Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.04.2023 року у справі №202/2163/21
Постанова КЦС ВП від 05.04.2023 року у справі №202/2163/21

Постанова

Іменем України

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 202/2163/21

провадження № 61-11823св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28 липня 2022 року в складі судді Бєсєди Г. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 рокув складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних щодо предмета спору - Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), про стягнення суми страхового відшкодування.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

05 липня 2022 року МТСБУ подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 1 000,00 грн.

Заява мотивована тим, що МТСБУ у своїх письмових поясненнях, наданих під час розгляду справи в суді першої інстанції, заявило до стягнення з відповідача 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та надало відповідні докази на підтвердження їх понесення. Проте під час ухвалення рішення суд першої інстанції не вирішив питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2022 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, заяву представника МТСБУ залишено без розгляду на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що заява третьої особи про ухвалення додаткового рішення подана до суду з пропуском строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

28 листопада 2022 року МТСБУ, засобами поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року у вказаній справі, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заявник зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Водночас, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди не врахували, що такі докази були подані заявником разом із поясненнями, до закінчення судових дебатів, проте суд першої інстанції не вирішив питання судових витрат, що є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Крім того, помилковими є висновки судів про те, що строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення є присічним та не підлягає поновленню, оскільки частина восьма статті 141 ЦПК України такого не передбачає.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних щодо предмета спору - МТСБУ, про стягнення суми страхового відшкодування, відмовлено. Питання розподілу судових витрат не вирішено.

05 липня 2022 року МТСБУ подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 1 000,00 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2022 року заяву представника МТСБУ залишено без розгляду на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2022 року залишено без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), на яку посилається заявник у касаційній скарзі.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду; по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Згідно із частиною дванадцятою статті 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

У справі, яка переглядається, питання щодо розподілу судових витрат, понесених МТСБУ на професійну правничу допомогу заявлено в письмових поясненнях, наданих у суді першої інстанції, до закінчення судових дебатів, зокрема у пункті 3 прохальної частини цих пояснень (а. с. 73).

На підтвердження відповідних витрат представник МТСБУ до пояснень надав додаткову угоду до договору про надання послуг в сфері права, в якій вартість послуг на правову допомогу визначена в розмірі 1 000,00 грн, яку заявник і просив стягнути на свою користь.

Проте місцевий суд, ухвалюючи рішення та відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заявлених ним позовних вимог, не вирішив питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції МТСБУ, про які заявлено та надано докази на їх підтвердження, у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Враховуючи, що питання щодо розподілу судових витрат, понесених МТСБУ на професійну правничу допомогу, під час розгляду справи не вирішено, проте про їх розподіл заявлено до закінчення судових дебатів, а відповідні докази подано у передбачений цивільним процесуальним законодавством строк, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про залишення без розгляду заяви представника МТСБУ про ухвалення додаткового рішення з підстав пропуску строку на подання відповідної заяви та доказів на її підтвердження.

При цьому колегія суддів також не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, строк є преклюзивним, оскільки такий висновок суперечить пункту 57 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 750/9471/20 (провадження № 61-14330св21).

Допущені судами порушення норм процесуального права є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання ухвалення в справі додаткового рішення.

Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги заявника знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в касаційному порядку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що порушення норм процесуального права допущені як судом першої, так і апеляційної інстанцій, то колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд, суд не здійснює розподіл судових витрат за результатами касаційного розгляду.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

Ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук