Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.04.2020 року у справі №316/1177/19

Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 316/1177/19

провадження № 61-5573св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С.

Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року у складі судді Куценко М. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області про індексацію грошового зобов'язання і сплату трьох процентів річних.

Позовна заява мотивована тим, що постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 жовтня 2012 року у справі № 0807/2858/2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити їй недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.

Управлінням праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області було здійснено нарахування відповідної одноразової допомоги відповідно до вказаного рішення суду у розмірі 7 136,00 грн, що підтверджується відповідним листом від 12 жовтня 2018 року № 2571. Разом з тим, зазначені кошти так і не були їй виплачені.

Вказувала, що Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області прострочило виконання зобов'язань за вказаними рішеннями суду, отже наявні підстави для застосування наслідків невиконання грошового зобов'язання, визначених статтею 625 ЦК України, у вигляді стягнення з останнього інфляційних втрат і трьох процентів річних.

На підставі вказаного ОСОБА_1 п росила суд стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради інфляційні втрати у розмірі 11 589,55 грн і три проценти річних у розмірі 1 194,74 грн за період з 01 жовтня 2013 року по 30 квітня 2019 року на суму заборгованості, нараховані на виконання постанови Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 жовтня 2012 року.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що зобов'язання, яке виникло у відповідача перед позивачем, не є грошовим, оскільки в судових рішеннях не визначено конкретної суми, вираженої у грошових одиницях, яка підлягає стягненню.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді касаційного цивільного суду від 01 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.

Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики.

Підставою касаційного оскарження є те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано статтю 625 ЦК України без урахування висновків щодо застосування вказаної норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 335/10856/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 331/6352/16-ц (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні її позову, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що грошовим вважається будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, а тому дійшли помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 625 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області 12 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2010-2011 роки відповідно до вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З листа Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради від 12 жовтня 2018 року № 2571 вбачається, що останнє відповідно до постанови Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 жовтня 2013 року здійснило перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2010-2011 роки у розмірі 7 136,00 грн.

Вказані грошові кошти ОСОБА_1 виплачені не були.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають.

Відповідно до частини першої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 625 ЦК Українирозміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України.

У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання.

Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

За змістом статей 524, 533, 534, 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Відповідач має грошове зобов'язання перед позивачем, що підтверджується відповідними судовими рішеннями, що набрали законної сили, якими відповідача зобов'язано здійснити перерахунок і виплатити позивачу державну і додаткову пенсії.

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання з перерахунку та відповідно виплати одноразової допомоги, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, провадження № 14-68цс18.

За встановленими у справі обставинами на виконання постанови Енергодарського міського суду Запорізької області від 01 жовтня 2013 року відповідачем проведено перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2010-2011 року у розмірі 7 136,00 грн, які позивачу виплачені не були.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами виникли грошові зобов'язання, оскільки праву позивача вимагати від відповідача виконання певних дій кореспондує обов'язок відповідача сплатити грошові кошти на користь позивача, а тому до таких відносин підлягає застосуванню положення статті 625 ЦК України.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій помилково виходили із того, що зобов'язання, яке виникло у відповідача перед позивачем, не є грошовим, оскільки у судових рішеннях не визначено конкретної суми, вираженої у грошових одиницях, яка підлягає стягненню.

Так, незазначення у судових рішеннях конкретної суми не свідчить про відсутність грошового зобов'язання. У таких категоріях справ суд не може визначити розмір грошового зобов'язання та зазначити його у резолютивній частині, оскільки зобов'язує здійснити перерахунок, тобто сума не визначена, проте грошове зобов'язання існує.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах: від 12 грудня 2018 року у справі № 331/6352/16-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 335/10856/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 335/6976/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 335/6979/19.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, неправильно застосували норми матеріального права та дійшли помилкового висновку про те, що у позивача не виникло право на застосування наслідків порушення відповідачем свого грошового зобов'язання у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю, то судами не перевірявся розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, зроблений позивачем за період затримки виконання грошового зобов'язання.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Враховуючи те, що апеляційний суд наділений достатніми процесуальними повноваженнями щодо дослідження доказів та з урахуванням принципу процесуальної економії, Верховний Суд вважає, що справу доцільно направити на новий апеляційний розгляд для усунення вищезазначених порушень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, і не перевірив доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, то оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

При новому розгляді справи суду необхідно дати належну оцінку доводам і поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Щодо клопотання заявника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У касаційній скарзі заявник просить направити справу на розгляд Великої Палата Верховного Суду з тих підстав, що ця справа має виключну правову проблему і може слугувати у забезпеченні розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Зокрема заявник зазначає, що Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 642/6005/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 335/10856/16 зроблені різні правові висновки щодо застосування положення статті 625 ЦК України у подібних правовідносинах.

Клопотання про направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, із обґрунтуванням підстав, визначених у Частиною 5 статті 403 ЦПК України.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Заявником у касаційній скарзі не наведено, у чому саме полягає виключна правова проблема у цій справі, аналіз судової практики, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду не свідчить про наявність протилежних і суперечливих судових рішень та глибоких і довгострокових розбіжностей у судовій практиці у справах із аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами.

При цьому положеннями статті 403 ЦПК України не передбачено такої підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду як наявність протилежних правових висновків, зроблених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів з інших палат Касаційного цивільного суду.

Постанови Верховного Суду, на які посилається заявник у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, прийняті вже після сформованого висновку у зазначеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, тобто в той час, коли вже існувала судова практика щодо досліджуваного питання.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції не встановив достатніх та обґрунтованих підстав для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф.

Хопта