Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 461/12296/15

провадження № 61-34231св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каліча Гора 11»,

відповідачі: Львівська міська рада, Виконавчий комітет Львівської міської ради, Управління комунальної власності Львівської міської ради,

третя особа - Приватне підприємство «Мрія Ліфт»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каліча Гора 11» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 грудня 2016 року у складі головуючого-судді Лялюк Є. Д. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2017 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каліча Гора 11» (далі - ОСББ «Каліча Гора 11») звернулося до суду з позовом до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління комунальної власності Львівської міської ради, третя особа - Приватне підприємство «Мрія Ліфт» (далі - ПП «Мрія Ліфт»), про визнання права спільної сумісної власності та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 474 від 13 липня 2012 року.

Позовна заява мотивована тим, що власниками квартир у будинку АДРЕСА_1 у місті Львові було утворено, а 13 жовтня 2010 року зареєстровано ОСББ «Каліча Гора 11». Після набуття статусу юридичної особи ОСББ «Каліча Гора 11» за актами прийняття-передачі від 14 жовтня 2010 року, 27 жовтня 2010 року прийняло від ЛКП «Княже місто» на свій баланс весь житловий комплекс разом з неподільним та загальним майном, у тому числі і підвальними приміщеннями з позначкою 6-1, 6-2, 6-3, 6-4, 6-5 згідно поверхового плану загальною площею 39,9 кв.м, які в силу вимог Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про приватизацію державного живого фонду» є спільною власністю власників зазначеного багатоповерхового будинку як допоміжні приміщення. Однак 13 липня 2012 року виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 474 про оформлення права власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на нежилі приміщення напівпідвалу за індексами 6-1, 6-2, 6-3, 6-4, 6-5 загальною площею 39,9 кв.м, що розташовані у будинку АДРЕСА_1 у місті Львові, 30 липня 2012 року проведено державну реєстрацію права власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на вказані підвальні приміщення.

Посилаючись на незаконність рішення виконавчого комітету, яке порушує права співвласників багатоквартирного будинку на володіння, користування і розпорядження спільною сумісною власністю, а саме допоміжними підвальними приміщеннями, ОСББ «Каліча Гора 11» просило визнати право спільної сумісною власності на допоміжні підвальні приміщення за співвласниками багатоквартирного будинку та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 474 від 13 липня 2012 року.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні підвальні приміщення відносяться до нежитлових приміщень, які можуть бути самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСББ «Каліча Гора 11» відхилено, рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 грудня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірні приміщення відносяться до нежитлових, а не допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, й відповідно не призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, що свідчить про безпідставність позовних вимог ОСББ «Каліча Гора 11».

25 липня 2017 року ОСББ «Каліча Гора 11» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами помилково зазначено, що спірні приміщення є не допоміжними, а нежитловими. Судами не застосовано вимоги Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та не враховано рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків та від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 у справі про тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 червня матеріали справи та касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

Згідно статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.

Відповідно до пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №14-рп/2011 від 09 листопада 2011 року у справі №1-22/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», додатку Б ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Частиною 9 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Згідно пункту 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують всі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або у тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати, купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування та в оренду.

Ухвалою 14-тої сесії 4-го скликання Львівської міської ради за від 14 квітня 2005 року №2243 «Про затвердження Положення про порядок зняття з балансу міської ради житлового будинку, у якому приватизоване або викуплене житло, нежитлові приміщення, та передачу його у власність громадянам, юридичним особам і Положення про порядок передачі житлового комплексу, його частини з балансу міської ради на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку або іншої юридичної особи» (зі змінами згідно ухвали міської ради від 21 червня 2007 року №941) затверджено Положення про порядок зняття з балансу міської ради житлового будинку, у якому приватизоване або викуплене житло, нежитлові приміщення, та передачу його у власність громадянам, юридичним особам (додаток 1) (пункт 1.1) та Положення про порядок передачі житлового комплексу або його частини з балансу міської ради на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку або іншої юридичної особи (додаток 2) (пункт 1.2).

Відповідно до Положення про порядок передачі житлового комплексу або його частини з балансу міської ради на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку або іншої юридичної особи для приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс утворюється відповідна комісія. У разі прийняття рішення про передачу житлового комплексу на баланс об'єднання утворюється комісія у складі представників попереднього балансоутримувача та об'єднання, а у разі прийняття рішення про передачу житлового комплексу або його частини на баланс іншої юридичної особи, статут якої передбачає можливість провадження такої діяльності, - у складі представників попереднього балансоутримувача, юридичної особи, на баланс якої передається майно, та об'єднання (пункт 3.1). Комісія визначає технічний стан житлового комплексу або його частини відповідно до вимог законодавства та складає акт приймання-передачі згідно з додатком до цього Порядку (пункт 3.2). Передача житлового комплексу або його частини з балансу на баланс проводиться разом з відповідною технічною документацією (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж тощо) (пункт 3.3). Передача житлового будинку з балансу на баланс здійснюється безкоштовно. Акт приймання-передачі затверджується наказом управління житлово-комунального господарства відповідно до поданих районною адміністрацією наступних документів: розпорядження голови районної адміністрації про передачу житлового будинку з балансу ЛКП на баланс ОСББ - 1 примірник; акта приймання-передачі житлового будинку з балансу на баланс - 3 примірники; копії Статуту об'єднання - 1 примірник (пункт 3.4). Передача житлового комплексу чи його частини з балансу на баланс здійснюється безкоштовно (пункт 3.5). Після затвердження акта приймання-передачі з балансу міської ради на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку об'єднання зобов'язане звернутись у Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки для реєстрації цього акта (пункт 3.6). Кожній із сторін, що бере участь у прийманні-передачі, надається примірник затвердженого акта приймання-передачі (пункт 3.7). Датою передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс є дата затвердження акта приймання-передачі (пункт 3.8).

Судами встановлено, що 13 жовтня 2010 року проведено державну реєстрацію ОСББ «Каліча Гора 11» (ідентифікаційний код юридичної особи 37362424), внесено запис №1 415 120 0000 024371 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно акту прийняття-передачі житлового будинку АДРЕСА_1 з балансу міської ради на баланс ОСББ «Каліча Гора 11» комісією 02 лютого 2011 року проведено обстеження вказаного житлового будинку, що передавався з балансу ЛКП «Княже місто» на баланс ОСББ «Каліча Гора 11», та встановлено наступні показники вказаного житлового будинку: рік введення в експлуатацію житлового будинку 1900; кількість поверхів 3+мансарда; об'єм будинку 5620 куб.м; площа забудови 383,7 кв.м; загальна площа будинку 782,0 кв.м; житлова площа квартир 343,0 кв.м; загальна площа квартир 902,3 кв.м; допоміжних приміщень 344,4 кв.м; кількість квартир у будинку 8; площа допоміжних приміщень будинку 344,4 кв.м, у тому числі підвалів 241,0 кв.м.

Наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 25 жовтня 2011 року за №546 затверджено акт приймання - передачі житлового будинку АДРЕСА_1 від 02 лютого 2011 року з балансу ЛКП «Княже місто» на баланс ОСББ «Каліча Гора 11».

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 474 від 13 липня 2012 року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1» було оформлено територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлові приміщення напівпідвалу під індексами 6-1, 6-2, 6-3, 6-4, 6-5 загальною площею 39,9 кв.м по АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом та видано свідоцтво про право власності №Г-04514 від 13 липня 2012 року на вказані нежитлові приміщення.

30 липня 2012 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції було прийнято рішення про державну реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення напівпідвалу під інд. 6-1, 6-2, 6-3, 6-4, 6-5 загальною площею 39,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер майна 37256723.

Відповідно матеріалів технічної інвентаризації бюро технічної інвентаризації (інвентаризаційної справи по будинку за АДРЕСА_1) зазначений будинок перебуває у комунальній власності Територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, зареєстрований в бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі під реєстровим № 6806 за МісцевимиРадами на підставі рішення Ленінського (Галицького) райвиконкому м. Львова № 222 від 14 квітня 1987 року.

Згідно оціночного акту № 434 на будівлю літ. А, АДРЕСА_1, власник Дитсадок №24, складеного бюро технічної інвентаризації 23 вересня 1945 року, зазначено наявність у жилому будинку літер А підвалу жилого та підвалу нежилого (аркуш інвентаризаційної справи 19).

Наявність підвалу та жилого підвалу в жилому будинку літер А-3 вбачається із експлікації до Генерального плану (схеми) садибної ділянки АДРЕСА_1, складеного бюро технічної інвентаризації 19 лютого 1946 року, із відміткою «Погашено» від 25 лютого 1960 року, та зазначенням власника - Дитсадок №24.

Відповідно до журналу для внутрішніх обмірів приміщень за адресою: АДРЕСА_1, складеного бюро технічної інвентаризації 13 січня 1949 року, зазначено наступні призначення та фактичне використання розташованих у підвальному поверсі приміщень: під індексом 6-1 площею 11,20 кв.м. - житлова; під індексом 7-1 площею 6,30 кв.м. - коридор; під індексом 7-2 площею 15,50 кв.м. - житлова; під індексом 7-3 площею 4,80 кв.м. - комора (тепер згідно з матеріалами технічної інвентаризації приміщення під індексами 6-1, 6-2, 6-3, 6-4, 6-5).

На плані підвалу літери А поверхового плану будівлі літ. А АДРЕСА_1 складеного Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 19 січня1949 року (із врахуванням біжучих/поточних змін 28 серпня 1973 року) арабськими цифрами виконано нумерацію приміщень під індексами 6-1, 7-1, 7-2, 7-3.

Згідно оціночного акту на будівлю літ А-3 АДРЕСА_1, складеного бюро технічної інвентаризації 15 лютого 1960 року, будівля літер А-3 інвентаризована як дитячий садок; у розрахунку оцінки будівлі зазначено підвал жилий площею 74 кв.м. та підвал нежилий площею 289,7 кв.м.

У допоміжній таблиці №1 для визначення зносу будівель за технічним станом конструктивних елементів та переоцінки (оцінки) будівлі літ. А-3 АДРЕСА_1 власник - місцеві ради, користувач - ЖЕК №5, складеній бюро технічної інвентаризації 13 грудня 1971 року вказано наступні частини будівлі: основна, підвал жилий, підвал.

Відомості внутрішніх обмірів і підрахунків площ приміщень будівлі літер А-3 по АДРЕСА_1 місто Львів, складеної бюро технічної інвентаризації 28 серпня 1973 року, інвентаризовано як квартиру 6 приміщення під індексом 6-1 площею 11,20 кв.м., зазначено призначення вказаної частини приміщення як жила, та як квартиру 7 загальною площею 26,60 кв.м. та житловою площею 15,50 кв.м. приміщення: кухні під індексом 7-1 площею 6,30 кв.м., житлової кімнати під індексом 7-2 площею 15,50 кв.м. та коридору під індексом 7-3 площею 4,80 кв.м.

Про переобладнання підвалу під житло зазначено також у Акті поточних змін від 28 серпня 1973 року складеному техніком Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації за результатами проведеного обстеження в натурі будинковолодіння АДРЕСА_1

Згідно довідки про фактичне використання підвальних приміщень АДРЕСА_1 складеної Житлово-експлуатаційною конторою №100 Галицької районної адміністрації, користувачем приміщень під літ. 6-1 пл. 11,20 кв.м., літ. 6-2 пл. 16,1 кв.м., літ. 6-3 пл. 6,80 кв.м., літ. 6-4 пл. 1,1 кв.м., літ. 6-5 пл. 4,8 кв.м., - зазначено Львівліфт.

Згідно Експлікації внутрішніх площ до плану будівлі літера «п/пд», АДРЕСА_1, складеної бюро технічної інвентаризації 21 лютого 2001 року, приміщення у напівпідвальному поверсі під індексами 6-1 та 6-2 площами 16,1 кв.м. та 11,6 кв.м. інвентаризовані як кабінети, приміщення під індексом 6-3 площею 6,3 кв.м. - як підсобне (адміністративних приміщень), приміщення під індексом 6-4 площею 1,1 кв.м. - як вбиральня, приміщення під індексом 6-5 площею 4,8 кв.м. - як коридор; всього по приміщенню СРБУ «Львівліфт» - 39,9 кв.м.

26 вересня 2008 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Приватним підприємством «Мрія-Ліфт» було укладено договір оренди № Г-6638-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 26 вересня 2008 року, відповідно до якого орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 07 липня 2008 року №539-О, договору оренди від 28 вересня 2001 року Г-0309 передав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 39,90 кв.м., у напівпідвалі, з індексами приміщень 6-1 - 6-5, відповідно до даних технічного паспорта ЛОДК «БТІ та ЕО» від 21 лютого 2008 року №927 (а.с. 56-57, том 1). Відповідно до довідки № 3/207 від 16 березня 2011 року, складеної ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», підвальні приміщення під літ. 6-1 пл. 11,2 кв.м., літ. 6-2 пл. 16,1 кв.м., 6-3 пл. 6,3 кв.м., літ. 6-4 пл. 1,1 кв.м., літ. 6-5 пл. 4,8 кв.м. орендує ВАТ «Львів-ліфт». Зазначений договір оренди було укладено на строк до 25 вересня 2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСББ «Каліча Гора 11», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що спірні нежитлові приміщення не відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, використовувалися підприємствами житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди й відповідно не призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Доводи касаційної скарги ОСББ «Каліча Гора 11» про те, що судами не застосовано вимоги Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та не враховано рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків та від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 у справі про тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є необґрунтованими, оскільки суди вірно визначили характер спірних правовідносин, правильно застосували норми матеріального права та належним чином дослідивши докази без порушень норм процесуального права дійшли висновку, що зазначені приміщення є нежитловими і не відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, тому на них не розповсюджується правовий режим спільної власності мешканців будинку.

Доводи викладені в касаційній скарзі ОСББ «Каліча Гора 11» зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каліча Гора 11» залишити без задовлення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик