Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.07.2018 року у справі №477/754/17

Постанова

Іменем України

04 травня 2020 року

м. Київ

справа № 477/754/17

провадження № 61-28735св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - приватне підприємство «БАЯ»,

представник відповідача - Басалаєв Дмитро Вікторович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-торгівельна фірма «Агро-Діло»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника приватного підприємства «БАЯ» - Басалаєва Дмитра Вікторовича на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року у складі судді Козаченка Р. В. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2018 року у складі колегії суддів: Локтінової О. В., Колосовського С. Ю., Царюк Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного підприємства «БАЯ» (далі - ПП «БАЯ»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-торгівельна фірма «Агро-Діло» (далі - ТОВ «АТФ «Агро-Діло»), про розірвання договору оренди.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 28 лютого 2007 року, він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,50 га, що розташована на території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

05 серпня 2008 року між ним і ПП «БАЯ» було укладено договір оренди земельної ділянки № 2 а, який зареєстровано 19 жовтня 2008 року у Миколаївській регіональній філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», за умовами якого він передав у користування ПП «БАЯ» вищезазначену земельну ділянку строком на 49 років зі сплатою щорічної орендної плати у розмірі 3 % від оціночної вартості земельної ділянки у гривнях або натуральною формою за згодою.

Відповідно до умов договору орендна плата повинна була вноситися у грошовій формі до 01 листопада щорічно.

Вказував, що у порушення умов укладеного договору ПП «БАЯ» орендну плату за 2015, 2016 роки не сплатило, що підтверджується відповідною довідкою підприємства від 17 січня 2017 року № 8.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,50 га, що розташована на території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 06 вересня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено ТОВ «АТФ «Агро-Діло».

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 і ПП «БАЯ», зареєстрований 19 жовтня 2009 року у Миколаївській регіональній філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру».

Стягнуто з ПП «БАЯ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що сторонами укладено договір оренди землі, умовами якого встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3 % від оціночної вартості земельної ділянки у гривнях або за згодою у натуральній формі щорічно у строк до 01 листопада. Разом з тим, у порушення вказаних умов договору, ПП «БАЯ» свої зобов`язання щодо сплати орендної плати не виконало, систематично порушуючи їх, що відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для розірвання договору оренди землі.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі представник ПП «БАЯ» - Басалаєв Д. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 травня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві Карпенко С. О.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року № 1111/0/226-20 і протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що після укладення оспорюваного договору оренди землі позивачу була достроково виплачена орендна плата у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується відповідним видатковим касовим ордером від 26 жовтня 2009 року. Вказані дії свідчать про належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором. Також суди не звернули увагу на відсутність у договорі чітко визначеного розміру орендної плати, тому що незрозумілим є визначення розміру від «оціночної вартості».

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 28 лютого 2007 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,50 га, що розташована на території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

05 серпня 2008 року між ОСОБА_1 і ПП «БАЯ» було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 19 жовтня 2008 року у Миколаївській регіональній філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», за умовами якого ОСОБА_1 передав у користування ПП «БАЯ» земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,50 га, що розташована на території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області строком на 49 років, а ПП «БАЯ» зобов`язалося сплачувати орендну плату щорічно до 01 листопада у розмірі 3 % від оціночної вартості земельної ділянки у гривнях або за згодою у натуральній формі.

Згідно з видатковим касовим ордером від 26 жовтня 2009 року ПП «БАЯ» передало ОСОБА_4 10 000,00 грн за продаж земельного паю.

17 серпня 2012 року між ПП «БАЯ» і ТОВ «АТФ «Агро-Діло» укладено договір суборенди вищевказаної земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 , строком на сім років. У пункті 2.4 цього договору визначено, що нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 86 661,81 грн.

Відповідно до довідки відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21 лютого 2018 року нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складала: у 2008 році - 102 612,97 грн, у 2009 році - 118 210,14 грн, у 2010-2014 роках - 125 184,54 грн, у 2015 році - 156 355,49 грн, у 2016 році - 187 626,59 грн.

Таким чином, розмір орендної плати відповідно до договору оренди землі від 05 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 і ПП «БАЯ», у 2009 році складав 3 546,30 грн, у 2010-2014 роках - 3 755,54 грн, у 2015 році - 4 690,66 грн, у 2016 році - 5 628,80 грн.

Згідно з довідкою ПП «БАЯ» від 17 січня 2017 року № 8 ОСОБА_1 за 2015-2016 роки нарахована орендна плата у розмірі 2 139,00 грн, однак орендна плата в указаному розмірі позивачу не виплачена.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ПП «БАЯ» - Басалаєва Д. В. здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК Українивстановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ПП «БАЯ» - Басалаєва Д. В. підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що спірні правовідносини передбачають систематичну несплату орендної плати як підставу для розірвання договору оренди.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12.

З урахуванням вказаного, встановивши, що у 2015-2016 роках ПП «БАЯ» не виконало істотної умови укладеного сторонами договору оренди і систематично не сплачувало орендодавцю передбачену договором суму орендної плати, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі згідно з вимогами пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються із правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 390/777/16-ц (касаційне провадження № 61-6831св18), від 27 червня 2018 року у справі № 614/805/16-ц (касаційне провадження № 61-26911св18), від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18 (касаційне провадження № 61-39488св18), від 16 січня 2019 року у справі № 477/2011/17-ц (касаційне провадження № 61-41511св18), тощо.

Доводи касаційної скарги про сплату позивачу орендної плати наперед у розмірі 10 000,00 грн є безпідставними, оскільки судом установлено, що наданий відповідачем видатковий касовий ордер свідчить про сплату коштів іншій особі ніж позивач у рахунок продажу земельного паю. Крім того, зазначеної суми недостатньо для повного виконання зобов`язань ПП «БАЯ» за спірним договором оренди та відповідно до підпункту «б» пункту 15 Перехідних положень ЗК України не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, зокрема, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Твердження заявника щодо помилкового визначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки спростовуються змістом довідки Відділу у Вітовському районні Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21 лютого 2018 року, який містить дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2008-2016 роки, а також обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій.

Іншій доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника приватного підприємства «БАЯ» - Басалаєва Дмитра Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян