Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.08.2019 року у справі №662/1644/18

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 662/1644/18

провадження № 61-14532св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство "Берельох",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Фермерського господарства "Берельох" на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 13 лютого 2019 року у складі судді Тимченко О. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 червня 2019 року у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року Фермерське господарство "Берельох" (далі - ФГ "Берельох") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просило: визнати укладеними додаткові угоди від 12 вересня 2017 року до договорів оренди земель сільськогосподарського призначення від 18 вересня 2007 року, укладених між ФГ "Берельох" в особі керівника Расторгуєва Ю. І. як орендаря та орендодавцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які зареєстровані 26 лютого 2008 року у Новотроїцькому реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", та додаткових угод до договорів оренди землі сільськогосподарського призначення від 18 березня 2009 року про передачу належних їм земельних ділянок в оренду ФГ "Берельох" строком на 10 років; скасувати державну реєстрацію припинення права оренди земельних ділянок, проведену 19 липня 2018 року державним реєстратором Демків І. В.

В обґрунтування позову зазначало, що 18 вересня 2007 року уклало з відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 договори оренди землі, згідно яких орендодавці передали фермерському господарству належні їм на праві власності земельні ділянки: ОСОБА_1 - площею 5,37 га, ОСОБА_2 - площею 5,04 га, ОСОБА_3 - площею 4,91 га, які розташовані на території Новомихайлівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області. Дія вказаних договорів закінчується 26 лютого 2018 року.

За попередньою домовленістю між ним та орендодавцями договір продовжено ще на 10 років, що підтверджено отриманням орендодавцями авансу. До теперішнього часу фермерське господарство безперервно користується вказаними земельними ділянками.

На пропозицію від 22 січня 2018 року укласти додаткові угоди до вищевказаних договорів оренди та продовжити строк їх дії відповідачі не відреагували та ухилилися від їх підписання.

Вважає що відповідачі дали згоду на укладення додаткових угод до договорів оренди землі від 18 вересня 2007 року, тому вони є укладеними з тих підстав, що ФГ "Берельох" продовжує користуватися земельними ділянками відповідачів і останні отримали аванс на 2018 рік, що є прямим доказом їх згоди.

19 липня 2018 року державний реєстратор Демків І. В. внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення договорів оренди землі у зв'язку із закінченням строку їх дії. Вказане рішення вважає незаконним та просить про його скасувати.

Враховуючи наведене, ФГ "Берельох" просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 13 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 06 червня 2019 року, у задоволенні позову ФГ "Берельох" відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що поновлення договору оренди, передбачене частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", може мати місце лише у разі, якщо сторони до закінчення строку дії договору не вчиняли будь-яких значимих юридичних дій, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

До закінчення строку дії договорів, а саме 15 листопада 2017 року, відповідачі направили ФГ "Берельох" угоди про розірвання договорів оренди земельної ділянки після збору врожаю, а 23 грудня 2017 року направили листи-повідомлення про небажання продовжувати орендні відносини з проханням повернути їм земельні ділянки після закінчення строку дії договору та збору засіяного врожаю.

Те, що ФГ "Берельох" продовжило користуватися землею після закінчення строку дії договорів оренди, не може бути достатньою підставою для поновлення їх дії.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2019 року ФГ "Берельох" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 13 лютого 2019 року і постанову Херсонського апеляційного суду від 06 червня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначало, що апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про визнання участі відповідачів обов'язковою та їх допит у якості свідків, чим позбавив фермерське господарство права на захист та визначення позиції і засобів доказування, чим порушив права, передбачені статтею 5 ЦПК України.

Суди в оскаржуваних рішеннях не надали оцінку судовій практиці у подібних спорах.

ФГ "Берельох" належним чином виконало умови для поновлення договорів оренди землі, а відповідачі впродовж місяця після закінчення строку дії договорів не надали заперечення проти поновлення договорів оренди землі. Окрім того, у серпні 2017 року відповідачі отримали аванс за оренду землі за 2018 рік.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Новотроїцького районного суду Херсонської області.

24 вересня 2019 року справа № 662/1644/18 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що згідно договорів оренди землі сільськогосподарського призначення від 18 вересня 2007 року, які були зареєстровані 26 лютого 2008 року, земельна ділянка площею 5,3700 га, що належить ОСОБА_1, площею 4,91 га, що належить ОСОБА_3, площею 5,04 га, що належить ОСОБА_2, передані в оренду ФГ "Берльох" строком на 10 років. Відповідно до пункту 8 договорів оренди після закінчення строку їх дії орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договорів повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

До закінчення строку дії договорів, а саме 15 листопада 2017 року, відповідачі направили ФГ "Берельох" угоди про розірвання договорів оренди земельної ділянки після збору врожаю, а 23 грудня 2017 року направили листи-повідомлення про небажання продовжувати орендні відносини та повернення їм земельних ділянок після закінчення строку договору і збору врожаю.

26 лютого 2018 року строк дії договорів оренди закінчився, ФГ "Берельох" у строк не пізніше ніж 60 днів до закінчення строку дії договору письмово не повідомив орендодавців про намір продовжити його дію. Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не надавали ФГ "Берельох" згоду на пролонгацію договорів оренди належних їм земельних ділянок.

За умовами пункту 35 договорів оренди, їх дія припиняється у разі закінчення строку, на який їх було укладено.

16 липня 2018 року відповідачі звернулися до центру надання адміністративних послуг із заявами про припинення договорів оренди землі від 18 вересня 2007 року, зареєстрованих 26 лютого 2008 року, укладених між ними та ФГ "Берельох", у зв'язку із закінченням строку їх дії.

19 липня 2018 року державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію припинення вказаних договорів оренди у зв'язку із закінченням строків їх дії.

Частиною 4 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частини 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму при його поновлені на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Згідно з частиною 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, також ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Правові підстави поновлення договору оренди землі, крім положень статті 777 ЦК України, визначаються також статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка об'єднує два випадки поновлення договору оренди землі: укладання договору на новий строк із застосуванням переважного права орендаря перед іншими особами (частина 1-5 статті 33) та продовження договору за мовчазною згодою сторін на тих самих умовах та на той самий строк (частина шоста статті 33).

Так, відповідно до статтею 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на невідповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною четвертою цієї ж статті також визначено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Крім того, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, для продовження договірних орендних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди на поновлення договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах, (частина 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі) або пасивна згода сторін договору на продовження договору на тих самих умовах на той самий строк-пролонгація договору (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, у тому числі зі зміненими умовами договору; орендодавець протягом місяця погодив умови додаткової угоди або не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

При цьому, за системним аналізом статей 626, 777 ЦК України та частин 2, 3, 4, 5, 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" для поновлення договору оренди землі з підстави продовження користування земельною ділянкою (частина шоста статті 33), необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором (частина 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі"); до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (абзац другий частини 1 статті 777 ЦК України); до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"); орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з іншим новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право продовження користування земельною ділянкою після закінчення строк дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Згідно з положеннями, викладеними у абзаці першому частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Згідно із положеннями, викладеними у абзаці 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Тому, якщо одна із сторін договору не має наміру досягнути домовленості щодо змін щодо істотних умов договору, переважне право припиняється як це унормовано частиною четвертою статті 33 спеціального закону. Отже, зі спливом строку дії договору припиняються і правовідносини сторін, обумовлені ним.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 312/344/17 (провадження № 61-41452св18), 16 січня 2019 року у справі № 312/337/17 (провадження № 61-44899св18), 23 січня 2019 року у справі № 312/265/17 (провадження № 61-43640св18), 06 березня 2019 року у справі № 312/333/17 (провадження № 61-41192св18), 06 березня 2019 року у справі № 312/246/17 (провадження № 61-43639св18), 01 квітня 2020 року у справі № 662/770/18-ц (провадження № 61-16499св19).

Таким чином, у цій справі право ФГ "Берельох" на користування земельними ділянками відповідачів припинилось у зв'язку зі спливом строку дії договорів та у зв'язку з відсутністю домовленості про їх продовження (частина 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі").

Встановивши, що продовження користування ФГ "Берельох" земельними ділянками після закінчення строку оренди, якому передувало відповідне волевиявлення орендодавців про відсутність наміру продовження оренди та вимоги повернення землі, не може бути достатньою підставою для поновлення дії орендних відносин між сторонами, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, їм надана належна оцінка судом апеляційної інстанції, вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ФГ "Берельох" залишити без задоволення, а рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 13 лютого 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 червня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Берельох" залишити без задоволення.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 13 лютого 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук