Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.12.2024 року у справі №369/322/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 369/322/23

провадження № 61-13910св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В., від 03 вересня

2024 року, і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У грудні 2022 року ТзДВ «СГ «Оберіг» звернулось суду з позовом до

ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

2. Свої вимоги ТДВ «СГ «Оберіг» мотивувала тим, що ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «Страхова група «Оберіг» для укладення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відносно транспортного засобу «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зазначений транспортний засіб за своїми характеристиками відноситься до вантажних автомобілів.

3. Під час укладення електронного полісу відповідач надав ТДВ «СГ «Оберіг» інформацію, що транспортний засіб «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не підлягає обов`язковому технічному контролю. 06 березня 2021 року між сторонами було укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

№ ЕР-203066255, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до умов полісу строк його дії з 00 год. 00 хв. 08 березня 2021 року по 07 березня 2022 року включно.

4. Позивач вказував, що 10 вересня 2021 року сталася ДТП за участю транспортного засобу «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 . З метою розслідування страхового випадку ТДВ «СГ «Оберіг» звернулося до Головного сервісного центру МВС України із запитом про проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу, яке повідомило, що транспортний засіб «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 , підлягає обов`язковому технічному контролю та строк дії останнього протоколу обов`язкового технічного контролю закінчився 05 червня 2017 року.

5. Таким чином, під час укладення полісу страхувальник надав неправдиві відомості щодо відсутності у нього обов`язку з проходження обов`язкового технічного контролю. Проте відповідач, знаючи про необхідність проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та відсутність діючого протоколу про проходження обов`язкового технічного контролю щодо транспортного засобу, не повідомив про це ТДВ «СГ «Оберіг». Відповідач при укладенні полісу надав неправдиві відомості про істотні умови предмету договору страхування. У разі надання позивачу відомостей про те, що транспортний засіб «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 , підлягає обов`язковому технічному контролю та не пройшов його, позивач не уклав би поліс на вказаний у ньому строк.

6. З урахуванням викладеного, ТДВ «СГ «Оберіг» просило визнати недійсним з моменту його укладення поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-203066255, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ).

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

7. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 липня 2023 року позов задоволено. Визнано недійсним поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-203066255, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з моменту його укладення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачу на момент укладення договору страхування достеменно було відомо, що транспортний засіб «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 , підлягає обов`язковому технічному контролю, за результатами якого видається протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, оскільки такий контроль його транспортний засіб проходив, строк дії протоколу останньої перевірки технічного стану транспортний засіб становив до 05 червня 2017 року. Відповідачу також було достеменно відомо про неможливість експлуатації транспортного засобу без проходження технічного контролю та без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідач свідомо повідомив неправдиві відомості, зазначивши, що забезпечуваний транспортний засіб не підлягає обов`язковому технічному контролю, тобто приховав інформацію, що мала значення для укладення договору страхування, ввів позивача в оману.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки при оформленні полісу відповідачем (страхувальником) було надано позивачу всю необхідну інформацію, з якою страховик мав можливість перевірити інформацію щодо належності транспортного засобу до типу вантажних і необхідності проходження цим транспортним засобом обов`язкового технічного контролю. Страховик не був позбавлений можливості перевірити надану відповідачем інформацію таким же чином, як це було зроблено ним після настання страхового випадку, проте страховик не пред`являв до відповідача ніяких вимог та погодився з тими відомостями, які були надані відповідачем. Відповідач не порушував прав позивача на стадії укладення правочину, а сам позивач самоусунувся від встановлення обставин, які мали значення для дотримання вимог закону при укладенні договору страхування. При розгляді справи позивачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що відповідач при укладенні страхового договору діяв умисно з метою введення позивача в оману стосовно предмету страхування.

Узагальнені доводи касаційної скарги

11. 17 жовтня 2024 року ТзДВ «СГ «Оберіг»через систему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

12. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі 3-11гс14, у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 910/12959/18,

від 05 листопада 2019 року у справі № 910/17404/18 (пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. Заявник стверджує, що за своїми технічними характеристиками транспортний засіб «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відноситься до вантажних автомобілів, а відповідач під час укладення полісу страхування зазначив неправдиві відомості, не повідомив про непроходження обов`язкового технічного контролю. Отже, під час укладення оспорюваного договору страхування транспортного засобу відповідач надав неправдиві відомості щодо технічних характеристик транспортного засобу, що є підставою для задоволення позовних вимог.

14. Заявник звертає увагу, що до суду було надано аргументовані доводи про необхідність визнання полісу ЕР-203066255 недійсним з моменту його укладення, які були викладенні у позовній заяві, з підстав введення позивача в оману під час укладення полісу та укладення полісу з порушенням вимог законодавства.

15. Також заявник звертає увагу, що враховуючи специфіку укладення саме електронних договорів страхування, врегульовану розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31 серпня 2017 року № 3631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2017 року за № 1197/31065, твердження суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є неправильним, оскільки відповідач не надав позивачу протокол перевірки технічного стану транспортного засобу під час укладення електронного полісу. Формування страхового полісу здійснювалося на підставі інформації, наданої відповідачем. У свою чергу, відповідач ознайомився із змістом полісу, не мав зауважень щодо умов, викладених у полісі, та погодився з ними, сплативши страхований платіж, передбачений полісом.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024року відкрито касаційне провадження у справі № 369/322/23.

17. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

18. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що оскаржена постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення. Посилання заявника у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду України та Верховного Суду вважає нерелевантними до встановлених обставин у цій справі. Практика господарських судів за участі юридичних осіб не може застосуватися як аналогічні спори, оскільки спірні правовідносини також регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а відповідач, як споживач послуг є слабшою стороною у спірних правовідносинах. Позивач не довів умислу відповідача на введення його в оману, що є основною складовою для визнання правочину недійсним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19. ОСОБА_1 звернувся до ТзДВ «Страхова група «Оберіг» для укладення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відносно транспортного засобу «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

20. 06 березня 2021 року між ТзДВ «Страхова група «Оберіг» та ОСОБА_1 було укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-203066255, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до умов полісу строк його дії з 00 год. 00 хв. 08 березня 2021 року по 07 березня 2022 року включно.

21. 10 вересня 2021 року сталася ДТП за участю ТЗ «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

22. З метою розслідування страхового випадку ТДВ «СГ «Оберіг» 30 листопада 2021 року звернулося до Головного сервісного центру МВС України із запитом про проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу.

23. Відповідно до листа Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві (Філії ГСЦ МВС) транспортний засіб «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_3 ), підлягає обов`язковому технічному контролю з періодичністю кожні два роки. Також у листі вказано, що строк дії останнього протоколу обов`язкового технічного контролю закінчився 05 червня 2017 року.

24. Позивачем долучено до справи копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та копію поліса № НОМЕР_4 , у якому в графі «тип транспортного засобу» зазначено - «В», а в графі «особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу» зазначено, що транспортний засіб не використовується як таксі/маршрутне таксі та не підлягає обов`язковому технічному контролю. До керування допущено особи з водійським стажем менше 3-х років та/або водійській стаж страхувальника менше 3-х років. Транспортний засіб використовується протягом повного строку страхування 1-й місяць, 2-й місяць, 3-й місяць, 4-й місяць, 5-й місяць, 6-й місяць, 7-й місяць, 8-й місяць, 9-й місяць, 10-й місяць, 11-й місяць, 12-й місяць.

25. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 зазначено наступні відомості: марка - Opel; модель - Vivaro; тип - вантажний фургон малотонажний - «В»; номер шасі - НОМЕР_3 ; повна маса - 2790; маса без навантаження - 1901; категорія - «В»; об`єм двигуна - 1995; тип пального - D; кількість сидячих місць - 3; реєстраційний номер -

НОМЕР_6 ; дата першої реєстрації - 2012 рік; власник - ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

26. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

27. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

28. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

29. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

30. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

31. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

32. Частиною першою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

33. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

34. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частини перша, друга статті 207 ЦК України).

35. У пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору

36. Згідно p частинами першою-четвертою статті 18 Закону України «Про страхування» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.

37. Договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження транспортними засобами обов`язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух».

38. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

39. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

40. У статті 981 ЦК України визначено, що договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

41. У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

42. Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (стаття 982 ЦК України).

43. Відповідно до статті 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

44. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

45. Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

46. Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

47. Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

48. Згідно з частинами сьомою, дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

49. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

50. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

51. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

52. Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

53. Відповідно до пункту 17.6 статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особливості укладення договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюються у порядку, визначеному Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

54. Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 31 серпня 2017 року № 3631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2017 року за № 1197/31065, затверджено зміни до Положення про особливості укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

55. Вказаним розпорядженням, починаючи з 07 лютого 2018 року, забезпечена можливість укладання внутрішніх договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (які діють виключно на території України) в електронній формі.

56. Положенням про особливості укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженим Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 27 жовтня 2011 року № 673 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1483/20221, а саме розділом ІІІ, визначено особливості укладання внутрішніх електронних договорів страхування.

57. Для укладення внутрішнього електронного договору страхування власник транспортного засобу через ІТС виражає намір укласти договір страхування та вносить відомості, необхідні для укладення такого договору, що є заявою на страхування. Перелік відомостей, необхідних для укладення внутрішнього електронного договору страхування, визначається МТСБУ та оприлюднюється на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ.

58. Страховик на підставі отриманої через ІТС заяви на страхування формує пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування у формі проекту страхового поліса, що реєструється в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пропозиція укласти внутрішній електронний договір страхування направляється страховиком власнику транспортного засобу через ІТС і є чинною до закінчення доби, в якій її було сформовано.

59. Перелік відомостей, які повинні міститися у пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування, затверджується МТСБУ та оприлюднюється на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ

60. МТСБУ забезпечує можливість перевірки факту реєстрації пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та оприлюднює на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ інформацію про спосіб перевірки факту реєстрації пропозиції щодо укладення внутрішнього електронного договору страхування. Інформація про спосіб перевірки власником транспортного засобу факту реєстрації конкретної пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів повинна міститись у такій пропозиції.

61. Якщо власник транспортного засобу погоджується з отриманою пропозицією укласти внутрішній електронний договір страхування, він надає страховику через ІТС відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) укласти внутрішній електронний договір страхування і підписує внутрішній електронний договір страхування через ІТС відповідно до законодавства, що регулює організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції.

62. Внутрішній електронний договір страхування вважається укладеним з моменту одержання страховиком відповіді про прийняття власником транспортного засобу пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування.

63. Внутрішній електронний договір страхування набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

64. Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

65. Згідно пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

66. У відповідності до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», частини другої статті 18 Закону України «Про страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов`язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.

67. Відповідно до частин першої-четвертої статті 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

68. Обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України»;

69. Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

70. Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

71. Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС, за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, у відповідності до статті 35 Закону України «Про дорожній рух».

72. Слід також врахувати, що у відповідності до Переліку відомостей, необхідних для укладання внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджених протоколом Президії МТСБУ від 25 травня 2017 року № 401/2017, для укладання внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик повинен мати наступні відомості:

1) Відомості про страхувальника, для фізичної особи: прізвище, ім`я та по-батькові; домашня адреса із зазначенням поштового індексу; адреса електронної пошти; номер контактного телефону; ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичної особи-платника податку (ІНПП) у разі його присвоєння; відомості про реквізити документу, що посвідчує особу (для пільговика - документ, що підтверджує його право на зменшення розміру страхового платежу), а саме: назва документу, його серія, номер, дата видачі та орган, що видав документ;

2) Відомості про транспортний засіб (ТЗ), щодо якого укладається договір страхування: тип ТЗ; державний номерний знак; марка, модель; рік випуску; ідентифікаційний номер VIN (сімнадцятизначний) ТЗ або у разі відсутності в технічному паспорті відомостей про ідентифікаційний номер VIN, номер кузова (шасі, рами) транспортного засобу - відображається «б/н»; номер кузова (шасі, рами); населений пункт місця реєстрації ТЗ.

3) Особливі умови використання забезпеченого ТЗ: ознака використання ТЗ протягом повного строку страхування та номера місяців, в яких використовується ТЗ (у разі укладення договору страхування з обмеженим періодом використання ТЗ протягом року); ознака використання ТЗ як таксі/маршрутне таксі; ознака того, що ТЗ підлягає обов`язковому технічному контролю та дата наступного ОТК (для ТЗ, що підлягає обов`язковому технічному контролю); ознака допущення до керування ТЗ осіб з водійським стажем менше 3-х років.

4) Інші відомості, необхідні страховику для оцінки ризику.

5) Запланована дата початку дії договору страхування та строк страхування.

6) Відомості, зазначені в пунктах 1-4 страховик повинен отримати від страхувальника, але має право перевірити їх достовірність шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та з даними державних інформаційних ресурсів.

73. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

74. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 11 листопада

2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

75. У випадку виникнення судового спору учасники цивільного обороту мають розуміти, що їхні дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23).

76. Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (пункт 220 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23)).

77. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

78. За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

79. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

80. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, надавши належну оцінку поданим учасниками справи доказам, їхній поведінці під час укладення оспорюваного правочину, дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів наявності підстав для визнання договору недійсним, оскільки при оформленні полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідачем (страхувальником) було надано позивачу (страховику) інформацію, яку страховик мав можливість перевірити, зокрема з`ясувати відомості щодо належності транспортного засобу до типу вантажних і обов`язковості проходження цим транспортним засобом технічного контролю.

81. Як зазначалося вище, відомості про страхувальника, транспортний засіб, щодо якого укладається договір страхування, а також особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу страховик повинен отримати від страхувальника, водночас має право перевірити їх достовірність шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та з даними державних інформаційних ресурсів.

82. Таким чином, страховик, отримавши інформацію від страхувальника щодо транспортного засобу та погоджуючись укласти договір страхування на підставі отриманих відомостей транспортного засобу та його технічних характеристик, не був позбавлений можливості додатково здобути інформацію щодо транспортного засобу, перевірити надану відповідачем інформацію. Вказані дії були вчинені ТзДВ «СГ «Оберіг» лишепісля настання страхового випадку, що свідчить про наявність наміру ухилитися від виплати страхових сум на користь потерпілої внаслідок ДТП особи.

83. Сторона оспорюваного правочину, дії якої засвідчують спрямування її волі на збереження дійсності правочину та його виконання, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати під час виявлення цієї волі, що випливає із засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 ЦК України).

84. У постанові від 21 січня 2021 року у справі № 348/2675/17 (провадження № 61-17352св19) Верховний Суд зазначив, що проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю може розглядатися як умова укладення договору, а не його істотна умова.

85. Слід також звернути увагу на те, що відповідно до даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , транспортний засіб «Opel Vivaro»,реєстраційний номер - НОМЕР_1 ;(номер шасі - НОМЕР_3 ) віднесено до типу вантажний фургон малотонажний - «В»;повною масою 2790 кг та масою без навантажування 1901 кг.

86. Також необхідно зазначити, що керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності (частини третя-четверта статті 121 КУпАП). У межах розгляду цієї справи не встановлено відомостей про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності.

87. З урахуванням наведеного, слід погодитися з висновками апеляційного суду про те, що позивачем не доведено введення позивача в оману стосовно предмету страхування.

88. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

89. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженій постанові апеляційної інстанцій (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанцій.

90. Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду України, Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

91. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович