встановленим фактом привласнення депозитних коштів вкладників банку) на підставі пункту 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Неправомірні дії ОСОБА_1 полягали в тому, що вона достроково розірвала договори банківського депозиту та підписала він імені клієнта ОСОБА_2 . заяви на видачу готівки, за якими отримала грошові вклади. Під час примусового виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 вересня 2016 року, яке було змінене рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2016 року, в цивільній справі №686/13565/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Промінвестбанк» про стягнення процентів за користування коштами, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди Товариство понесло значні збитки. Зокрема, ПАТ «Промінвестбанк» було змушене сплатити проценти від простроченої суми заборгованості в загальному розмірі 1 734,66 грн, інфляційні втрати - 122 220 грн, виконавчий збір з витратами на проведення виконавчих дій - 13 053,05 грн, судовий збір - 1 239,44 грн, податок на доходи фізичних осіб - 21 999,60 грн, військовий збір - 1 833,30 грн, а всього - 162 080,05 грн. Враховуючи викладене, ПАТ «Промінвестбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальні збитки у вищевказаному розмірі.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів протиправності дій відповідача, внаслідок яких Товариству заподіяні збитки. Витрати, які понесло ПАТ «Промінвестбанк», пов`язанні з несвоєчасним виконанням рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 25 листопада 2015 року про стягнення депозитних вкладів та процентів, а не з протиправною поведінкою ОСОБА_1 щодо привласнення грошових коштів.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Промінвестбанк» відхилено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У лютому 2018 року ПАТ «Промінвестбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга ПАТ «Промінвестбанк» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно встановили фактичні обставини справи та безпідставно не застосували до спірних правовідносин норми КЗпП України. Товариство було змушене повернути вкладнику грошові кошти та нести зайві витрати у зв`язку з порушенням відповідачем трудових обов`язків. Апеляційний суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області кримінальної справи № 686/8506/15-к про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

11 травня 2018 року справа № 686/11062/17 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

З наведеного вище випливає, що шкода є другою неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

Судами встановлено, що з 16 серпня 2012 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з позивачем та обіймала посаду менеджера з обслуговування клієнтів відділу роздрібного бізнесу Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в місті Хмельницькому.

19 жовтня 2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_2 були укладені три договори банківського депозиту «Довгостроковий», за якими клієнт внесла на рахунки банку грошові кошти в сумі 180 000 грн, 10 000 грн та 20 000 грн на строк до 20 жовтня 2014 року.

Наказом від 25 листопада 2013 року № 4603-к позивача було звільнено з роботи з вищевказаної посади через втрату довір`я (у зв`язку із встановленим фактом привласнення депозитних коштів ОСОБА_2 ) на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Постановою начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Хмельницького міського відділення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області від 30 грудня 2013 року ПАТ «Промінвестбанк» було визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12013240010007407 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).

Висновком науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області від 19 березня 2014 року № 277 підтверджується, що саме ОСОБА_1 виконала підписи в заяві на видачу готівки та меморіальних ордерах від 27 листопада 2012 року (за депозитними вкладами ОСОБА_2 ).

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до ПАТ «Промінвестбанк» із заявами про повернення депозитних вкладів, однак отримала відмову, мотивовану тим, що укладені нею договори від 27 листопада 2012 року були достроково розірвані, а грошові кошти з нарахованими процентами повернуті, про що свідчить заява на видачу готівки.

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Промінвестбанк» про повернення депозитних вкладів та нарахованих процентів.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 25 листопада 2015 року стягнуто з ПАТ «Промінвестбанк» на користь ОСОБА_2 банківський вклад та проценти за договором банківського депозиту від 19 жовтня 2012 року № НОМЕР_3 у розмірі 14 576, 74 грн; банківський вклад та проценти за договором банківського депозиту від 19 жовтня 2012 року № НОМЕР_2 -263 257,68 грн; банківський вклад та відсотки за договором банківського депозиту від 19 жовтня 2012 року № НОМЕР_1 - 29 424 грн.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням вищезазначеного рішення ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Промінвестбанк» про відшкодування інфляційних збитків та процентів від простроченої суми за договорами банківських депозитів.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 08 вересня 2016 року, яке було змінене рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2016 року, стягнуто з ПАТ «Промінвестбанк» на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати за договором банківського депозиту від 19 жовтня 2012 року № НОМЕР_3 у розмірі 5 820 грн та проценти від простроченої суми - 82,60 грн; інфляційні втрати за договором банківського депозиту від 19 жовтня 2012 року № НОМЕР_2 у розмірі 104 760 грн та проценти від простроченої суми - 1 486,85 грн; інфляційні втрати за договором банківського депозиту від 19 жовтня 2012 року № НОМЕР_1 у розмірі 11 640 грн та проценти від простроченої суми - 165,21 грн.

Під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі зазначеного рішення суду, ПАТ «Промінвестбанк», крім стягнутих на користь ОСОБА_2 сум, також сплатило виконавчий збір та кошти за проведення виконавчих дій у розмірі 13 053,05 грн, судовий збір - 1 239,44 грн, податок на доходи фізичних осіб - 21 999,60 грн, військовий збір - 1 833,30 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки витрати, які понесло ПАТ «Промінвестбанк», пов`язанні з несвоєчасним виконанням рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 25 листопада 2015 року про стягнення з Товариства на користь ОСОБА_2 депозитних вкладів та процентів, а не з протиправною поведінкою ОСОБА_1 щодо привласнення грошових коштів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що Товариство було змушене нести зайві витрати через порушення відповідачем трудових обов`язків, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми КЗпП України, не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 08 вересня 2016 року були стягнуті інфляційні втрати та проценти, починаючи з 20 жовтня 2014 року, тоді як відповідача було звільнено з роботи 25 листопада 2013 року. Стягнуті вказаним судовим рішенням грошові кошти не відносяться до тих, які ОСОБА_1 привласнила під час перебування з позивачем у трудових відносинах. ПАТ «Промінвестбанк» було відомо про привласнення його працівником грошових коштів задовго до закінчення терміну дії договорів банківського депозиту, що давало Товариству можливість своєчасно виконати свої зобов`язання перед вкладником.

Аргументи ПАТ «Промінвестбанк» про те, що апеляційний суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області кримінальної справи № 686/8506/15-к про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 366 КК України, є неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 201 ЦПК України 2004 року суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, яка розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 157 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 645/331/17 (провадження № 61-3429зпв18) міститься висновок про те, що при визначенні наявності підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен враховувати, що підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 4 частини першої статті 201 ЦПК України 2004 року, застосовується в тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з урахуванням обставин справи та таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

Встановивши, що наявність в суді кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 366 КК України, не може бути перешкодою щодо розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов