Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.03.2018 року у справі №2-1511/07

Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1511/07

провадження № 61-10890св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

правонаступники позивача: ОСОБА_2,ОСОБА_3,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

відповідач - Миколаївська сільська рада Пустомитівського району Львівської області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Львівської області у складі судді Ніткевич А. В. від 14 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що 13 січня 2000 року померла його дружина ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,5443 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства. Оскільки право власності на вказану земельну ділянку за життя його дружина ОСОБА_5 юридично не оформила, то спірна земельна ділянка рахувалася за її матір'ю ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив в порядку спадкування визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,5443 га, призначену для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території Миколаївської сільської ради с. Городиславовичі Пустомитівського району Львівської області, що значиться за ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Пустомитівського районного Львівської області від 26 листопада 2007 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,5443 га, призначену для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території Миколаївської сільської ради с. Городиславовичі Пустомитівського району Львівської області, що значиться за ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки дружина позивача за життя юридично не оформила право власності на спірну земельну ділянку, то за позивачем як єдиним спадкоємцем за законом слід визнати право власності на вказане майно в порядку спадкування.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 17 березня 2017 року серії НОМЕР_1.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного Львівської області від 26 листопада 2007 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що заявник не надала суду мотивованої заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Пустомитівського районного Львівської області від 26 листопада 2007 року, зазначені в ухвалі апеляційного суду недоліки в установлений судом строк не усунула.

23 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду та направити справу для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що вона участі у справі не брала, тому про існування оскаржуваного судового рішення дізналася лише у вересні 2017 року після ознайомлення її представником з матеріалами нотаріальних, реєстраційних та інвентаризаційних справ, заведених після смерті батька ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Оскільки оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про її права та обов'язки як спадкоємця після смерті матері ОСОБА_5, то наведене, на думку заявника, свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2018 року до участі у справі залучено правонаступника ОСОБА_1 - його доньку ОСОБА_2

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшло заперечення ОСОБА_2 на касаційну скаргу представника ОСОБА_3, у якому зазначається, що ОСОБА_3 було відомо про те, що їх батько на підставі оскаржуваного рішення оформив на себе право власності на спірну земельну ділянку, яку у 2008 році заповів їм у рівних частках. Тому наведені заявником підстави пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення апеляційний суд правомірно визнав неповажними та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року визначено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Із матеріалів справи вбачається, що 08 жовтня 2017 року представник ОСОБА_3 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Пустомитівського районного Львівської області від 26 листопада 2007 року разом із клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. Як на поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження заявник посилалася на те, що участі у розгляді справи не приймала, про оскаржуване рішення дізналася лише у вересні 2017 року після ознайомлення її представником з матеріалами нотаріальних, реєстраційних та інвентаризаційних справ, матеріалами цивільної справи № 201511/07.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного Львівської області від 26 листопада 2007 року залишено без руху та надано строк для сплати судового збору терміном у п'ять днів з моменту отримання копії ухвали та строк для звернення до апеляційного суду із мотивованою заявою із зазначенням інших обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, який не може перевищувати тридцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Визнаючи наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не поважними, апеляційний суд виходив із того, що оскільки ОСОБА_3 знала про смерть своєї матері ОСОБА_5, то їй було відомо про відкриття спадщини, яка відкрилась після її смерті, відтак мала цікавитися подальшою юридичною долею спадкового майна, зокрема, спадкуванням іншим із спадкоємців. Тому доводи про поновлення строку апеляційного оскарження не є аргументами для поновлення десятирічного строку на апеляційне оскарження судового рішення.

06 листопада та 01 грудня 2017 року на адресу апеляційного суду на виконання вимог ухвали від 20 жовтня 2017 року заявник подала оригінал квитанції про сплату судового збору та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Як на поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження заявник посилалася на те, що спірна земельна ділянка не входила до спадкового майна після смерті матері ОСОБА_5, тому вона не могла знати про те, що її батько ОСОБА_1 звертався до суду з відповідним позовом, не залучивши її до участі у справі.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року у зв'язку із тим, що наведені заявником обставини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного Львівської області від 26 листопада 2007 року відмовлено.

Конституцією України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Конституції України).

Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Апеляційний суд не врахував, що оскільки ОСОБА_3 не брала участі в судовому засіданні та не була залучена до участі у справі, то строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції починається з дня отримання його копії. Крім того, оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_3 як спадкоємця після смерті матері ОСОБА_5

Із матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_3 ознайомився з матеріалами вказаної справи та дізнався про існування рішення Пустомитівського районного Львівської області від 26 листопада 2007 року лише 12 вересня 2017 року (а. с. 23).

Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску заявником строку на апеляційне оскарження, зазначеного не врахував.

Посилаючись на те, що заявник мала цікавитися подальшою юридичною долею спадкового майна своєї матері, зокрема, спадкуванням іншим із спадкоємців, апеляційний суд не зазначив, яким чином заявник повинна була дізнатися про оскаржуване судове рішення за обставин не залучення її до участі у справі.

Будь-які докази того, що заявнику було відомо про існування оскаржуваного рішення суду від 26 листопада 2007 року раніше дати ознайомлення її представником з матеріалами справи після смерті батька, відсутні.

Відтак висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі є передчасним.

Частинами 3, 4 статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню з передачею до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду згідно з вимогами статей 406, 409, 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2017 рокускасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване судове рішення апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягаю.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило