Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.10.2019 року у справі №127/565/19

Постанова

Іменем України

01 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 127/565/19

провадження № 61-18840св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А.

Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Державний реєстратор Вінницької філії комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" - Козловський Микола Сергійович, Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (який є правонаступником після Акціонерного товариства "Укрсоцбанк"),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк", на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2019 року у складі судді Сичука М. М., постанову Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства "Укрсоцбанк ", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк", на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2019 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Вінницької філії комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Козловського М. С., Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк "), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк", (далі - АТ "Альфа-Банк") про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання протиправним та скасування запису про право власності.

Позовна заява мотивована тим, що 28 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ "Укрсоцбанк ", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", укладено договір іпотеки з метою забезпечення зобов'язань за генеральним договором № 051/8 6739 від 28 грудня 2007 року та додатковоюугодою №051/8-6740 від28 грудня 2007 року до генерального договору №051/8-673 від28 грудня 2007 року, укладеного між банком і ОСОБА_1, за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику 50 000 дол. США, а позичальник в свою чергу зобов'язується повернути кредит у строк та на умовах визначених цим договором та додатковими умовами до нього, сплачувати проценти та комісії. Кредитування за цим договором здійснюється з 28 грудня 2007 року до 05 грудня 2022 року включно.

Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1.

20 грудня 2018 року від представників банку позивач дізнався що 30 листопада 2018 року державним реєстратором Козловським М. С. Вінницької філії КП "Агенція адміністративних послуг" були внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зареєстровано квартиру, що була предметом Іпотечного договору, за АТ "Укрсоцбанк".

Підставою внесення запису стало винесення рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 44397702 від 04 грудня 2018 року Вінницької філії КП "Агенція адміністративних послуг".

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 150153652 від 19 грудня 2018 року підставою виникнення права власності, окрім іншого, зазначається поштове повідомлення серії та номер 1400041645883, видане 12 жовтня 2018 року Укрпошта, повідомлення серія та номер 123/18, видане 07 вересня 2018 року.

Зазначає, що жодних вимог, повідомлень чи попереджень від банку про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, в тому числі і тих які стали підставою для виникнення у АТ "Укрсоцбанк" права власності на спірну квартиру позивачу не надходило.

Позивач вважає, що такий перехід права власності є незаконним, оскільки квартиру було передано в іпотеку в забезпечення споживчого кредиту, наданого в іноземній валюті, валюта кредиту - долар США. Ця квартира є єдиним майном позивача, в якому він та його родина постійно проживають, а тому на неї у цьому разі не могло бути звернуто стягнення, оскільки діє закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Окрім того, банк не попередив його про такий спосіб реалізації предмета іпотеки, а він як іпотекодавець не давав своєї згоди на таке відчуження.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просиввизнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію; визнати протиправним та скасувати запис № 29246499 від 30 листопада 2018 року про державну реєстрацію права власності за АТ "Укрсоцбанк" на об'єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_2.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 44397702 від 04 грудня 2018 року прийняте державним реєстратором Козловським М. С. Вінницької філії комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за АТ "Укрсоцбанк", код ЄДРПОУ 00039019.

Визнано протиправним та скасовано запис про право власності № 29246499 від 30 листопада 2018 року здійснений державним реєстратором Козловським М. С.

Вінницької філії комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за АТ "Укрсоцбанк", код ЄДРПОУ 00039019.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна квартира підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, є єдиним постійним місцем проживання позичальника, її загальна площа не перевищує 140 кв. м. Листи надіслані з рекомендованими повідомленнями які зазначені при реєстрації права власності за банком, не були вручені іпотекодавцеві, а тому державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за банком проведена всупереч норм чинного законодавства.

Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, АТ "Укрсоцбанк" подало апеляційну скаргу.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У жовтні 2019 року АТ "Укрсоцбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, уточнивши вимоги, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що відповідно до положень Закону України "Про іпотеку" підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Проте, суди попередніх інстанцій, всупереч статтям 33,36, 37 Закону України "Про іпотеку" позбавили іпотекодержателя права скористатися в передбачений законом спосіб задовольнити свої майнові вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

05 травня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Вінницької філії комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Козловського М. С., АТ "Укрсоцбанк" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання протиправним та скасування запису про право власності співвідповідач АТ "Укрсоцбанк" був замінений на правонаступника - АТ "Альфа-Банк".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1, є власністю ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири, посвідченого 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л. В., зареєстрованого в реєстрі № 3748.

28 грудня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 укладено генеральний договір № 051/8-6739, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 50 000,00 доларів США на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а останній зобов'язався повернути кредит у строк та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, сплатити проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному Тарифами та послуги по наданню кредитів, що містяться в додаткових угодах до цього договору, та є його невід'ємною частиною. Пунктом 3 кредитного договору визначено строк кредитування: з 28 грудня 2007 року до 05 грудня 2022 року включно.

Пунктом 1 додаткової угоди № 050/8-6740 до генерального договору про здійснення кредитування № 051/8-6739 від 28 грудня 2007 року визначено, що кредитор надає позичальнику кредит у формі невідновлювальної лінії окремими частинами, зі сплатою 13,5 % річних та комісій, види, розміри та строки сплати яких визначені в пункті 6 додаткової угоди, в межах максимального ліміту заборгованості до 50 000 дол. США включно, з наступним порядком надання траншів кредиту: грудень 2007 року - 50 000 дол. США.

Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань між ОСОБА_1 та АКБ СР "Укрсоцбанк" укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за генеральним договором № 051/8-6739 від 28 грудня 2007 року та додатковою угодою № 051/8-6740 від 28 грудня 2007 року до генерального договору № 051/8-673 від 28 грудня 2007 року, укладеними між іпотекодержателем та іпотекодавцем нерухоме майно, а саме: квартиру за АДРЕСА_1.

Пунктом 4 іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до довідки № 7818 від 28 грудня 2018 року, про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані та постійно проживають: власник квартири - ОСОБА_1,1981 року народження, його дружина - ОСОБА_2,1990 року народження, донька - ОСОБА_3,2014 року народження, батько - ОСОБА_4,1956 року народження, та мати - ОСОБА_5,1960 року народження.

Інших об'єктів нерухомого майна за ОСОБА_1 не зареєстровано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - ~law24~) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому ~law25~.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (~law26~).

За приписами ~law27~ у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями ~law28~ (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок

виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (далі - ~law30~) норми ~law31~ передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

~law32~ (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ~law33~. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені ~law34~ способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення ~law35~ змін до ~law36~ нормами статті передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У цьому випадку умовами іпотечного договору від 28 грудня 2007 року, зокрема пунктом 4 договору іпотеки, передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до пункту 6.2 іпотечного договору усі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача.

З наведеного слідує, що згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю та отримання останнім письмової вимоги про дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором.

Суди встановили, що у справі відсутні докази про вручення ОСОБА_1 рекомендованого відправлення з вимогою іпотекодержателя про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, 07 червня 2014 року набрав чинності ~law37~, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі ~law38~, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Таким чином, ~law39~ ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1, використовується позивачем як місце постійного проживання, у власності ОСОБА_1 відсутнє інше нерухоме житлове майно.

Вказаний предмет іпотеки виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчим кредитом, наданим йому кредитною установою - резидентом України в іноземній валюті.

Згоду на відчуження предмету іпотеки ОСОБА_1 не надавав.

При таких обставинах суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, повно встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи вказані норми матеріального права, дійшов правильного висновку, що у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ "УкрСоцбанк", а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зазначене у повній мірі узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20).

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій, всупереч статтям 33,36-37 Закону України "Про іпотеку" безпідставно позбавили іпотекодержателя права скористатися в передбачений законом спосіб задовольнити свої майнові вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, є необґрунтованими та такими, що суперечать викладеному вище.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк", залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2019 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев