Історія справи

Постанова

Іменем України

03 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 461/10558/20

провадження № 61-3677св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Прокуратура Львівської області, Державна Казначейська служба України, Міністерство внутрішніх справ України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 14 травня 2021 року у складі судді Мисько Х. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 24 березня 2022 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Прокуратури Львівської області, Державної Казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до органів прокуратури, дізнання, слідчих, до суду щодо неналежного розслідування кримінального провадження № 42018140000000329 від 07 грудня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, які незаконно відкривали та закривали дане провадження.

Слідчі не виконали рішення ЄСПЛ від 29 березня 2018 року «Рашитов та інші проти України», яке ухвалено на користь ОСОБА_1 .

Також, слідчі об`єднали в одне два кримінальні провадження: № 120151400400003276 та № 12012150050000124, які не є предметом в одних і тих же слідчих органів та які не могли розглядатись в одному провадженні. Жодні слідчі дії по вказаному об`єднаному кримінальному провадженню не проводились, доказом чого є ухвала Личаківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2020 року.

Позивач вважає, що своєю бездіяльністю, тортурами та свавіллям слідчі, працівники прокуратури та суди, які виносили незаконні рішення, нанесли великої шкоди її здоров`ю, що підтверджується доказом - довідкою МСЕК про кардіологічне захворювання. Факт перебування позивача під слідством та судом, вочевидь завдав позивачу моральної шкоди, внаслідок психічного впливу, пред`явлення обвинувачення, позбавлення можливостей в повній мірі реалізовувати свої звички і бажання, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв`язків та вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, пошуку можливих способів захисту своїх порушених прав, інших негативних наслідків морального характеру, зниження репутації. Сам по собі такий факт є травмуючим для будь-якої людини, яка зазнала незаконних дій правоохоронних органів та суду. Слідчі прокуратури не виконали усіх клопотань позивача про визнання потерпілою та постанов про визнання такою не надали. Жодні слідчі та прокурори після рішення Європейського суду з прав людини за фальсифікацію та підробку документів у вказаних кримінальних провадженнях не притягнуті до відповідальності. Відтак, держава Україна повинна виплатити компенсацію за моральну шкоду.

Позивач просила:

відшкодувати за рахунок державного бюджету України моральну шкоду, завдану незаконними діями органів дізнання досудового слідства прокуратури в розмірі 2 000 000,00 грн;

зобов`язати Державну казначейську службу України в безспірному порядку перерахувати з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на її користь грошові кошти в сумі 2 000 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 14 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 24 березня 2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивач не довела належними і допустимими доказами факт завдання їй моральної шкоди внаслідок дій уповноважених осіб Державної казначейської служби України, Львівської обласної прокуратури та Міністерства внутрішніх справ України. Крім того, права ОСОБА_1 , на порушення яких остання посилається, були відновлені шляхом оскарження такої бездіяльності в порядку, визначеному законом, та за результатами якої були прийняті відповідні ухвали слідчими суддями, позивачем реалізовано право на компенсацію моральної шкоди за рахунок коштів державного бюджету на підставі рішення Європейського суду з прав людини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 травня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 березня 2022 року, ухвалити своє рішення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясовали повне коло обставин, які впливають на визначення розміру відшкодування моральної шкоди. Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, стосується присудження майнової шкоди в частині виключно провадження № 42018140000000329 від 07 грудня 2018 року. Порушення норм процесуального права судом першої інстанції виразилося в неправильному тлумаченні закону щодо відшкодування моральної та майнової шкоди після непритягнення до кримінальної відповідальності протягом 3 років і 7 місяців винних осіб, невизнання ОСОБА_1 потерпілою після постановлення ухвал Личаківського районного суду, Галицького районного суду м. Львова. Суди не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 314/3982/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 та у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-48цс13. Розгляд справи проводився без участі позивача, незважаючи на її клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з захворюванням на COVID-19.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Галицького районного суду міста Львова від 14 травня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 24 березня 2022 року відмовлено; відкрито касаційне провадження у справі № 461/10558/20, витребувано справу з суду першої інстанції.

У червні 2022 року справа № 461/10558/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року відзив на касаційну скаргу, поданий Львівською обласною прокуратурою, повернуто без розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 27 квітня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 314/3982/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 та у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-48цс13 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України).

Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із частиною шостою статті 223 ЦПК України про відкладення розгляду справи постановляється ухвала.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (частина шоста статті 128 ЦПК України).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 травня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (т. 2 арк. спр. 196-197).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду на 02 грудня 2021 року, вирішено про дату, час та місце розгляду справи повідомити учасників справи (т. 2 арк. спр. 197).

Розгляд справи відкладався на 26 січня 2022 року, на 16 березня 2022 року, на 24 березня 2022 року.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що 04 січня 2022 року ОСОБА_1 отримала повістку-повідомлення про виклик до суду 16 березня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2 арк. спр. 107).

Однак відомості про отримання ОСОБА_1 повістки-повідомлення про виклик до суду 24 березня 2022 року в матеріалах справи відсутні.

Тобто, ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом апеляційної інстанції 24 березня 2022 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 24 березня 2022 року скасувати.

Справу № 461/10558/20 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Львівського апеляційного суду від 24 березня 2022 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук