Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.09.2019 року у справі №530/313/19

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 530/313/19

провадження № 61-15638св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Батьківська сільська рада Зіньківського району Полтавської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 травня 2019 року у складі судді Дем`янченка С. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2019 рокуу складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Бондаревської С. М., Дорош А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай).

Позовна заява мотивована тим, що 09 липня 1984 року його було прийнято на роботу трактористом до колективного сільськогосподарського підприємства ім. Карла Маркса (далі - КСП ім. Карла Маркса), яке розташоване у с. Батьки Зіньківського району Полтавської області. Крім того, його було прийнято в члени цього колгоспу.

Вказував, що 29 січня 1996 року він був включений у списки на отримання земельної частки (паю), де у книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 значиться під № 124, що підтверджується повідомленням з відділу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) у Зіньківському районі Полтавської області. Однак до цього часу не отримав земельного сертифікату і земельної ділянки.

У листі відділу Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області від 08 лютого 2019 року повідомлено, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. Карла Маркса на ім`я ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся і не видавався.

Також зазначав, що на момент передачі землі у колективну власність він був членом КСП ім. Карла Маркса у с. Батьки Зіньківського району Полтавської області.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив судвизнати за ним право на земельну частку (пай) площею 4,49 га на території Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач набув право на земельну частку (пай), зборами уповноважених членів КСП ім. Карла Маркса був включений до списків на земельну частку (пай) під № 124, але сертифікат на його ім`я не видавався, а Батьківська сільська рада не приймала рішення про надання йому земельної ділянки із земель запасу. Разом з тим, з часу паювання земель, переданих у колективну власність підприємствам і організаціям, пройшло більше двадцяти років і позивач не міг не знати, що йому не видано сертифікат на право на земельну частку, оскільки це було обставиною, відомою широкому колу осіб. Оскільки право ставити питання щодо обґрунтованості невидачі йому сертифікату на земельну частку пай у позивача виникло у 1996 році, а з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише у 2019 році, то позивачем пропущено загальний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України. Обставин, які б вказувала на поважність причин пропуску позовної давності позивачем не зазначено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 травня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що право на земельну частку (пай) виникає не з часу включення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі землі у колективну власність конкретному КСП, членом якого вони є, на підставі державного акта на право колективної власності на землю, який у даному випадку було видано КСП ім. Карла Маркса 29 січня 1996 року.

З урахуванням вказаного ОСОБА_1 не має права на земельну частку (пай) колишнього КСП ім. Карла Марка, оскільки на час розпаювання і одержання КСП ім. Карла Маркса державного акта на право колективної власності на землю, ОСОБА_1 не був членом цього підприємства, а тому і не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай).

Крім того, Батьківська сільська рада Зіньківського району Полтавської області є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» сертифікати на земельну частку (пай) видають районні державні адміністрації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді касаційного цивільного суду від 27 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні його позову, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск ним строку позовної давності, оскільки про порушення своїх прав він дізнався лише у жовтні 2018 року, після чого одразу звернувся до суду із цим позовом. Також помилковим є висновок суду апеляційної інстанції, так як наявність у нього права на земельну частку (пай) є безспірним фактом, оскільки він був членом колективного сільського господарства, а тому має право на отримання земельної ділянки.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року Батьківська сільська рада Зіньківського району Полтавської області подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У період з 09 липня 1984 року до 01 липня 1995 року ОСОБА_1 працював у колгоспі ім. Карла Маркса на посаді тракториста і був членом цього колгоспу, що підтверджується трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 01 серпня 1984 року.

З архівної довідки від 15 лютого 2019 року № 160, виданої районним трудовим архівом Зіньківської районної ради Полтавської області, вбачається, що колгосп ім. Карла Маркса у с. Батьки Зіньківського району Полтавської області був реорганізований у КСП ім. Карла Маркса (протокол від 17 листопада 1992 року № 4), який у подальшому був реорганізований в товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Батьки» (розпорядження від 21 березня 2000 року № 123).

Відповідно до архівної довідки від 15 лютого 2019 року № 159, виданої районним трудовим архівом Зіньківської районної ради Полтавської області, ОСОБА_1 із членів колгоспу був виключений 06 листопада 1995 року.

Згідно з листом відділу Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області від 08 лютого 2019 року № 6-136-19 на ім`я ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) в КСП ім. Карла Маркса не виготовлявся. ОСОБА_1 у списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Карла Маркса, який є додатком до державного акта на право колективної власності на землю КСП ім. Карла Маркса, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1, значиться під № 124.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України 1990 року визначено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

За змістом статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і у разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно з пунктами 1, 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

У пунктах 11, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Судом установлено, що позивач працював у колгоспі ім. Карла Маркса у період з 09 липня 1984 року до 01 липня 1995 року та був виключений з членів колгоспу 06 листопада 1995 року.

При цьому державний акт на право колективної власності на землю КСП ім. Карла Маркса, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1, в якому зазначено, що землю передано в колективну власність КСП ім. Карла Марка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Батьківськоїх сільської ради народних депутатів від 07 червня 1995 року № 4, було видано 29 січня 1996 року.

З указаного вбачається, що розпаювання земель КСП ім. Карла Маркса почалося після передачі землі у колективну власність цього сільськогосподарського підприємства, тобто 29 січня 1996 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає, оскільки право на земельну частку (пай) виникає не з часу включення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі землі у колективну власність конкретному КСП, членом якого вони є, на підставі державного акта на право колективної власності на землю, який у даному випадку було видано КСП ім. Карла Маркса 29 січня 1996 року.

З урахуванням вказаного ОСОБА_1 не має права на земельну частку (пай) колишнього КСП ім. Карла Марка, так як на час розпаювання і одержання КСП ім. Карла Маркса державного акта на право колективної власності на землю, ОСОБА_1 не був уже членом КСП, а тому і не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай).

При цьому доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З урахуванням того, що вказані доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, яким судами була надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою обґрунтовано скасовано рішення суду першої інстанції, прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому її відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович