Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.04.2025 року у справі №203/4777/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 203/4777/20

провадження № 61-1574св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Байдик Тамара Михайлівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Ханієвої Ф. М. від 19 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., від 08 січня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 285 568,94 доларів США, а також 32 018 349,92 грн у межах вартості спадкового майна або за рахунок грошових коштів, отриманих від реалізації такого майна.

У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитора таким, що втратив право вимоги до спадкоємця.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2025 року, позов АТ КБ «Приватбанк» залишено без розгляду.

Судові рішення мотивовані тим, що належним чином повідомлений про розгляд справи позивач (АТ КБ «ПриватБанк») повторно не з`явився у судове засідання, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, а тому відповідно до статей 223, 257 ЦПК України наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

06 лютого 2025 року АТ КБ «Приватбанк», шляхом формування документа у підсистемі «Електронний суд», подалодо Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій статей 257 259 272 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень про залишення первісного позову без розгляду. Суди не взяли до уваги правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 598/2250/19, від 19 травня 2021 року у справі № 752/21845/19, тощо.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача можливо виключно під час слухання справи, а не під час проведення підготовчих засідань.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судами фактичні обставини справи

Суди установили, що належним чином повідомлений представник позивача

АТ КБ «ПриватБанк» Бондаренко В. О. повторно не з`явився у судові засідання, призначені на 23 листопада та 19 грудня 2023 року.

Про судові засіданні, призначені на 23листопада та 19 грудня 2023 року позивач та його представник Бондаренко В. О. були належним чином повідомлені шляхом доставлення повісток про виклик до зареєстрованих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», про що свідчать довідки суду про доставлення електронних документів (а. с. 90, 95, 135, 136, т. 4).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги

та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

За змістом статей 43 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п`ята статті 223 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, за змістом положень частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 686/15042/20.

Встановлено, що два останні судові засідання у цій справі були призначені судом першої інстанції на 23 листопада та 19 грудня 2023 року.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, які законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

У суді першої інстанції інтереси позивача представляла адвокат Бондаренко В. О.

В судові засідання, призначені на 23 листопада та 19 грудня 2023 року, ні Бондаренко В. О. , ні будь-який інший представник АТ КБ «ПриватБанк» не з`явилися.

Про судове засідання, призначене на 23листопада 2023 року представник позивача Бондаренко В. О. була повідомлена під розписку (а. с. 90, т. 4), а позивач шляхом доставлення повістки про виклик до зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», про що свідчить довідка суду про доставлення електронного документу (а. с. 95, т. 4). Про судове засідання, призначене на 19 грудня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» та його представник були повідомлені також шляхом доставлення повісток про виклик до зареєстрованих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», про що свідчать довідки суду про доставлення електронних документів (а. с. 135, 136, т. 4).

Враховуючи, що сторона позивача належним чином була повідомлена про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце розгляду справи, двічі поспіль ані його представник Бондаренко В. О., ані будь-який інший представник не з`явилися у судове засідання, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надали, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно залишив позов АТ КБ «ПриватБанк» без розгляду на підставі пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України.

Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку процесуальній поведінці позивача та його представника, вжито усіх необхідних заходів для надання позивачу та його представнику достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

З огляду на наведене відсутні підстави вважати, що права позивача

на доступ до суду та справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції є порушеними.

Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).

Заявник із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили, ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.

Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18

(пункти 135-139).

Посилання у касаційній скарзі на те, що залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача можливо виключно під час слухання справи, а не під час проведення підготовчих засідань, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки підготовче засідання було закінчено ухвалою суду першої інстанції від 15 червня 2013 року, тобто неявка позивача відбулася вже під час слухання справи. При цьому за змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України залишення позову без розгляду можливий також у разі повторної неявки позивача й у підготовче засідання.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди не взяли до уваги правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі

№ 598/2250/19, від 19 травня 2021 року у справі № 752/21845/19, зокрема щодо неможливості залишення без розгляду позову на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у підготовчому засіданні, не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, такі дії відбулися вже під час слухання справи по суті, тобто ці висновки є нерелевантними до обставин справи, яка переглядається. Крім того слід зазначити, що Верховним Судом були зроблені такі висновки щодо застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України до внесення до нього змін Законом України № 3200-IX, який набрав чинності

21 липня 2023 року, яким законодавець вже передбачив наслідки повторної неявки належним чином повідомленого позивача й у підготовче судове засідання (залишення позову без розгляду).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності

від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,

від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара