Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 березня 2019 року

м. Київ

справа №295/443/17

провадження № 61-45558св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі - Богунський відділ державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області,

треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 травня 2018 року у складі головуючого судді Зосименка О.М. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 5 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Галацевич О.М. (головуючий), Григорусь Н.Й., Павицької Т.М.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на його користь за рахунок Державного бюджету солідарно з Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Відділ), Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Управління) 100000 грн завданої моральної (немайнової) шкоди та зобов'язати останніх належним чином виконати свій обов'язок зі стягнення заборгованості за виконавчим документом.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 20 січня 2010 року Апеляційним судом Вінницької області видано виконавчий лист № 1-10 про стягнення з ОСОБА_9 на його користь 18256,33 грн матеріальної шкоди та 100000 грн моральної шкоди. Проте, відповідачі своєю бездіяльністю не забезпечили своєчасне, належне та повне виконання рішення суду, чим завдали позивачу моральної шкоди.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 травня 2018 року позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади на користь ОСОБА_4 7000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області. У решті вимог - відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 5 вересня 2018 року апеляційну скаргу Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області залишено без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 травня 2018 року без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року в справі № 802/160/16-а визнано неправомірною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Богунського району м. Житомира щодо виконання виконавчого листа № 1-10 від 20 січня 2010 року про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 18 256,33 грн завданої матеріальної та 100 000,00 грн моральної шкоди, що набрало законної сили, а відтак - заподіяння позивачу моральної шкоди, пов'язаної з порушенням його законних прав щодо своєчасного, належного та повного виконання рішення суду знайшли своє підтвердження в процесі розгляду даної цивільної справи. Враховуючи характер порушення прав позивача, глибини його душевних страждань, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, вимоги розумності і справедливості, суд визначив моральну шкоду в розмірі 7 000 грн. В решті вимог - відмовлено за недоведеністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями Богунський відділ державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Апеляційного суду Житомирської області від 5 вересня 2018 скасувати в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині залишити без змін.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що державним виконавцем були вчинені всі необхідні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», і при цьому позивачем не зазначено які саме виконавчі дії мав провести державний виконавець Богунського відділу ДВС і не проведення яких призвело до невиконання судового рішення.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

За положенням статті 1174 ЦК України обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Суди під час розгляду справи установили, що 20 січня 2010 року Апеляційним судом Вінницької області видано виконавчий лист № 1-10 про стягнення із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 18256,33 грн матеріальної шкоди та 100000 грн моральної шкоди, однак з серпня 2011 року по серпень 2014 року відділом виконавчої служби не вчинялися дії з примусового виконання цього судового рішення. При цьому управлінням не здійснювався контроль за державними виконавцями відділу.

Постановами Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 у справі № 802/160/16-а та від 27 липня 2016 року у справі №802/879/16-а установлені обставини щодо допущення відповідачами неправомірної бездіяльності з виконання судового рішення на підставі виконавчого листа № 1-10 від 20 січня 2010 року.

Отже, доводи заявника, що державним виконавцем були вчинені всі необхідні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» судом не можуть бути визнані прийнятними.

Аргументи касаційної скарги, що позивачем не зазначено які саме виконавчі дії мав провести державний виконавець Богунського відділу ДВС і не проведення яких призвело до невиконання судового рішення, також не можуть бути прийняті до уваги з огляду на таке.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

У позовній заяві позивач вказав, що бездіяльністю відповідачів з виконання виконавчого документа йому завдано моральної шкоди, оскільки останні не забезпечили своєчасне, належне та повне виконання рішення суду, позбавили останнього виконати рішення суду, що підтверджено постановами Вінницького адміністративного суду від 01 квітня 2016 року та 27 липня 2016 року.

При цьому, слід зазначити, що позивач не зобов'язаний зазначати які саме дії мав провести виконавець для належного та своєчасного виконання судового рішення та визначати виконавцю коло його обов'язків, пов'язаних з таким виконанням.

Оскільки судами установлено, що протягом трьох років відділом виконавчої служби не вчинялися дії з примусового виконання судового рішення, доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на наведене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Згідно із частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дію рішення районного суду було зупинено ухвалою судді Верховного Суду від 12 листопада 2018 року, у зв'язку із закінченням касаційного провадження у цій справі необхідно поновити його дію.

Керуючись статтями 400, 409-415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 5 вересня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 травня 2018 року.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

А.О. Лесько

С.Ю. Мартєв