Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 344/3303/16-ц

провадження № 61-19927св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

треті особи: Комунальне підприємство «Дирекція замовника», Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2017 року у складі судді Пастернак І. А. та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2017 року у складі колегії суддів: Беркій О. Ю., Мелінишин Г. П., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Комунальне підприємство «Дирекція замовника» (далі - КП «Дирекція замовника»), Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (далі ? ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»), про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1, де проживає та зареєстрована, а відповідач проживає поверхом вище у квартирі № 182 та є власником цієї квартири.

13 жовтня 2015 року у зв'язку із витоком води з приладу опалення у квартирі відповідача її квартиру було затоплено.

Посилаючись на відмову відповідача добровільно відшкодувати завдану шкоду, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 12 211,00 грн на відшкодування заподіяної майнової шкоди внаслідок залиття квартири, із яких 11 411,00 грн ? вартість виконання ремонтно-відновлювальних робіт та 800,00 грн ? витрати на оплату експертизи.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 11 411,00 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, та 800,00 грн витрат, пов'язаних із проведенням експертизи. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що затоплення квартири АДРЕСА_1,відбулося з вини відповідача, що підтверджується наданими позивачем доказами, а також показами свідків у судовому засіданні. Посилання відповідача на те, що відшкодовувати шкоду повинен балансоутримувач будинку, є безпідставним, оскільки затоплення відбулося внаслідок пошкодження внутрішньоквартирної мережі центрального опалення, відповідальність за справність якої несе відповідач.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2017 року в частині визначення розміру майнової шкоди змінено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 7 222,00 грн у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. В решті рішення залишено без зміни.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що залиття квартири АДРЕСА_1, відбулося з вини відповідача, у зв'язку із чим він зобов'язаний відшкодувати позивачу завдану майнову шкоду. Разом з тим розмір такої шкоди необхідно зменшити, оскільки судом першої інстанції неправомірно стягнуто з відповідача додаткові витрати, не пов'язані із проведенням будівельно-відновлювальних робіт.

У червні 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2017 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанцій, рішення суду апеляційної інстанції змінити у частині визначення розміру відшкодування майнової шкоди.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неналежним чином дослідили докази у справі, у зв'язку із чим ухвалили незаконне та необґрунтоване рішення. Крім того, судами не доведено вини відповідача у затоплені квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 є наймачем квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2. Вказана квартира розташована поверхом вище квартири позивача.

Балансоутримувачем будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1,є КП «Дирекція замовника», яке є виконавцем послуг щодо утримання внутрішньобудинкової мережі теплопостачання.

01 вересня 2015 року між КП «Дирекція замовника» та ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» укладений договір № 13 про надання послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем центрального опалення житлових будинків.

Відповідно до пункту 2.1.9 зазначеного договору КП «Дирекція замовника» зобов'язалося утримувати внутрішньобудинкову систему опалення, а також підвали, техпідпілля, горища, місця загального користування, приміщення елеваторних вузлів відповідно до правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року№ 71, та своєчасно виконувати всі роботи з ліквідації порушень.

13 жовтня 2015 року через витік води із приладу опалення у квартирі відповідача відбулося затоплення квартири АДРЕСА_1.

Із акта обстеження від 24 жовтня 2015 року, складеного КП «Дирекція замовника» вбачається, що 13 жовтня 2015 року внаслідок витоку води з приладу опалення квартири відповідача пошкоджено стіни і стелі приміщень кухні, коридору та кімнати у квартирі позивача.

У висновку будівельно-технічного дослідження від 18 грудня 2015 року № 2/12/15, встановлено, що протікання (проникнення) вологи у квартиру позивача відбувалося через пошкоджений опалювальний прилад внутрішньоквартирної мережі гарячого водопостачання.

Обстежувана квартира внаслідок затоплення зазнала пошкоджень. На стелі та частково на стінах у кімнаті, коридорі та кухні є жовті плями, які свідчать про інтенсивне замокання. Пошкоджено електропостачання. У житловій кімнаті намокли та відстали вінілові шпалери.

Вартість необхідних ремонтно-відновлювальних заходів (підрядним способом) по усуненню наслідків затоплення приміщень житлової квартири АДРЕСА_1, згідно із зведеним локальним кошторисом складає 11 411,00 грн.

Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі.

Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Стаття 322 ЦК Українизобов'язує власника утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 151 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) власник зобов'язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини.

Таким чином, обов'язок по утриманню санітарно-технічних приладів (кранів, труб, що знаходяться у квартирі) у належному стані покладено на власника квартири.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суди попередніх інстанцій, встановивши факт залиття квартири позивача, причину та розмір завданої шкоди майну позивача і врахувавши, що ОСОБА_3 як власник квартири, з якої відбувся витік води, не довів відсутність своєї вини у заподіянні шкоди, дійшли обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що у справі відсутні докази на підтвердження того, що шкода заподіяна позивачу внаслідок протиправної поведінки відповідача, є безпідставними, оскільки власник квартири несе обов'язки щодо належного утримання та експлуатації квартири та її складових частин, зокрема сантехнічного обладнання та мережі водовідведення квартири.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів попередніх інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського Івано-Франківської області від 20 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний О. В. Ступак Г. І. Усик