Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2018 року у справі №641/7984/17

Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 641/7984/17

провадження № 61-36602св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,

треті особи: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів України, голова Вищої ради правосуддя України Бенедисюк Ігор Михайлович, народний депутат України Каплін Сергій Миколайович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 09 лютого 2018 року в складі судді Боговського Д. Є. та постанову апеляційного суду Харківської області від 26 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, треті особи:

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів України, голова Вищої ради правосуддя України Бенедисюк І. М., народний депутат України Каплін С. М., в якому просив стягнути 1 000 000,00 грн як компенсацію за моральну шкоду, спричинену йому внаслідок злочинної бездіяльності посадових осіб Прокуратури Харківської області при проведенні перевірки в рамках кримінального провадження № 42015220000000956 за період з 12 листопада 2015 року по 24 листопада 2017 року, за рахунок коштів Державного бюджету України та перерахувати їх на розрахунковий рахунок третьої особи.

В обґрунтування позову позивач вказував, що він неодноразово звертався до прокуратури Харківської області з заявами про злочини ОСОБА_4, який працює прокурором організаційно-методичного відділу управління процесуального керівництва в кримінальних справах прокуратури Харківської області, тобто структурному підрозділі прокуратури Харківської області, де приймається рішення про внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).

Неодноразово інформація про злочини, яка викладена в його заявах, не була внесена в ЄРДР, а йому давали відписки, які давав безпосередньо і сам ОСОБА_4.

У зв'язку з цим ОСОБА_1 змушений був звертатися до суду, який за підсумками розгляду його заяв зобов'язував посадових осіб прокуратури Харківської області вносити інформацію, яка була викладена в його заявах, в ЄРДР. Так було з його заявою від 29 грудня 2012 року, яку внесли в ЄРДР на виконання ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07 лютого 2013 року (справа № 646/12/13-к); із заявою від 17 липня 2014 року на адресу Генерального прокурора України, яку внесли в ЄРДР на виконання ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08 липня 2015 року (справа № 646/8275/15-к); із заявою від 02 вересня 2014 року на адресу Генерального прокурора України, яку внесли в ЄРДР на виконання ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 липня 2015 року (справа № 646/8276/15-к); із заявою від 01 жовтня 2015 року, яку внесли в ЄРДР на виконання ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 30 жовтня 2015 року (справа № 646/12565/15-к); із заявою від 21 жовтня 2016 року на адресу Генерального прокурора України, яку внесли в ЄРДР на виконання ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21 березня 2017 року (справа № 646/12311/16-к). Результатом протиправних дій ОСОБА_4 стало відкриття відносно нього самого 12 листопада 2015 року кримінального провадження № 42015220000000956. Працівники прокуратури Харківської області 28 грудня 2015 року, 31 березня 2016 року, 29 вересня 2016 року виносили ідентичні постанови про закриття кримінального провадження № 42015220000000956, які скасовував Червонозаводський районний суд міста Харкова, а саме ухвали Червонозаводського суду міста Харкова відповідно від 19 лютого 2016 року (справа № 646/4505/16-к), від 27 травня 2016 року (справа № 646/4505/16-к), від 22 грудня 2016 року (справа № 646/167/16-к).

Позивач зазначав, що вищевказані обставини свідчать про наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4, який через зловживання службовим становищем займається приховуванням злочинів - систематично не вносить в ЄРДР інформацію про злочини, а також його процесуальних керівників, які халатно ставляться до своєї роботи і не контролюють належним чином роботу ОСОБА_4. Через систематичну бездіяльність посадових осіб прокуратури Харківської області при проведенні перевірки в рамках кримінального провадження № 42015220000000956, що виражається в не реагуванні на правопорушення, про які йдеться в його зверненнях, не відновлені його порушені права, порушення Закону не припинені, особи, які вчинили правопорушення, до відповідальності не притягнуті, а тому протягом тривалого періоду часу, щоб відновити свої порушені права, захистити свою честь і гідність, ділову репутацію, змусити відповідача виконувати покладені на Законом України "Про прокуратуру" дії він змушений ініціювати судові слухання, що забирають у нього багато часу, завдають шкоди здоров'ю, порушують життєві ритми і зв'язки, для відновлення яких йому необхідні додатковий час і зусилля, і, тим самим, йому наноситься моральну шкоду.

Завдану йому моральну шкоду позивач оцінює у 1 000 000,00 грн, яка виразилась в наступному: з вини відповідача на протязі 24 місяців він був вимушений викривати відповідача у прийнятті незаконних рішень та неправомірній бездіяльності, у зв'язку з чим відчував глибокі моральні страждання від криміналізації правоохоронних органів України, з вини відповідача применшений авторитет правоохоронних органів, позивач позбавлений відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства права, порушено його психічне благополуччя, з вини відповідача протягом тривалого часу він змушений витрачати свій особистий час і звертатися за захистом своїх прав, гарантованих йому Конституцією України, навмисне грубо, цинічно і нахабно порушених відповідачем, що призвело до погіршення і позбавлення можливості реалізації своїх звичок і бажань, неможливості продовжувати активне особисте і суспільне життя, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя; прийняттям незаконних рішень і допущеної протиправної бездіяльністю відповідач незаконно позбавив його конституційного права на доступ до правосуддя.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 09 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди - залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги необґрунтовані, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності рішень, дій чи бездіяльності органів досудового слідства, а також спричинення йому моральної шкоди.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 09 лютого 2018 року залишити без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, та зазначив, що рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального в процесуального права є законне і обґрунтоване. Крім того, апеляційним судом було прийнято до уваги рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 13 липня 2017 року, яке набрало законної сили, та яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

15 травня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 09 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 26 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставинам справи.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано наявність законних підстав для стягнення коштів, як компенсації за моральну шкоду, спричинену злочинною бездіяльністю посадових осіб прокуратури.

Винесення постанови про закриття кримінального провадження не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, оскільки до винесення постанови про закриття кримінального провадження, були наявні обставини, які зазначені в позовній заяві та які спричиняють позивачу моральну шкоду.

Судами не взято до уваги, що рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 13 липня 2017 року, яке набрало законної сили, було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України та стягнуто на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. Суди встановили правомірність позовних вимог про відшкодування моральної шкоди завданої посадовими особами прокуратури Харківської області в рамках кримінального провадження № 42015220000000956 за період с 12 листопада 2015 року по 10 квітня 2017 року. Дане рішення не дає право відповідачу продовжувати злочинну бездіяльність по даному кримінальному провадження, а посадові особи продовжують порушувати вимоги законодавства, чим завдають позивачу моральної шкоди.

Заявник в касаційній скарзі звертає увагу на те, що ні прокуратура Харківської області, ні суди попередніх інстанцій, не заперечують факт злочинної бездіяльності прокуратури Харківської області в рамках кримінального провадження № 42015220000000956 після того, як Комінтернівський районний суд міста Харкова 13 липня 2017 року частково задовольнив позовні вимоги та стягнув на користь ОСОБА_1 3000,00 грн моральної шкоди.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Комінтернівського районного суду міста Харкова.

Справа надійшла до Верховного суду у липні 2018 року.

Розпорядженням від 13 квітня 2020 року № 1017/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року визначено суддю - доповідача Петрова Є. В.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 09 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 26 квітня 2018 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 19 лютого 2016 року скасовано постанову слідчого в ОВС другого слідчого відділу прокуратури Харківської області старшого радника юстиції Горгуль Д. В. від 28 грудня 2015 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42015220000000956 від 12 листопада 2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 365 Кримінального Кодексу України (далі - КК України). Матеріали кримінального провадження повернуто до прокуратури Харківської області для проведення досудового розслідування.

Ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 27 травня 2016 року скасовано постанову старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Яковлева О. І. від 31 березня 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42015220000000956 від 12 листопада 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 365 КК України.

Ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 22 грудня 2016 року скасовано постанову старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Яковлева О. І. від 29 вересня 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42015220000000956 від 12 листопада 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, частиною 1 статті 365 КК України.

Судами встановлено зі змісту мотивувальних та резолютивних частин вищезазначених ухвал, що постанови відповідача скасовувались з підстав проведення неповної перевірки за заявами позивача, попередні вказівки суду не повністю виконувались, або не виконувались взагалі, що свідчить про бездіяльність органів прокуратури Харківської області.

29 листопада 2017 року старшим слідчим другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області молодшим радником юстиції Яковлевим О. І. прийнято рішення про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 42015220000000956 від 12 листопада 2015 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального Кодексу України у зв'язку із відсутністю в діях прокурора відділу 15/3 прокуратури Харківської області ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 365 КК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (частини 1 статті 1176 ЦК України).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Статтями 12, 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому статтею 24 КПК України.

Відповідно до змісту частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

За правилом частини 2 статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Втім наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 641/7772/17 (провадження № 61-40338св18).

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, зокрема, ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою прокуратури та моральною шкодою.

Доводи позивача зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймалися посадовими особами прокуратури Харківської області у кримінальному провадженні, натомість у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення його особистих немайнових чи процесуальних прав, завдання шкоди його здоров'ю та душевних страждань, а отже заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій надали належну оцінку наданим позивачем доказам та дійшли правильного висновку про недоведеність позивачем спричинення йому моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю органів досудового слідства.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не взято до уваги рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 13 липня 2017 року, яке набрало законної сили, та яким було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України та стягнуто на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн не можуть бути прийняті колегією до уваги, з огляду на наступне.

Як вбачається з оскаржуваної постанови апеляційного суду, суд при розгляді скарги взяв до уваги вищезазначене рішення суду.

Крім того, посилання позивача на зазначене рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 13 липня 2017 року є безпідставне, оскільки під час розгляду даної справи судами встановлено, що позивачеві завдано моральних страждань, втрат немайнового характеру, унаслідок протиправної бездіяльності посадових осіб Прокуратури Харківської області в рамках кримінального провадження № 42015220000000956 за період с 12 листопада 2015 року по 10 квітня 2017 року та було вже стягнено на його користь 3000,00 грн моральної шкоди.

Тобто вимоги позивача в даній справі не підлягають задоволенню, оскільки вищезазначеним судовим рішення вже стягнуто на користь позивача моральну шкоду, спричиненну рішеннями, діями чи бездіяльністю органів досудового слідства в рамках кримінального провадження № 42015220000000956.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України ", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 26 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко