Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 759/17921/17

провадження № 61-44490св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва, у складі судді Шум Л. М., від 02 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів:

Кравець В. А., Лапчевської О. Ф., Вербової І. М., від 21 серпня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням поданих уточнень, просила збільшити розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2003 року народження, із 570 грн до

3 000 грн на місяць, починаючи стягнення у новому розмірі від дня подачі позову.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У червні 2018 р. до суду надійшла заява ОСОБА_2 , подана його представником - ОСОБА_4 , про ухвалення додаткового рішення.

Заява мотивована тим, що при ухвалені рішення суд першої інстанції не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем ОСОБА_2 в розмірі

6 000 грн , які на думку відповідача підлягають йому відшкодуванню позивачем в передбаченому статтями 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) порядку.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва

від 02 липня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 витрати за правову допомогу в розмірі 6 000 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відмовляючи у задоволені позовних вимог, не було вирішено питання про розподіл судових витрат, а в підтвердження понесення відповідачем витрат на правову допомогу надана відповідна квитанція.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 липня 2018 року - без змін.

Приймаючи постанову, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач мав право на компенсацію витрат, пов`язаних з правничою допомогою, наданою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , який станом на час ухвалення рішення, не був адвокатом.

При цьому, апеляційний суд врахував, що згідно «Перехідних положень» Конституції України у редакції Закону України № 1401-VIII від 02 червня

2016 року до 01 січня 2019 року представляти інтереси сторін у судах першої інстанції можуть представники, які не мають статусу адвоката.

З урахуванням того, що при зверненні представника відповідача

ОСОБА_2 - ОСОБА_4 із заявою про компенсацію витрат на правову допомогу, останнім було надано суду документи, які підтверджували зміст виконаних робіт та відповідний розрахунок суми витрат на правову допомогу, який є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних представником робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), на підтвердження понесення витрат відповідачем надано копію квитанції на суму 6 000 грн, а позивачем, в свою чергу, не спростовано розміру вказаної суми витрат, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для ухвалення додаткового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 759/17921/17 та витребувано її матеріали з місцевого суду. Зупинено виконання додаткового рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2018 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

В січні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

У жовтні 2019 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_5 справу № 759/17921/17 передано

судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки станом на день отримання плати за надання правової допомоги представник відповідача не мав статусу адвоката, а здійснював представництво інтересів ОСОБА_2 на підставі довіреності, у суду були відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу понесених відповідачем судових витрат на правову допомогу.

У визначений судом строк відзив на касаційну справу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня

2018 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої нотаріусом 01 березня 2018 року, уповноважив фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 бути його представником в тому числі в усіх судах судової системи України.

На час прийняття рішення у справі ОСОБА_4 не мав статусу адвоката.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 19 жовтня 2015 року ОСОБА_4 зареєстрований, як фізична особа-підприємець за основним видом економічної діяльності 69.10 «Діяльність у сфері права».

01 березня 2018 року між ОСОБА_2 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір № 01/03/2018 про надання послуг представництва інтересів однієї сторони, що виступає проти іншої сторони в судах або інших судових органах, органах влади та підприємствах незалежно від форм власності і підпорядкованості.

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру адвокатів України

ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю 14 червня 2018 року.

06 березня 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про компенсацію витрат на правову допомогу та надав квитанцію № 263810034 від 02 березня 2018 року про сплату витрат за надання юридичної допомоги в розмірі 6 000 грн.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції Кодексу, що діяла на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Норми Конституції України є нормами прямої дії; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури (частина третя статті 8, частина перша статті 55, пункт 14 частини першої статті 92 Конституції України).

Згідно частини першої статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року

№ 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом. (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

За частиною першою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).

Згідно частин першої-другої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 11 частини 16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України у редакції Закону України № 1401-VIII від 02 червня

2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та

статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня

2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді регламентовано в пункті 1 частини третьої статті 133, статтях 134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно частини першої-третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвокатамає бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення касаційний суд виходить з того, що сторона по справі самостійно вирішує питання про вибір свого представника у суді.

ЦПК України під час розгляду справ певних категорій не забороняє стороні користуватися в суді послугами представника, який не є адвокатом, однак передбачає відшкодування витрат саме на професійну правничу допомогу адвоката.

Встановивши, що на час укладення договору № 01/03/2018 від 01 березня 2018 року представник ОСОБА_2 не мав статусу адвоката, висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для відшкодування відповідачу в порядку статей 137, 141 ЦПК України понесених витрат правову допомогу є помилковими.

При цьому, касаційний суд враховує, що як на час укладення 01 березня

2018 року договору № 01/03/2018, так і на час надання ОСОБА_2 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 послуг із представництва в суді, була чинною редакція Цивільного процесуального кодексу України, яка не передбачала відшкодування вартості послуг представника, що не є адвокатом, а отже застосування положень статті 137 ЦПК України виключно до витрат на професійну правничу допомогу адвоката для ОСОБА_2 було передбачуваним.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено порушення норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва

від 02 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва

від 21 серпня 2018 року скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 , подану в його інтересах ОСОБА_4 , про ухвалення додаткового рішення у справі № 759/17921/17.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович