Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.06.2019 року у справі №629/2299/18

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 629/2299/18

провадження № 61-10835 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Укрсоцбанк»;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

третя особа - служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2018 року у складі Каращука Т. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Бровченка І. О., Колтунової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року акціонерне товариство «Укрсоцбанк»(далі - АТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позовна заява мотивована тим, що 20 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту, зі змінами, за яким останній отримав у кредит в межах максимального ліміту заборгованості 20 тис. доларів США зі сплатою 15,33 % річних строком до 19 червня 2018 року.

Для забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором у той же день між банком і ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, за яким в іпотеку банку було передано чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Зазначав, що у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Позичальник належним чином зобов?язання за договором кредиту не виконував, унаслідок чого банком прийнято рішення про звернення стягнення на заставлене майно, проте, подальша реєстрація ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі, що є предметом іпотеки, унеможливлює її реалізацію на прилюдних торгах.

Зазначав, що умовами іпотечного договору передбачено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що здійснюється відповідно до підпунктів 6.2.3.1. та 6.2.3.2 пункту 6.2.3. іпотечного договору.

Вказав, що звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Відповідачам направлено письмову вимогу іпотекодержателя про усунення порушень та добровільне виселення з житлового приміщення, яку станом на день подачі позову до суду залишено без задоволення.

Ураховуючи викладене, АТ «Укрсоцбанк» просило суд у рахунок погашення заборгованості за договором кредиту від 20 червня 2008 року, яка станом на 23 березня 2018 року становила 359 341 грн 50 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 211 631 грн 23 коп.; за відсотками у розмірі 95 030 грн 74 коп.; інфляційні втрати у розмірі 5 837 грн 55 коп.; інфляційні втрати за відсотками у розмірі 11 026 грн 39 коп.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 12 390 грн 20 коп.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків 23 425 грн 39 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; виселити відповідачів з вказаної квартири; та стягнути з відповідачів на його користь понесені банком судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2018 року позов акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за договором кредиту від 20 червня 2008 року станом на 23 березня 2018 року у розмірі 359 341 грн 50 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 211 631 грн 23 коп.; заборгованість по відсотках у розмірі 95 030 грн 74 коп.; інфляційні втрати у розмірі 5 837 грн 55 коп., інфляційні втрати за відсотками у розмірі 11 026 грн 39 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 12 390 грн 20 коп., пеня за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 23 425 грн 39 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 20 червня 2008 року, а саме на 4-кімнатну квартиру загальною площею 77, 4 кв. м, житловою площею 47,3 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів, згідно з Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації не нижчу, ніж узгоджена у пункті 1.2 договору іпотеки від 20 червня 2008 року в сумі 30 971 долар 48 центів США, що згідно із службовим розпорядженням Національного банку України становило 150 289 грн 13 коп. Відстрочено виконання рішення суду на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпеченням кредитів в іноземній валюті». Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 390 грн 12 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, унаслідок чого банк набув право вимагати дострокового погашення кредитної заборгованості, розмір якої визначено згідно з умовами договору та вимогами закону. Відтак, наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зміна у подальшому валюти зобов`язання додатковою угодою до кредитного договору, без отримання цієї валюти позичальником, не може вважатись наданням кредиту.

Отже, договір іпотеки від 12 червня 2008 року укладений саме на забезпечення валютного зобов`язання у доларах США за кредитним договором від 12 червня 2008 року, а тому застосування до спірних правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» відповідає встановленим обставинам справи та змісту цього Закону.

Судом зазначено, що мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак, мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишено без задоволення. Заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2018 року в оскаржуваній частині, а саме в частині застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», залишено без змін. В іншій частині заочне рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, унаслідок чого банк набув право вимагати дострокового погашення кредитної заборгованості, розмір якої визначено згідно з умовами договору та вимогами закону. Відтак, наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зміна у подальшому валюти зобов`язання додатковою угодою до кредитного договору, без отримання цієї валюти позичальником, не може вважатись наданням кредиту.

Отже, договір іпотеки від 12 червня 2008 року укладений саме на забезпечення валютного зобов`язання у доларах США за кредитним договором від 12 червня 2008 року, а тому застосування до спірних правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» відповідає встановленим обставинам справи та змісту цього Закону.

Судом зазначено, що мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак, мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року акціонерне товариство «Укрсоцбанк» подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення в частині відстрочення його виконання на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким виключити з резолютивної частини рішення суду першої інстанції зазначене вище посилання.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 629/2299/18 з Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли необґрунтованого висновку, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки вважали встановленим, що ОСОБА_1 отримав споживчий кредит в іноземній валюті (долари США).

Зазначало, що договором про внесення змін від 25 березня 2013 року № 5 до договору кредиту від 20 червня 2008 року вирішено змінити валюту кредиту, та перевести суму кредиту з доларів США на гривню.

Додаткова угода є невід`ємною частиною договору, а тому у випадку укладення додаткової угоди, якою змінюється валюта договору на гривню, вважало, що кредитний договір є укладеним в національній валюті.

А тому дія мораторію на кредит, який першочергово укладався в іноземній валюті, а згодом був переведений у гривневий не підпадає під дію зазначеного закону, оскільки сторони змінили умови договору в частині валюти кредиту.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту, згідно якого банк надав у тимчасове користування позичальника кредит у розмірі 20 тис. доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 13,50 % річних строком до 19 червня 2018 року.

Пунктом 1.2. кредитного договору передбачено, що кредит надається на споживчі потреби.

Зазначений кредитний договір укладено за згодою дружини позичальника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , про що свідчить її заява від 20 червня 2008 року.

20 червня 2008 року ОСОБА_1 видано кредитні кошти у розмірі 20 тис. доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки від 20 червня 2008 року № 70195а.

У той же день для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком і ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, за яким в іпотеку банку було передано чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчук Н. О. 12 липня 2005 року за №3016.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на 23 березня 2018 року утворилась заборгованість яка станом на 23 березня 2018 року, за розрахунком банку, становила 359 341 грн 50 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 211 631 грн 23 коп.; за відсотками у розмірі 95 030 грн 74 коп.; інфляційні втрати у розмірі 5 837 грн 55 коп.; інфляційні втрати за відсотками у розмірі 11 026 грн 39 коп.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 12 390 грн 20 коп.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків 23 425 грн 39 коп.

Додатковою угодою від 29 березня 2010 року № 2 внесено зміни до кредитного договору, зокрема, збільшено процентну ставку до 15,33 % річних.

Договором від 25 березня 2013 року № 5 внесено зміни до умов кредитного договору, зокрема, змінено валюту кредиту та переведено суму кредиту у розмірі 19 164 доларів 73 центи США разом із нарахованими процентами у сумі 7 242 доларів 41 цент США в гривню за курсом 8,15 грн за 1 долар США, що станом на дату укладення цього договору про внесення змін загалом становило 215 218 грн 19 коп. Зміна валюти кредиту здійснюється шляхом рефінансування наявної на дату укладення цього договору про внесення змін заборгованості за договором кредиту (окрім нарахованих пені та штрафів). Встановлено кінцевий термін погашення заборгованості до 10 березня 2033 року включно.

Договором від 25 березня 2013 року № 2 про внесення змін до іпотечного договору передбачено, що іпотекою забезпечується зобов`язання з повернення кредиту в сумі 215 218 грн 19 коп.

26 березня 2018 року банком направлено на адресу відповідачів вимогу про усунення порушень та добровільне виселення від 23 березня 2018 року № 1050, в якій повідомлено про необхідність погашення заборгованості у тридцятиденний строк та попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки і необхідність виселення у разі невиконання зобов`язання (а.с. 39-40, т. 1).

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зазначена вимога отримана 14 квітня 2018 року ОСОБА_5 (а.с. 41, т. 1).

З довідки комунального підприємства «Житлова управляюча компанія» про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 01 листопада 2017 року вбачається, що в квартирі, яка є предметом іпотеки, зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с. 45, т. 1).

Аналогічні відомості містяться також у довідках про реєстрацію місця проживання особи, наданих відділом з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб та ведення реєстру громади Лозівської міської ради Харківської області від 27 липня 2018 року щодо відповідачів, крім ОСОБА_7 , відомості щодо місця реєстрації якого у відділу відсутні.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк»підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

07 червня 2014 року набув чинності Закон України від 3 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII), згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Мораторій (заборона) на примусове відчуження майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, який встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», має цільовий характер і є державною гарантією захисту конституційних прав та інтересів громадян, які отримали кредити саме в іноземній валюті.

Разом з тим, якщо під час виконання зобов`язань за домовленістю сторін відбулася зміна умови кредитного договору шляхом зміни валюти кредитування, що відповідає принципу свободи договору, це означає, що сторони кредитного договору врегулювали свої зобов`язальні відносини на власний розсуд, змінивши валюту заборгованості з іноземної валюти на гривню.

Відтак, позичальник добровільно відмовився від поширення на ці кредитні правовідносини мораторію, передбаченого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», і втратив право на таку державну гарантію захисту прав та інтересів громадян, які отримали кредит в іноземній валюті.

З огляду на зазначене та керуючись загальноправовим принципом правової визначеності і такими принципами цивільного права, як свобода договору, справедливість, добросовісність і розумність, слід дійти висновку, що у разі визначення заборгованості позичальника за кредитним договором в гривні, обмеження, встановлені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» щодо примусового відчуження майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, до таких правовідносин не застосовуються.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 766/5668/17-ц (провадження № 61-32820св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У порушення статті 382 ЦПК України, апеляційний суд на наведені вище обставини справи уваги не звернув.

Ураховуючи викладене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині відстрочення виконання рішення суду на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпеченням кредитів в іноземній валюті» з підстав, викладених у цій постанові.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково з ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

Заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року в частині відстрочення виконання рішення суду на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпеченням кредитів в іноземній валюті» скасувати.

Виключити із резолютивної частини заочного рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2018 року абзац 4, а саме посилання на відстрочення виконання рішення суду на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпеченням кредитів в іноземній валюті».

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович