Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.06.2018 року у справі №742/3562/17

Постанова

Іменем України

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 724/3562/17

провадження № 61-35391св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Чернігівської області від 28 березня 2018 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н.

В., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_2, в якому просила зобов'язати усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, а саме прибрати паркан із належної їй земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1 га, кадастровий номер 7410700000:02:002:0102, для забезпечення їй вільного і безперешкодного доступу до задньої стіни розташованого на ній сараю, позначеного на плані в технічному паспорті літерою Б-1; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Позов мотивований тим, що вона проживає у будинку АДРЕСА_2, який належить їй на підставі договору дарування. Земельна ділянка, на якій розташований вказаний житловий будинок, була приватизована нею після набуття у власність будинку і вона вільно нею користувалася доки власник суміжної земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_3, ОСОБА_2 не встановила навколо свого подвір'я паркан та при цьому порушила межу між вказаними земельними ділянками.

Короткий зміст судового рішення першої інстанції

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено на підставі статті 267 ЦК України.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Позивач вказала, що знала про існування порушень з часу приватизації своєї земельної ділянки, але за захистом свого порушеного права не зверталася та не змогла навести будь-яких доказів поважності пропуску строку звернення до суду за захистом свого порушеного права в межах строків позовної давності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 28 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 січня 2018 року скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні частиною належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером undefined, а саме: прибрати частину паркану розміром 0,45 метра від першого кута та 0,41 метр від другого кута сараю Б-1 (кути торцевої та задньої стіни сараю) за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, до земельної ділянки від точки "Б " до точки "В" (за планом меж за державним актом на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2), що межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 та належить ОСОБА_2 (кадастровий номер 7410700000:02:002:0101 за адресою АДРЕСА_3), для забезпечення ОСОБА_1 доступу до задньої стіни розташованого на її земельній ділянці сараю, позначеного на плані в технічному паспорті літерою Б-1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 4 140 грн за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати в сумі 96 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в сумі 864 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що достовірно був встановлений факт неправомірного використання відповідачем частини земельної ділянки позивача, а збільшення суміжної межі за рахунок її викривлення до кутів сараю Б-1 зі встановленням ділянок паркану довжиною 0,45 м. та 0,41 м. до першого та другого кутів сараю створює перешкоди позивачу з боку відповідача у користуванні частиною земельної ділянки розміром 2,9 м за сараєм, що належить позивачеві і позначений на плані літерою "Б-1", а також перешкоджає доступу до задньої стіни сараю Б-1.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У червні 2018 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Чернігівської області від 28 березня 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки висновку експерта № С-471 судової будівельно-технічної експертизи від 20 грудня 2017 року та взагалі залишив поза увагою надані усні пояснення експерта Денисенка А. В. Суд фактично зобов'язує її відновити межі їхніх земельних ділянок, шляхом знесення частини паркану за її особистий рахунок, який вона не встановлювала і який розташований безпосередньо на земельній ділянці позивача з обох боків. Крім того, суд апеляційної інстанції не дав оцінки обставинам справи, не навів з яких підстав не погоджується з висновками суду першої інстанції, а саме щодо необґрунтованих доводів позивача про порушення її права на користування земельною ділянкою шириною 1 метр по всій довжині сараю Б-1.

Аргументи учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

У липні 2018 року матеріали цивільної справи № 742/3562/17 надійшли до Верховного Суду та 15 квітня 2020 року передані судді-доповідачу.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Позиція Верховного Суду:

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування житлового будинку від 13 травня 2003 року.

12 грудня 2006 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Прилуцької міської ради Чернігівської області, в якій просила передати безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських приміщень.

29 травня 2007 року відповідно до рішення 24 сесії 5 скликання Прилуцької міської ради, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 868132, земельна ділянка, на якій розміщений вказаний будинок, площею 1000 кв. м. належить позивачу на праві приватної власності.

Відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_3 відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 04 грудня 2004 року.

Земельна ділянка, на якій розміщений вказаний будинок, площею 491 кв. м., належить відповідачу на праві приватної власності відповідно до рішення 24 сесії 5 скликання Прилуцької міської ради від 29 травня 2007 року, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 868133.

Земельні ділянки сторін мають спільну межу розміром 23,22 м.

Відповідно до Висновку експерта № С-471 судової будівельно-технічної експертизи від 20 грудня 2017 року, на час перевірки та обміру суміжної межі між землевласниками експертом було встановлено, що довжина межі збільшилась за рахунок її викривлення до кутів сараю "Б-1", довжина якого становить 7,21 метра, який знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 і є її власністю. Від одного кута сараю до межі 0,45 метра і від другого кута 0,41 метра. За рахунок чого площа земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 збільшилась за рахунок захвата земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1, на площу 2,9 метра. Встановлено, що площі земельних ділянок, зазначених у державних актах на земельну ділянку ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1, за рахунок зміни місця розташування суміжної межі в місці розташування її сараю "Б-1" зменшилася на 2,9 кв. м. і на час перевірки становить 997,10 кв. м., а земельна ділянка ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3, за рахунок захвата збільшилась на 2,9 кв. м. і становить 493,90 кв. м., що не відповідає площам, вказаним у державних актах. Також встановлено, що за сараєм "Б-1", що належить ОСОБА_1 на місці розташування межі огорожа відсутня. День та час встановлення огорожі, яка на час огляду знаходиться на суміжній межі між спірними земельними ділянками експерту встановити не має можливості в зв'язку зі зміною власників цих домоволодінь.

Згідно з частиною 2 статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п. "г ", "е" частини 1 статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена постанова прийнята без додержання норм процесуального та матеріального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Чернігівської області від 28 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат