Історія справи

Постанова

Іменем України

04 січня 2018 року

м. Київ

справа № 2-7870/2009

провадження № 61-1830св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), КоротунаВ. М., Червинської М. Є.

учасники справи:

заявник - Державна іпотечна установа

заінтересовані особи: акціонерний комерційний банк «Трансбанк», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану через представника ОСОБА_7, на ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 червня 2016 року у складі судді Журби С. О.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2016 року Державна іпотечна установа звернулася до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2015 року заяву задоволено. Видано дублікат виконавчого документа відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2010 року з урахуванням ухвали апеляційного суду Київської області від 03 грудня 2009 року, рішення апеляційного суду Київської області від 22 березня 2010 року з урахуванням ухвали апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2013 року у справі за № 2-7870/2009 про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно на користь Державної іпотечної установи заборгованості у сумі 97 170 грн 18 коп., а також понесені судові витрати, а всього 98 214 грн 18 коп. та про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме будинок зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомими майном загальною площею 54,4 кв. м, житловою площею 34,7 кв. м та земельну ділянку площею 0,0930 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 03 серпня 2015 року подав апеляційну скаргу. Ухвалою судді апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2015 року апеляційна скарга ОСОБА_4 була визнана судом неподаною та повернута заявнику.

У березні 2016 року ОСОБА_4 повторно звернувся до апеляційного суду із скаргою на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2015 року.

Ухвалою судді апеляційного суду Київської області від 20 квітня 2016 року визнано підстави пропуску строку на подачу апеляційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2015 року неповажними та надано строк для зазначення інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвалою судді апеляційного суду Київської області від 15 червня 2016 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2015 року відмовлено з підстав передбачених частиною третьою статті 297 ЦПК України.

Ухвала судді апеляційного суду Київської області від 15 червня 2016 року мотивована тим, що заявник не навів суду підстави пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2015 року, які б можна було визнати судом поважними.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 копію ухвали апеляційного суду Київської області від 20 квітня 2016 року поштою не отримував, дізнався про існування вищезазначеної ухвали від свого представника, який 30 травня 2016 року ознайомився з матеріалами справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана судова ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини другої статті 294 ЦПК України (у редакції 2004 року) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції 2004 року) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав передбачених частиною третьою статті 297 ЦПК України, апеляційний суд на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 89 ЦПК України), обґрунтовано виходив з того, що згідно з розпискою про вручення поштового повідомлення (а. с. 65, т. 2) ОСОБА_4 отримав копію оскаржуваної ухвали 10 травня 2016 року, а тому останнім днем на подачу апеляційної скарги було 16 травня 2016 року.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що ОСОБА_4 копію ухвали апеляційного суду Київської області від 20 квітня 2016 року поштою не отримував та дізнався про існування вищезазначеної ухвали від свого представника 30 травня 2016 року, то вони є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Зокрема, 03 серпня 2015 року ОСОБА_4 вже звертався з апеляційною скаргою на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2015 року. Ухвалою судді апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2015 року апеляційна скарга ОСОБА_4 була визнана судом неподаною та повернута заявнику.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану через представника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 червня 2016 рокузалишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В.М. Коротун

М.Є. Червинська