Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.04.2025 року у справі №641/1845/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 641/1845/22

провадження № 61-16449св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Зудер`янц Вікторії Вікторівни на ухвалу Комінтернівського районного суду

м. Харкова від 18 квітня 2024 року у складі судді Маньковської О. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про визнання правовідносин за кредитним договором припиненими та стягнення суми.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано припиненими зобов`язання за кредитним договором від 07 травня

2007 року № HAH2GK01270052, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк»

і ОСОБА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на

20 грудня 2023 року. Встановлено ОСОБА_1 строк до 19 грудня 2023 року для подання доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

18 грудня 2023 року представники ОСОБА_1 - Зудер?янц В. В. і Селезень С. В. подали до суду клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року клопотання представників позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу повернено заявникам без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу не містить відомостей про наявність або відсутність в адвокатів Селезень С. В. та Зудер`янц В. В. електронного кабінету,

а тому воно подано без додержання вимог частини першої статті 183 ЦПК України і підлягає поверненню без розгляду відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України.

Додатковим рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.

Заяву представників позивача Селезень С. В. , Зудер`янц В. В. про розподіл витрат на правову допомогу, подану відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, залишено без розгляду.

Залишаючи заяву про розподіл судових витрат без розгляду, суд виходив із того, що ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року клопотання представників позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу повернено без розгляду,

а тому вказане клопотання є неподаним, тобто належні докази про розмір витрат на правову допомогу, які ОСОБА_1 сплатила, протягом 5 днів з дня ухвалення рішення до суду не надано.

14 лютого 2024 року представники ОСОБА_1 - Зудер?янц В. В.

і Селезень С. В. подали до суду клопотання, у якому просили ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь

ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн та судовий збір.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2024 року клопотання про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що клопотання про ухвалення додаткового рішення подане з порушенням строків звернення, і заявник питання про поновлення строку не ставить.

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу Зудер?янц В. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2024 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

10 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - Зудер?янц В. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зробив висновки, які не мають ніякого юридичного значення щодо неоскарження додаткового рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року. Суди залишили поза увагою, що 18 грудня 2023 року представник позивача через канцелярію суду подав клопотання (з додатками) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи інших учасників справи

14 січня 2025 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - Кураксіна О. І. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що у поданому 14 лютого 2024 року клопотанні про ухвалення додаткового рішення заявник не просив поновити строк на його подання. А тому правильним є висновок судів про залишення вказаного клопотання без розгляду. Подане 18 грудня 2023 року клопотання про ухвалення додаткового рішення значення не має, оскільки воно ухвалою суду від 22 січня 2024 року повернено заявнику без розгляду.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Комінтернівського районного суду м. Харкова.

03 лютого 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства

є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сторона

у справі зобов`язана надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку

і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити

в зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати не проводяться.

Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною

у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої, восьмої статті 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано

у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частинами першою, третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Як випливає зі статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України, у разі неподання доказів понесення судових витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат підлягає залишенню судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, установив, що рішення

у цій справі ухвалено 14 грудня 2023 року, а клопотання про ухвалення додаткового рішення подано лише 14 лютого 2024 року (т. 2, а. с. 121-126), тобто з пропуском установленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку, і питання про поновлення цього строку заявник не порушував.

Виходячи з наведеного, є підстави для застосуванн частини восьмої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі неподання доказів на підтвердження витрат, які понесла сторона у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, така заява залишається без розгляду, якщо відсутнє клопотання заявника про поновлення цього строку або суд визнає причини пропуску процесуального строку неповажними.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про залишення клопотання про ухвалення додаткового рішення від 14 лютого 2024 року без розгляду, оскільки воно подано

з пропуском установленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку,

і питання про поновлення цього строку заявник не порушує.

Подібний висновок зроблено в ухвалі Верховного Суду від 29 листопада

2024 року у справі № 372/3773/20 (провадження № 61-4791св24).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 406 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Зудер`янц Вікторії Вікторівни залишити без задоволення.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська