Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.12.2018 року у справі №583/2611/18

Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 583/2611/18

провадження № 61-47982св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Закорко Вадим Вікторович,

заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Головне територіальне управління юстиції у Сумській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області, у складі судді

Сидоренка Р. В., від 22 серпня 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області, у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Левченко Т. А., Собини О. І., від 30 жовтня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорка В. В.

Скарга мотивована тим, що заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду від 26 жовтня 2010 року було задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Дельта Банк» до неї та ОСОБА_3 , та стягнуто з них у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в національній валюті згідно курсу Національного банку України (далі - НБУ) в сумі 461 253, 47 грн, по процентам за користування

кредитом в сумі 11 360, 91 доларів США, пені за порушення строків платежу в сумі 21 670, 61 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки: будинок, розташований по АДРЕСА_1 , який належить боржнику на праві приватної власності на підставі договору міни, та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 0871 га за цією ж адресою.

У 2010 році ПАТ «Дельта Банк» звернулось до Охтирського відділу державної виконавчої служби із заявами про примусове виконання судового рішення. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Охтирського міськрайонного управління юстиції Максакової А. М.

26 листопада 2010 року було відкрито виконавчі провадження по виконанню виконавчих листів виданих Охтирським міськрайонним судом Сумської області (виконавче провадження (далі - ВП) № 23118735), про стягнення судових витрат (ВП № 23118584), про звернення стягнення на предмет іпотеки (ВП № 28863041). Починаючи з 2013 року у неї була відсутня інформація про хід виконання заочного рішення Охтирського міськрайонного суду від 26 жовтня 2010 року.

29 червня 2018 року поштою їй надійшли постанови від приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорка В. В. від 25 червня 2018 року про відкриття ВП № 56667117 з виконання заочного рішення Охтирського міськрайонного суду від 26 жовтня 2010 року по цивільній справі № 2-17 2010, та про арешт майна боржника.

Посилаючись на те, що строки пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання минули, не продовжувалися та не поновлювалися, просила суд:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорка В. В. по прийняттю рішень про відкриття

ВП № 56667117 від 25 червня 2018 року та арешт майна боржника постановою від 25 червня 2018 року на виконання заочного рішення Охтирського міськрайонного суду від 26 жовтня 2010 року за виконавчим листом № 2-17/2010 про стягнення на користь

ПАТ «Дельта банк» заборгованості за кредитним договором, процентів та пені;

- визнати незаконними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорка В. В. від 25 червня

2018 року про відкриття ВП №56667117 та арешт майна боржника

ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 серпня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 25 червня 2018 року (дата звернення стягувача до приватного виконавця та винесення приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника) строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 серпня 2018 року - без змін.

Колегія суддів вважала вірним висновок суду першої інстанції про те, що стягувач не пропустив трирічний строк пред`явлення виконавчого листа

№ 2-17/10 від 17 листопада 2010 року до виконання, а постанови приватного виконавця Закорка В. В. від 25 червня 2018 року про відкриття ВП № 56667117 та про арешт майна боржника винесені відповідно до вимог Закону України № 1404-VIII від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення вимог її скарги в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 серпня 2018 року та постанову апеляційного суду Сумської області

від 30 жовтня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 583/2611/18 за касаційною скаргою та витребувано її матеріали з місцевого суду.

17 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 583/2611/18 передано судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій проігноровано існування інших виконавчих проваджень щодо боржника.

Вважала, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у зупиненні провадження по цій справі до розгляду її заяви про визнання виконавчого листа № 2-17/10, виданого 17 листопада 2010 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області, таким, що не підлягає виконанню. Крім того судами не було враховано правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 18 квітня 2018 року по справі № 583/1840/15-ц (провадження № 61-897св17).

Наголошує на тому, що після повернення виконавчого листа № 2-17/10 без виконання відповідно до постанови державного виконавця від 18 серпня 2014 року строк для його повторного пред`явлення до виконання сплив

17 серпня 2015 року, однак, стягувач повторно пред`явив виконавчий лист до виконання лише 30 вересня 2016 року, тобто, з пропуском строку. Вважає, що виконавчі провадження № 52427572, № 52431324 та № 52432448 відкриті незаконно, з пропуском строку пред`явлення їх до виконання.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

В поданому у березні 2019 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Сумської області

Закорко В. В., посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 серпня 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 30 жовтня 2018 року - без змін.

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного територіального управління юстиції у Сумській області на касаційну скаргу ОСОБА_1 , однак оскільки до відзиву всупереч частини четвертій /статті 395 ЦПК України не додано докази його направлення іншим учасникам справи, суд касаційної інстанції не має підстав враховувати вказаний відзив під час розгляду касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 жовтня 2010 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Розірвано кредитний договір № 369/ФКВ-07 від 26 червня 2007 року достроково. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в національній валюті згідно курсу НБУ в сумі 461 253, 47 грн, по процентам за користування кредитом - 11 360, 91 доларів США, прогноз нарахованих процентів за користування кредитом (за період з 01 травня 2010 року по 28 травня

2010 року), 21 670, 61 грн пені за порушення строків платежу. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить

ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору міни; земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 0871 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі рішення Охтирської міської ради від 07 жовтня 2004 року. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 судові витрати на користь ПАТ «Дельта Банк» в розмірі по 865 грн з кожного. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним кредитного договору та додаткового договору до нього внаслідок невідповідності їх чинному законодавству відмовлено.

17 листопада 2010 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області на виконання зазначеного судового рішення було видано виконавчий лист

№ 2-17/10 з примусового виконання вказаного вище рішення суду відносно ОСОБА_1 . Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 17 листопада 2013 року.

26 листопада 2010 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 23118735 з примусового виконання виконавчого листа

№ 2-17/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором. 18 серпня 2014 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого листа стягувачу згідно пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон

№ 606-XIV).

26 листопада 2010 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 23118584 з примусового виконання виконавчого листа

№ 2-17/10 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк»

судового збору. 18 серпня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу згідно пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV.

28 липня 2011 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 28863041 з примусового виконання виконавчого листа

№ 2-17/10 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. 18 серпня 2014 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого листа стягувачу згідно пункту 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV.

ВП № 23118735, № 23118584 та № 28863041 були знищені 26 лютого 2018 року у зв`язку із закінченням трирічного строку їх зберігання.

30 вересня 2016 року стягувачем ПАТ «Дельта Банк» були повторно подані на примусове виконання виконавчий лист № 2-17/10 від 28 червня 2011 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (ВП № 52431324), а також виконавчий лист № 2-17/10 від 17 листопада 2010 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 482 924, 08 грн заборгованості за кредитним договором та 11 360, 91 доларів США у вигляді процентів за користування кредитом (ВП № 52427572).

Із відміток у виконавчому листі № 2-17/10, виданому 17 листопада 2010 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області, суди попередніх інстанцій встановили, що: 06 березня 2015 року постановою державного виконавця виконавчий лист було повернуто стягувачу згідно пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV; 10 серпня 2016 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV. 06 жовтня 2017 року виконавчий лист було повернуто стягувачу згідно пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

08 грудня 2017 року виконавчий лист № 2-17/10 від 28 червня 2011 року був також повернутий стягувачу згідно пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, в якому було роз`яснено право стягувача повторно пред`явити його на примусове виконання у строк до 08 грудня 2020 року.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу, на час подання касаційної скарги) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку на момент виникнення спірних правовідносин до 05 січня 2017 року були врегульовані Законом № 606-XIV.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV (в редакції закону на час видачі виконавчого листа 17 листопада 2010 року) виконавчі листи та інші судові документиможуть бути пред`явлені до виконання в протягом трьох років

В подальшому, з урахуванням змін, внесених Законом України № 2677-VI

від 04 листопада 2010 року (набрав чинності 08 березня 2011 року),

статтею 22 Закону № 606-XIV було передбачено, що виконавчі листи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Вказані строки встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.

За змістом частини першої та другої статті 23 Закону № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, ? з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом другим частини першої та частини п`ятої статті 47 Закону № 606-XIV є відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

У частині першій статті 25 Закону № 606-XIVзазначено, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2677-VI від 04 листопада 2010 року (набрав чинності 08 березня 2011 року) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону

№ 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону

№ 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня

2016 року набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що у зв`язку з повторним пред`явленням ПАТ «Дельта Банк» виконавчого листа № 2-17/10, виданого 17 листопада 2010 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області,до виконання та повернення його стягувачу постановою державного виконавця від 06 жовтня 2017 року згідно пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, відбулось переривання строку його пред`явлення до виконання та стягувачем не пропущено строк пред`явлення зазначеного виконавчого листа до виконання. Судами обґрунтовано відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам скарги на дії державного виконавця та апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яким суди надали належну оцінку.

Постанова Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 583/1840/15-ц винесена за результатами розгляду заяви боржника про визнання виконавчого листа (дубліката) таким, що не підлягає виконанню, натомість у розглядуваній справі предметом оскарження є постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника ОСОБА_1 .

При цьому в матеріалах справи відсутні, як відомості про визнання таким, що не підлягає виконавчого листа № 2-17/10 виданого 17 листопада 2010 року Охтирським міськрайонним судом так і інформація про належне та повне виконання ОСОБА_1 заочного рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 серпня

2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 30 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта