Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.07.2018 року у справі №587/2946/17

Постанова

Іменем України

06 травня 2020 року

м. Київ

справа № 587/2946/17

провадження № 61-37270св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський»,

третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 листопада 2017 року у складі судді Степаненка О. А. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 07 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Біляєвої О. М., Криворотенка В. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - уповноважена особа Фонду), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

На обґрунтування позову посилалась на те, що 28 березня 2016 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» (ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр») укладений договір № 980-019-000211350 з виплатою процентів у кінці строку. У цей же день здійснено перерахування коштів з рахунку позивача № НОМЕР_1 у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський») на рахунок ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» у сумі 25 000 грн.

19 травня 2016 року здійснено перерахування коштів з рахунку ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 , що відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський».

Листом від 17 серпня 2017 року № 3Г/22101 відповідач повідомив її про те, що договір від 28 березня 2016 року № 980-019-000211350, укладений між нею та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» за своїм суб`єктним складом. Такий висновок відповідач зробив на підставі того, що вказаний договір укладений без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного. Тому відповідач не подав інформації щодо неї як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зазначала, що кошти, які надійшли від ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на її поточний рахунок, є вкладом.

З урахуванням наведеного, просила визнати бездіяльність уповноваженої особи Фонду протиправною щодо не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду та зобов`язати уповноважену особу Фонду включити відомості про неї на суму 25 940,56 грн до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 28 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Сумської області від 07 травня 2018 року, позовні вимоги задоволено. Зобов`язано уповноважену особу Фонду включити відомості про ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів на суму 25 940,56 грн за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що уповноважена особа Фонду не довела наявність правових підстав для не включення відомостей про рахунок позивача до переліку рахунків ПАТ «Банк Михайлівський», за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст і узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У червні 2018 року уповноважена особа Фонду звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 07 травня 2018 року, провадження у справі закрити.

Касаційна скарга мотивована тим, що між позивачем та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» укладений договір позики, а не договір банківського вкладу (депозиту), а тому у позивача відсутнє право на отримання відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Після проведення уповноваженою особою Фонду перевірки правочинів, встановлено, що правочини (трансакції) з виконання платіжних документів ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» з перерахування коштів на рахунки фізичних осіб містять ознаки, які підпадають під критерії нікчемності, наведені у частині третій статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI). Нікчемний правочин є таким у силу закону, він не породжує правових наслідків. Крім того, уповноважена особа Фонду зазначила, що спір щодо права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У липні 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просила касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX)підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 28 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» укладений договір №980-019-000211350, тип договору «Суперкапітал» (з виплатою процентів у кінці строку), відповідно до умов якого, позивач передає товариству у власність грошові кошти у розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а товариство зобов`язується повернути кошти ОСОБА_1 та виплатити проценти у порядку та на умовах, встановлених договором (а. с. 11).

Відповідно до виписки про рух коштів за рахунком, 19 травня 2016 року ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» перерахувало на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський» суму у розмірі 25 940,56 грн (а. с. 13).

19 травня 2016 року між ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» укладений договір відступлення права вимоги № 2, згідно з умовами якого ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» зобов`язалося відступити ПАТ «Банк Михайлівський» права вимоги, належні товариству за договором купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та юридичними особами. Перелік договорів, права за якими відступаються з боку ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» банку, зазначається у реєстрі Основних договорів. Також в реєстрі Основних договорів визначається вартість відступлення прав вимог на дату складання такого реєстру (а. с. 102-104).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 травня 2016 року № 812 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» (а. с. 64-65).

Згідно з рішенням Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Банк Михайлівський» (а. с. 66).

25 липня 2016 року позивач зверталась до уповноваженої особи Фонду із заявою про включення її до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, однак, листом від 17 серпня 2017 року № 3Г/22101 їй відмовлено та повідомлено, що передумовою включення фізичної особи до загального реєстру вкладників та прирівняння її коштів до вкладу, є укладення договору з небанківською фінансовою установою, через ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного. Але за наданими нею документами визначено, що договір від 28 березня 2016 року укладений ОСОБА_1 з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного

(а. с. 9-10).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Відповідно до частин першої, третьої статті 15 ЦПК України 2004 року (кореспондується з частиною першою статті 19 ЦПК України) суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час відкриття провадження, тут і далі - КАС України 2005 року) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України 2005 року встановлено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України 2005 року юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України 2005 року юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У справі, що розглядається, позивач вказує на протиправне невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування.

Закон № 4452-VI установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону № 4452-VI Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 4452-VI Фонд гарантування вкладів фізичних осіб приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Перелік функцій, що їх виконує Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, наведений у частині другій статті 4 Закону № 4452-VI, згідно з якою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).

Отже, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно Фонд.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, що становить 200 000 грн.

У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону № 4452-VI).

Статтею 27 Закону № 4452-VI встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:

- уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;

-уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

-уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.

Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону № 4452-VI).

Оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то Уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Участь у розгляді цієї справи Уповноваженої особи Фонду, незалежно від того, який її статус зазначив позивач у позовній заяві (як самостійного відповідача чи ні), а також зміст спірних правовідносин дають підстави для висновку, що розгляд такої справи мають здійснювати адміністративні суди.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верхового Суду, викладеними у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 813/6392/15, від 13 червня 2018 року у справі № 820/12122/15, від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 761/2499/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17, від 18 вересня 2019 року у справі 194/1149/17.

Ураховуючи наведене, позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання права та включення до переліку вкладників не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Вирішення спору за такими вимогами належить до юрисдикції адміністративних судів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Згідно з частиною першою та другою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Однією з підстав для закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Верховний Суд бере до уваги, що зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі».

Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, Суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, частиною першою статті 256, пунктом 5 частини першої статті 409, частинами першою та другою статті 414, статтями 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» задовольнити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 07 травня 2018 року, скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко