Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 577/4972/16-ц

провадження № 61-32605св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: КоротунаВ. М. (суддя-доповідач), Курило В. П., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

третя особа - комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство «Центральне»,

представник третьої особи - ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2017 року в складі судді Кравченка В. О. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області

від 25 травня 2017 року в складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Бойка В. Б., Ткачук С. С.,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_6, третя особа - комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство «Центральне» (далі - КРЕП «Центральне»), про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_4, розташованої у будинку № 6 по вул. Висока у м. Конотопі Сумської області. 12 жовтня 2016 року трапилось залиття їх квартири, внаслідок чого їй завдано майнову шкоду, яку вона понесла у зв'язку із ремонтом квартири. Разом з тим, їй було завдано моральну шкоду.

З урахуванням викладеного, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 12 010,94 грн у відшкодування майнової шкоди та моральну шкоду - 5 000,00 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2017 року (з урахуванням ухвали від 21 квітня 2017 року про виправлення описки), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області

від 25 травня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування майнових збитків 9 259,00 грн, моральної шкоди - 1 000,00 грн, судових витрат - 5 555,20 грн, а усього - 15 814,20 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що вина ОСОБА_6 у завданні позивачу майнової шкоди внаслідок залиття квартири є доведеною, проте в добровільному порядку відповідачем не відшкодована, у зв'язку з чим підлягає стягненню у судовому порядку. Крім того, внаслідок залиття позивачу завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.

21 червня 2017 рокуОСОБА_6 подаладо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не досліджено фактичних обставин справи у їх сукупності, не проведено повного з'ясування обставин справи та не перевірено їх правового обґрунтування.

У серпні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначила, що судові рішення є законними і обґрунтованими.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 12 жовтня 2016 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1, власником якої є позивач.

Відповідно до акта КРЕП «Центральне» від 13 жовтня 2016 року про залиття, причиною залиття квартири АДРЕСА_2 було халатне використання води власником квартири АДРЕСА_3.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 28 лютого

2017 року № 133, проведеної Сумським відділенням при харківському Науково-дослідному інституті судових експертиз ім. заслуженого професора

М. С. Бораріуса, пошкодження стелі та стін у приміщеннях передньої та кухні, а також стелі у туалеті квартири позивача утворені від проникнення води з верхнього поверху, з квартири АДРЕСА_3. Ймовірною технічною причиною пошкоджень, завданих залиттям квартири АДРЕСА_4, могли стати незадовільний технічний стан змішувача туалету та арматури зливного бачка унітазу у квартирі АДРЕСА_3. Розмір майнового збитку, завданого внаслідок затоплення квартири, становить 8 959,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідачів покладено обов'язок доведення відсутності їх вини в завданні шкоди позивачу.

Факт залиття належної позивачам квартири з вини відповідача та розмір завданої шкоди підтверджено актом про залиття від 13 жовтня 2016 року та висновком судової будівельно-технічної експертизи від 28 лютого 2017 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 10, 60 ЦПК України

2004 року), правильно виходив із того, що відповідачем не спростовано факт того, що залиття сталося з її вини та не надано доказів на спростування розміру спричиненої шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 1 000,00 грн, суди обґрунтовано врахували значні незручності, дискомфорт та душевні страждання, заподіяні позивачу, у зв'язку із залиттям її квартири.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2017 року зупинено виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області

від 10 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області

від 25 травня 2017 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_6залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 25 травня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 25 травня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П. Курило

М. Є. Червинська