Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.11.2019 року у справі №750/4924/19

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 750/4924/19

провадження № 61-18546св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Губар В. С., Євстафіїва О. К.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що за договором позики від 17 жовтня 2015 року передав в борг ОСОБА_4 40 000 доларів США строком на п'ять років зі сплатою 1% річних. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, на момент його смерті сума заборгованості за договором позики становила 14 345 доларів США. Єдиним спадкоємцем боржника ОСОБА_4 є відповідач у справі ОСОБА_2, до якої вчасно направлено через нотаріальну контору відповідну вимогу про сплату боргу спадкодавця.

Посилаючись на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 квітня 2019 року у справі № 742/1832/18 накладено стягнення на спадкове майно лише в межах частини суми боргу за договором позики від 17 жовтня 2015 року в розмірі 70 000 грн, а відповідач добровільно відмовляється виконувати боргові зобов'язання спадкодавця ОСОБА_4 в повному обсязі, ОСОБА_1 просив звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка входить до складу спадщини після смерті боржника ОСОБА_4, єдиним спадкоємцем якого є ОСОБА_2, в межах належної до сплати суми боргу за договором позики в розмірі 14 345 доларів США, за відрахуванням 70 000 грн, що еквівалентно 2 662 доларам США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем на вимогу суду не надано оригіналу договору позики, що виключає можливість посилання на нього, як доказ укладення такого правочину із спадкодавцем ОСОБА_4, а також оригінали письмових доказів, що підтверджують розмір погашеної ОСОБА_4 суми заборгованості за договором позики.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 червня 2019 року скасовано, позовні вимоги задоволено повністю. Звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у межах належної до виплати ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 11 683 доларів США.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними і обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому слід звернути стягнення на спірну квартиру, що належала на праві власності ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у межах належної до виплати позивачу грошової суми в розмірі 11 683 доларів США, тобто різниці між вже стягнутою рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 квітня 2019 року сумою в розмірі 70 000 грн, що еквівалентно 2 6662 доларам США, та загальним боргом спадкодавця 14 345 доларів США.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, не навівши належні та допустимі докази на підтвердження наявності у ОСОБА_4 перед позивачем боргу саме у сумі 11 683 доларів США, дат і доказів повернення такої суми боргу, а також нормативних підстав наявного дострокового права у ОСОБА_1 вимагати повернення коштів раніше обумовленого договором строку. Також поза увагою апеляційного суду залишилося те, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у даній справі, оскільки на час її розгляду не отримала свідоцтво про право на спадщину, а тому вимоги ОСОБА_1 до неї є безпідставними.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому 19 грудня 2019 року поясненні ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року справу № 750/4924/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року (08 лютого 2020 року).

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 17 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір позики, відповідно до якого позикодавець надав позичальнику позику в розмірі 40
000 доларів США строком до 18 жовтня 2020 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

14 липня 2017 року за заявою ОСОБА_2. Другою Чернігівською нотаріальною конторою заведено спадкову справу щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4

14 вересня 2017 року ОСОБА_1 направив до нотаріальної контори вимогу (претензію) до спадкоємців ОСОБА_4 про наявність в останнього боргу в сумі 14 345 доларів США, який підлягає поверненню спадкоємцями боржника. Вказана претензія зареєстрована 18 вересня 2017 року за № 2174/02-14.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 травня 2018 року встановлено факт того, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 є троюрідним братом ОСОБА_2. Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_2 не отримувала.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 квітня 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та накладено стягнення на користь позивача на спадкове майно боржника ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме квартиру АДРЕСА_1, в межах суми заборгованості за договором позики в розмірі 70 000 грн.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 липня 2019 року вказане рішення місцевого суду змінено, а саме слово "накласти" в абзаці другому резолютивної частини рішення змінено на "звернути". У іншій частині рішення суду залишено без змін.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 ЦК Українивстановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно із частиною 2 статті 1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов'язанні.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Згідно частини 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1281 ЦК Українипередбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Відповідно до положень статті 1282 ЦК Україниспадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

З урахуванням викладеного задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто до спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Отже, у спадкоємця (ів) виникає зобов'язання задовольнити вимоги кредитора лише в межах майна, одержаного у спадщину.

У такому разі, суди мають з'ясувати обставини того, хто із спадкоємців прийняв спадщину, належність спадкодавцю на момент смерті будь-якого рухомого чи нерухомого майна, його вартість; дотримання кредитором визначеного у законі строку пред'явлення вимог до спадкоємців.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції обмежився посиланням на те, що відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 боржника ОСОБА_4, а наведені вище норми матеріального права не врахував та не встановив вартості майна, одержаного у спадщину, а також дійсну суму боргу за договором позики на день смерті спадкодавця, унаслідок чого не визначився з обсягом відповідальності спадкоємця ОСОБА_4.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених позовних вимог, не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що мають значення для правильного вирішення спору.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно положень статті 400 ЦПК Українищодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини 3 , частини 4 статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно дати належну оцінку доводам і поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, перевірити розмір заявленої заборгованості, встановити вартість майна, отриманого відповідачем у спадщину, та ухвалити судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК Українисуд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 13 статті 141 ЦПК Українипередбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями, 400,406,409,411,416,419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М.

Ю. Тітов