Постанова

Іменем України

04 липня 2018 року

м. Київ

справа № 754/9711/14-ц

провадження № 61-27237св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьов Володимир Юрійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д., Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьов В. Ю., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 06 грудня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В. Ю. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований за № 2088 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 2615/1207/71-046 укладеним 28 грудня 2007 року між нею та Приватним акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»).

Виконавчий напис вчинено нотаріусом без перевірки чи є ТОВ «Кредитні ініціативи» належним кредитором у зобов'язанні щодо позивача. Крім того, заборгованість, зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення була спірною. Порушення нотаріусом під час вчинення виконавчого напису чинного законодавства призвело до подвійної відповідальності позивача.

Позивач просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис зареєстрований за № 2088 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 2615/1207/71-046 укладеним 28 грудня 2007 року між нею та ПАТ «Сведбанк».

Рішенням Деснянського районногосуду міста Києвавід 16 грудня2014 року у складі головуючого-судді Мальченко О. В. позов задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений 06 грудня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 2088, таким, що не підлягає виконанню.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваний виконавчий напис на договорі іпотеки вчинено приватним нотаріусом за відсутності належних документів, які підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором та повідомлення боржника про відступлення права вимоги.

Вищезазначена справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване недоведеністю позовних вимог, оскільки відповідачем подані всі необхідні документи на підтвердження безспірної заборгованості боржника і нотаріусом дотримано всі процедури вчинення виконавчого напису.

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час вирішення справи суд апеляційної інстанції не врахував, що, виконавчий напис вчинено на користь стягувача перед яким у позивача не виникло ніякої відповідальності й зобов'язань. Крім того, виконавчий напис вчинено на підставі документів, які не свідчили про безспірність заборгованості боржника, оскільки на час вчинення виконавчого напису було розпочато виконавче провадження за виконавчим листом виданимна підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2012 року про солідарне стягнення з позивача та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості за кредитним договором від 28 грудня 2007 року № 2615/1207/71-046.

02 жовтня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження.

21 червня 2018 року ухвалою колегії суддів Верховного Суду вищевказану справу призначено до судового розгляду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не надходило.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 28 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк», яке є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 2615/1207/71-046, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 120 000 доларів США, який вона зобов?язувалася повернути до 28 грудня 2032 року та сплатити відсотки за весь строк фактичного користування кредитом у розмірі 12,5 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено іпотечний договір № 2615/1207/71-046-Z-46, предметом якого є належна на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_4 квартира АДРЕСА_1.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором від 28 грудня 2007 року № 2615/1207/71-046 у розмірі 148 268,13 доларів США.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», АКБ «TAC-Комерцбанк» та TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15, того ж дня між TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, за умовами якого до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги за вищезазначеним кредитним договором, укладеним з ОСОБА_4

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимоги про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушення зобов'язання у не менш ніж тридцяденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

30 жовтня 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» на адресу ОСОБА_4 була направлена вимога про повернення заборгованості по кредиту у розмірі 293417,94 дол. США, з яких: заборгованість по кредиту - 115563 дол. США, заборгованість по процентах - 70 827,80 дол. США, пеня - 107027,14 дол. США.

06 грудня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 2088, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» у розмірі 1493 821,67 грн.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава14 Закону України «Про нотаріат» та Глава16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не доведено спірність розміру заборгованості. Крім того, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про ненадання нотаріусу всіх необхідних документів для вчинення нотаріальної дії.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності та взаємного зв'язку, установивши, що при зверненні до нотаріуса про вчинення виконавчого напису ТОВ «Кредитні ініціативи» до заяви були долучені всі необхідні документи на підтвердження безспірної заборгованості боржника і дотримання нотаріусом процедури вчинення виконавчого написута наданий нотаріусу розрахунок заборгованості обчислений новим кредитором за період з дня набуття права вимоги за договором факторингу, а саме з 28 листопада 2012 року і по 01 жовтня 2013 року, згідно якого заборгованість за кредитом складає суму 115 563,00 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ - 923 695,06 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом складає суму 70 827,80 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ - 566 126,61 грн, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису від 06 грудня 2013 року указана відповідачем заборгованість є безспірною, що свідчить про недоведеність позовних вимог ОСОБА_4

Доводи касаційної скарги про наявність спору щодо суми заборгованості, оскільки заборгованість є відмінною від стягнутої за рішенням суду та виконавчим написом нотаріусом є необґрунтованими, оскільки після ухвалення судового рішення кредит позичальником не погашався, тому відмінним є лише розмір заборгованості по процентах.

Доводи касаційної скарги про те, що виконавчий напис вчинено на користь стягувача перед яким у позивача не виникло ніякої відповідальності та зобов'язань спростовуються матеріалами справи відповідно яких 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», АКБ «TAC-Комерцбанк» та TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15, того ж дня між TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, за умовами якого до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги за вищезазначеними кредитним та іпотечним договорами, укладеними з ОСОБА_4

Доводи касаційної скарги про те, що заборгованість є спірною, оскільки при зверненні до нотаріуса для вчинення виконавчого напису банк не надав усі необхідні документи, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, що в свою чергу унеможливлює застосування позовної давності, спростовуються матеріалами справи, відповідно до яких, при зверненні до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису ТОВ «Кредитні Ініціативи» до заяви було долучено розрахунок заборгованості; договір іпотеки №2615/1207/71-046-Z-46; копію кредитного договору; копію графіку погашення заборгованості; копію заяви-анкети на отримання кредиту; копію витягу про реєстрацію в державному реєстрі іпотек; копію витягу про реєстрацію в державному реєстрі іпотек (реєстрація змін); копію витягу про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; копію договору купівлі-продажу; копію паспорту та податкового номеру у ДРФО іпотекодавця; копію повідомлення про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки з доказами відправки; копії договорів факторингу від 28 листопада 2012 року; копію договору про передачу прав за іпотечним договором та витяг з Договору про передачу прав за іпотечним договором (т. 1 а.с. 86-87).

Доводи касаційної скарги про неправильність висновків суду апеляційної інстанції про те, що наявність рішення суду про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором та ненадання цього рішення нотаріусу, свідчить про те, що нотаріус не перевірив безспірність заборгованості по кредитному договору не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, оскільки такі доводи були предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Так, судами встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2012 року позов ПАТ «Сведбанк» задоволено й ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на його користь заборгованість по кредиту в розмірі 115563 доларів США, заборгованість по процентах у сумі 32705,13 доларів США та 195 929,28 грн - пені.

Вищезазначене рішення суду набрало законної сили 25 червня 2012 року. Виконавчий напис нотаріус вчинив - 06 грудня 2013 року.

Після отримання вимоги про усунення порушень, ОСОБА_4 заперечень щодо правильності нарахування процентів після ухвалення судового рішення не подавала, їх розмір не оспорювала.

У справі яка переглядається Верховний Суд України в постанові від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 дійшов висновку про те, що оскільки станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису справа за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вже була розглянута судом по суті з ухваленням судового рішення, яке набрало законної сили, спору в суді з приводу заборгованості ОСОБА_4 станом на 06 грудня 2013 року не існувало.

Доводи касаційної скарги про те, що до виконавчого напису не може бути включено заборгованість встановлену судовим рішенням про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки звернувшись до суду з таким позовом банком перервано строк позовної давності є необґрунтованими, оскільки з дня ухвалення судового рішення 14 червня 2012 року до дня вчинення виконавчого напису - 06 грудня 2013 не минуло трьох років. Крім того, судове рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не виконано і виконавчий напис вчинено не на кредитному договорі, а на іпотечному договорі, строк дії якого визначено за домовленістю сторін до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Також є необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису на договорі іпотеки, яким забезпечено виконання кредитного договору, призвело до подвійної відповідальності, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості яке не виконане, не є перешкодою для вчинення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С. О. Погрібний

Г.І. Усик