Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.12.2019 року у справі №645/5064/19

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 645/5064/19

провадження № 61-22635св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова Владислава Володимировича, Державний реєстратор Департаменту реєстрації Харківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова В. В. (далі - ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Кадирова В. В.), Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради та просила визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 44235228 від 26 листопада 2018 року, номер запису про право власності 29095363 від 20 листопада 2018 року, прийняте 26 листопада 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області Венглюк Т. В., про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 , за ПАТ «Дельта Банк».

20 вересня 2019 року позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони органам державної реєстрації здійснювати будь-яке переоформлення права власності на зазначене нерухоме майно до розгляду справи по суті.

В обґрунтування заяви зазначала, що їй на підставі договору купівлі-продажу per. № Н9-286, зареєстрованого на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна» 20 березня 1998 року, належала квартира АДРЕСА_1 , яка є єдиним її житлом, в якому вона постійно проживала з членами своєї сім`ї.

25 червня 2008 року вона уклала з Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», кредитний договір № 2008/0608/55-039, за умовами якого отримала у позику грошові кошти на споживчі потреби. З метою належного виконання вищевказаного кредитного договору в цей же день, 25 червня 2008 року, між банком, як іпотекодержателем, та позичальником, як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір № №2008/0608/55-039-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Носовою О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 918.

Відповідно до пункту 2 зазначеного договору ОСОБА_1 передала у іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

У порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» відбулася протизаконна, без отримання згоди власника житла, наданого під забезпечення кредиту в іноземній валюті, реєстрація права власності на нього за ПАТ «Дельта Банк». Іншого житла, ніж наданого під забезпечення кредиту в іноземній валюті, позивач та члени її сім`ї не мають.

20 листопада 2018 року державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Т. В. прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності на квартиру за ПАТ «Дельта Банк».

ОСОБА_1 зазначає, що на сьогодні існують підстави вважати, що відповідач може переоформити право власності на квартиру на третіх осіб, що значно ускладнить або унеможливить виконання рішення по цій справі, призведе до необхідності понесення позивачем додаткових витрат для захисту своїх прав у судовому порядку.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила задовольнити заяву.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ПАТ «Дельта Банк».

Суд першої інстанції виходив з того, що спір виник з приводу права власності на квартиру АДРЕСА_1 та є єдиним житлом позивача.

Оскільки у суду є підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, та враховуючи, що вказаний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами та не порушує права інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру та заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо неї.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2019 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до частини четвертої статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» на момент вирішення судом питання про забезпечення позову було визнано неплатоспроможним та перебувало у процесі ліквідації, тому зважаючи на те, що з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження, зокрема, арешти, будь-яким майном (коштами) банку, а накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається, ухвала суду щодо накладення арешту та заборони вчинення будь-яких дій щодо спірного нерухомого майна не ґрунтується на вимогах закону і підлягає скасуванню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року та залишити в силі ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати декілька видів забезпечення позову.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову.

Скасовуючи у повному обсязі ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову Харківський апеляційний суд керувався вимогами частини четвертої статті 150 ЦПК України, відповідно до якої не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зазначена норма права забороняє судам забезпечувати позов саме шляхом накладення арешту, проте незрозуміло, на якій правовій підстав суд скасував ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2019 року в частині застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони реєстраційним органам проводити реєстраційні дії щодо нерухомого майна.

Забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій з майном, що є предметом спору у цій справі, є доречним, обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову та призведе до ефективного поновлення прав позивача.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою судді Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Фрунзенського районного суду м. Харкова.

16 січня 2020 року справа № 645/5064/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПАТ «Дельта Банк» направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При цьому слід мати на увазі, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

При зверненні до суду з цією заявою, ОСОБА_1 зазначала, що 25 червня 2008 року уклала з ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», кредитний договір № 2008/0608/55-039, за умовами якого вона отримала у позику грошові кошти на споживчі потреби.

Того ж дня вона уклала з банком іпотечний договір №2008/0608/55-039-Z-1, відповідно до пункту 2 якого з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором передала у іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товарситвом «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги, згідно умов якого ПАТ «Сведбанк» продало (відступило) ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним та іпотечним договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 171333173 від 21 червня 2019 року, 20 листопада 2018 року державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Т. В. прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності на спірну квартиру, яка є її єдиним житлом, за ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до частини четвертої статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином.

02 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно із яким з 03 березня 2015 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №71 від 08 квітня 2015 року тимчасову адміністрацію у банку запроваджено на період з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно, а у подальшому строк здійснення тимчасової адміністрації продовжено до 02 жовтня 2015 року.

Постановою Національного банку України від 02 жовтня 2015 року відкликано банківську ліцензію та ліквідовано Акціонерне товариство «Дельта Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №181 від 02 жовтня 2015 року розпочато ліквідацію банку з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року, а 20 лютого 2017 року прийнято рішення Фонду № 619 про продовження процедури ліквідації банку на два роки до 04 жовтня 2019 року.

04 квітня 2019 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №772, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації банку на один рік до 04 жовтня 2020 року.

Отже, на момент вирішення питання про забезпечення позову в цій справі зазначена вище процедура ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» триває.

З огляду на наведене, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на спірну квартиру з огляду на положення частини четвертої статті 150 ЦПК України.

Щодо можливості забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до пункту 14 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку Виконавча дирекція Фонду має повноваження визначати порядок та способи реалізації майна банку, що ліквідується.

Отже, на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб покладено обов`язок відчужувати майно, включене до ліквідаційної маси банку. Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частинами другою, третьою та шостою статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації. Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 46 вказаного Закону з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Згідно з частиною шостою статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.

Таким чином, забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майна, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири, є фактично забороною Фонду вчиняти певні дії - здійснювати заходи щодо продажу майна та активів неплатоспроможного банку.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов