Історія справи

Постанова

Іменем України

04 червня 2018 року

м. Київ

справа № 796/37/2018

провадження № 61-14180ав18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватне підприємство «Органікс»,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року в справі за заявою ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українській банків від 19 червня 2015 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватного підприємства «Органікс» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українській банків від 19 червня 2015 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПП «Органікс» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24 листопада 2006 року, посилаючись на те, що він не брав участі у справі, йому не було відомо про її існування, оскільки вся кореспонденція направлялась за адресою (АДРЕСА_1), за якою він не був зареєстрований та не мешкав, оскільки проживає за адресою: АДРЕСА_2, про що повідомив банку. Про існування рішення третейського суду йому стало відомо 29 січня 2018 року під час ознайомлення його представника з матеріалами справи. Вказує, що між ним та банком не укладалась третейська угода, він жодних правовідносин з банківською установою не мав. Крім того, зазначив, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження у договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки вказаним Законом від 03 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просив поновити строк на оскарження рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українській банків від 19 червня 2015 року, а також скасувати вказане рішення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року заяву ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українській банків від 19 червня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПП «Органікс» за кредитним договором повернуто особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заява про скасування рішення третейського суду подана після закінчення строків, встановлених частиною п'ятою статті 454 ЦПК України, і суд з урахуванням положень частини 7 цієї статті не наділений правом вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, у зв'язку з чим підлягає поверненню.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_4 подав до Верховного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року та постановити нову про задоволення заяви, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена із порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що йому не було відомо про існування кредитного договору та третейської справи, на адресу його проживання не надходило повісток, викликів-повідомлень, копії рішення третейського суду; про існування рішення третейського суду йому стало відомо 29 січня 2018 року. Також зазначив, що дія Закону України «про Третейські суди» не поширюється на правовідносини між кредитодавцем і позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту.

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви заявникові проводиться без повідомлення учасників справи.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українській банків від 19 червня 2015 року, посилаючись на те, що він не брав участі у справі, йому не було відомо про її існування, оскільки вся кореспонденція направлялась на іншу адресу, за якою він не проживав. Про існування рішення третейського суду йому стало відомо 29 січня 2018 року під час ознайомлення його представника з матеріалами справи.

Відповідно до частин першої, п'ятої та сьомої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев'яноста днів: стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п'ятою або шостою цієї статті, повертається.

Аналогічна норма містилася і в частині другій, третій статті 389-1 ЦПК України 2004 року, чинного на час прийняття рішення третейського суду.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, строк, передбачений пунктом 1 частиною пятою статті 454 ЦПК України, є преклюзивним (припиняючим), поновленню не підлягає, тобто його закінчення є безумовною підставою для повернення заяви.

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права апеляційним судом Чернігівської області, так як інші доводи апеляційної скарги стосуються оскарження рішення третейського суду, проте зазначене не є предметом позову.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська В. М. Коротун В. П. Курило