Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.03.2025 року у справі №444/4403/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року

м. Київ

справа № 444/4403/12

провадження № 61-374св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2022 року у складі судді Кузнецова Р. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від

06 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Агєєва О. В.,

Корчистої О. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 08 червня 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого

є ТОВ «Кредитні ініціативи», і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір

№ 308/0606/88-295, відповідно до умов якого, з урахуванням неодноразових змін і доповнень, ОСОБА_1 отримала кошти у вигляді кредитної лінії (що не відновлюється) у розмірі 60 000,00 дол. США на строк до 07 червня 2016 року.

26 січня 2010 року між сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень № 3 до кредитного договору, згідно з яким сторони домовились, що на дату укладання цього договору про внесення змін та доповнень розмір строкової заборгованості за кредитною лінією, що не поновлюється, складає

43 088,42 дол. США.

26 січня 2010 року між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень № 4 до кредитного договору, згідно з яким сторони домовились внести зміни до пункту 1.1 кредитного договору та встановили строк користування кредитом до 07 червня 2030 року включно.

Оскільки ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання з погашення кредиту та сплати процентів за договором кредиту у встановлені строки не виконує, позивач 30 вересня 2011 року на адресу відповідачки направив вимогу-повідомлення про зміну умов кредитного договору та погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі та встановив 10-денний строк для дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Оскільки заборгованість ОСОБА_1 до теперішнього часу не сплатила, станом на 21 листопада 2011 року заборгованість становить 53 644,05 дол. США, що еквівалентно 428 320,92 грн, з яких: заборгованість за кредитом -

50 958,94 дол. США, заборгованість за відсотками - 1 766,91 дол. США, пеня за кредитом - 576,18 дол. США, пеня за процентами - 342,02 дол. США.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Кредитні ініціативи» просило стягнути

з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в сумі 428 320,92 грн.

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання правовідношення припиненим.

Зустрічний позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що за період

з 08 червня 2006 року до 10 листопада 2011 року ОСОБА_1 сплатила банку, без врахування комісійної суми 2 272,50 грн, яка сплачена нею 08 травня

2008 року за зміну умов кредитного договору № 308/0606/88-295, близько

15 582,00 дол. США основної частини тіла кредиту за кредитним договором

та близько 11 916,00 дол. США за його користування з урахуванням простроченої заборгованості. ОСОБА_1 вважала, що зобов`язання за договором кредиту виконані нею в повному обсязі, як за основною сумою боргу, так і за процентами за користування кредитом.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати припиненими правовідносини, які виникли між АКБ «ТАС-Комерцбанк» і нею на підставі кредитного договору від 08 червня 2006 року № 308/0606/88-295, у зв?язку

з виконанням нею зобов`язань за цим кредитним договором в повному обсязі.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року замінено позивача у справі

з ПАТ «Сведбанк» на його правонаступника - ТОВ «Кредитні ініціативи».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2022 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 08 червня 2006 року № 308/0606/88-295, яка станом на 21 листопада 2011 року становить 53 644,05 дол. США, що еквівалентно

428 320,92 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 50 958,94 дол. США, що станом на 21 листопада 2011 року еквівалентно 406 881,66 грн, заборгованість за відсотками - 1 766,91 дол. США, що станом на 21 листопада 2011 року еквівалентно 14 107,89 грн, пеня за кредитом - 576,18 дол. США, що станом на 21 листопада 2011 року еквівалентно 4 600,51 грн, пеня за процентами -

342,02 дол. США, що станом на 21 листопада 2011 року еквівалентно

2 730,86 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи», суд першої інстанції зазначив про відсутність доказів належного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, а тому вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованою.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції зауважив, що в матеріалах справи немає доказів, які підтверджували

б виконання ОСОБА_1 зобов`язань за цим кредитним договором у повному обсязі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв ОСОБА_2 , задоволено частково.

Рішення Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2022 року скасовано.

Позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 08 червня 2006 року № 308/0606/88-295 станом на 21 листопада 2011 року в сумі 53 644,05 дол. США, що еквівалентно

428 320,92 грн, з яких: заборгованість за кредитом в сумі 50 958,94 дол. США, що станом на 21 листопада 2011 року еквівалентно 406 881,66 грн, заборгованість за відсотками - 1 766,91 дол. США, що станом на 21 листопада 2011 року еквівалентно 14 107,89 грн, пеня за кредитом - 4 600,51 грн, пеня за процентами в сумі 2 730,86 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд звернув увагу на неналежне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи», апеляційний суд виходив з відсутності доказів належного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, а тому вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованою.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , апеляційнйи суд зауважив, що в матеріалах справи немає доказів, які підтверджували

б виконання ОСОБА_1 зобов`язань за цим кредитним договором в повному обсязі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

03 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточненої редакції просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2022 року повністю та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року в частині задоволення позову ТОВ «Кредитні ініціативи» і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не повідомив ОСОБА_1 та її представника про час та місце розгляду справи, чим обмежив їх право надати суду свої доводи та міркування. Суд не зобов?язав ТОВ «Кредитні ініціативи» надати оригінали договорів факторингу, укладених між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», і укладених між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи».

В матеріалах справи немає акта приймання-передачі реєстру заборгованості,

а тому немає підстав вважати, що ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло права вимоги. Апеляційний суд не надав оцінки доводам, викладеним в апеляційній скарзі. Апеляційний суд не дослідив належним чином докази щодо переходу права вимоги до ТОВ «Кредитні ініціативи».

Аргументи інших учасників справи

02 березня 2024 року представник ТОВ «Кредитні ініціативи» - Полетаєва Т. Ю. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року - без змін.

Відзив мотивовано тим, що ухвалу Центрально-Міського районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року, якою замінено ПАТ «Сведбанк» на його правонаступника ТОВ «Кредитні ініціативи», ОСОБА_1 не оскаржувала, а тому аргументи касаційної скарги

є безпідставними.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

18 квітня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Постанова Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року оскаржується в частині позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в іншій частині оскаржуване судове рішення в касаційному порядку не переглядається.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

08 червня 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого

є ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи»,

і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 308/0606/88-295, відповідно до якого відповідачці надано грошові кошти в сумі 15 000,00 дол. США зі сплатою 14 % річних строком до 07 червня 2016 року.

Згідно із пунктом 3.1 договору кредиту позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів щомісяця, через касу банку згідно з додатком № 1.

08 травня 2008 року між позивачем і відповідачем укладено додаткову угоду

№ 1, згідно з якою сторони домовились викласти пункт 1.1 договору кредиту

у такій редакції: «1.1 Банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти

у вигляді кредитної лінії (що не відновлюється) у розмірі 60 000,00 дол. США на строк до 07 червня 2016 року. 3.1. Позичальник зобов`язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок

№ 2203.4.0421498.01.840 щомісяця, через касу банку згідно з додатком № 2, що є невід`ємною частиною даного договору».

26 січня 2010 року між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень № 3 до кредитного договору, згідно з яким сторони домовились, що на дату укладання цього договору про внесення змін та доповнень розмір строкової заборгованості за кредитною лінією, що не поновлюється, складає

43 088,42 дол. США. Пункт 3.1.1 викладено в такій редакції: «Починаючи

з 10 березня 2010 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, шляхом здійснення фіксованих платежів (далі - ануїтентні платежі або ануїтетний платіж) у сумі

858,06 дол. США у термін 10 (десятого) числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору».

26 січня 2010 року між позивачем та відповідачкою укладено договір про внесення змін та доповнень № 4 до кредитного договору, згідно з яким сторони домовились внести зміни до пункту 1.1 кредитного договору та встановили строк користування кредитом до 07 червня 2030 року включно. Сторони домовились викласти пункт 1.3 кредитного договору у такій редакції: «1.3 позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі: 1.3.1 14 % річних за період від дати укладання договору до 26 січня 2010 року включно. 1.3.2 7 % річних за період користування кредитом з 27 січня 2010 року до 09 грудня 2010 року. 1.3.3 10 % річних за період користування кредитом

з 10 грудня 2010 року до 09 грудня 2011 року. 1.3.4. 16,19 % річних за період користування кредитом з 10 грудня 2011 року до 07 червня 2030 року». «3.1.1 починаючи з 10 березня 2010 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, шляхом здійснення фіксованих платежів (далі - ануїтентні платежі або ануїтетний платіж) у сумі 392,12 дол. США у чітко встановлений термін 10 (десятого) числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору. Починаючи з 10 січня

2011 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, шляхом здійснення фіксованих платежів (далі - ануїтентні платежі або ануїтетний платіж) у сумі 468,29 дол. США у чітко встановлений термін 10 (десятого) числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору. Починаючи з 10 січня 2012 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, шляхом здійснення фіксованих платежів (далі - ануїтентні платежі або ануїтетний платіж) у сумі 698,20 дол. США у чітко встановлений термін

10 (десятого) числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору».

Відповідно до пунктів 3.8, 3.9 договору кредиту 30 вересня 2011 року у зв`язку

з невиконанням своїх зобов`язань щодо строків оплати кредиту позивач на адресу відповідачки направив вимогу-повідомлення про зміну умов кредитного договору та погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі та встановив 10-денний строк для дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. Згідно з договором кредиту датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку про відправлення листа з повідомленням про вручення.

Згідно з розрахунком банку станом на 21 листопада 2011 року заборгованість відповідачки за договором кредиту становить 53 644,05 дол. США, що еквівалентно 428 320,92 грн, з яких: заборгованість за кредитом -

50 958,94 дол. США, заборгованість за відсотками - 1 766,91 дол. США, пеня за кредитом - 576,18 дол. США, пеня за процентами - 342,02 дол. США.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу № 15, за умовами якого останнє набуло статусу нового кредитора за договором кредиту від 08 червня 2006 року №308/0606/88-295, укладеним з позичальницею ОСОБА_1

28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»

і ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, за умовами якого останнє набуло статусу нового кредитора за договором кредиту від 08 червня 2006 року №308/0606/88-295, укладеним з позичальницею ОСОБА_1 .

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня

2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Обставини виникнення між банком і ОСОБА_1 правовідносин, заснованих на договорі кредиту, неналежне виконання відповідачкою зобов`язань

з повернення кредиту та сплати процентів підтверджено, зокрема, змістом вчиненого правочину (кредитного договору разом з графіком погашення кредиту та сплати відсотків, заяви-анкети на отримання кредиту), які містять підпису відповідачки, що не спростовано. Вказані документи додано до позовної заяви.

Апеляційний суд, встановивши факт існування між сторонами кредитних зобов`язань та неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором згідно з вимогами статті 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Аргументів щодо незгоди з розміром заборгованості, яка стягнена оскаржуваними судовими рішеннями, касаційна скарга не містить.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та її представника, які належним чином не були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів до уваги не бере, оскільки апеляційний суд надав оцінку цим аргументам, які і були підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового судового рішення.

Аргументи касаційної скарги про те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не набуло право вимоги за кредитним договором є безпідставними, оскільки ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги за кредитним договором від

08 червня 2006 року № 308/0606/88-295 на законних підставах. Доказів того, що договір факторингу в установленому законом порядку визнано недійсним

в матеріалах справи немає. Ухвалу Центрально-Міського районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року, якою замінено позивача у справі з ПАТ «Сведбанк» на його правонаступника - ТОВ «Кредитні ініціативи», ОСОБА_1 в установленому законом порядку не оскаржувала.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня

2023 року в частині позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - без змін, оскільки підстав для їх скасування в цій частині немає.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська