Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 761/38210/19

провадження № 61-312св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, відповідач - Акціонерне товариство "Комерційний Індустріальний банк", третя особа -Приватне підприємство "Мінераліз", розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк" на постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Іванченко М. М., Лапчевської О. Ф., Коцюрби О. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк" (далі - АТ "Комерційний Індустріальний Банк"), третя особа - Приватне підприємство "Мінераліз" (далі - ПП "Мінераліз"), про визнання поруки припиненою.

Позовна заява мотивована тим, що 23 серпня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний Індустріальний Банк" (далі - ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк"), правонаступником якого є АТ "Комерційний Індустріальний Банк", та ПП "Мінераліз" укладено договір про надання авансового овердрафту за поточним рахунком, а також додаткові угоди до нього від 29 березня 2013 року, від 16 квітня 2018 року, від 11 травня 2018 року, від 11 червня 2018 року, від 11 липня 2018 року, від 31 липня 2018 року, за умовами якого банк надав позичальнику право на фінансування власної господарської діяльності здійснювати перерахування коштів в обсягах, що перевищують фактичні залишки коштів на поточному рахунку в банку з виникненням при цьому дебетового сальдо за зазначеним поточним рахунком в межах ліміту, передбаченого цим договором.

Максимальний ліміт авансового овердрафту встановлено в розмірі 9 000 000 грн зі сплатою 22 % річних на строк до 22 серпня 2018 року.

Пунктом 2.1.1 договору про надання авансового овердрафту за поточним рахунком від 23 серпня 2017 року передбачено, що забезпечення виконання позичальником його зобов'язань за цим договором є порука ОСОБА_1

02 квітня 2018 року між ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки та додаткові угоди до нього від 11 травня 2018 року, від 11 червня 2018 року, від 11 липня 2018 року, від 31 липня 2018 року, згідно з яким поручитель поручився перед кредитором за виконання ПП "Мінераліз" в повному обсязі зобов'язань за договором про надання авансового овердрафту за поточним рахунком від 23 серпня 2017 року.

Позивач вказував, що порука підлягає визнанню припиненою з 12 жовтня 2018 року.

Зазначав, що умовами договору про надання авансового овердрафту за поточним рахунком від 23 серпня 2017 року визначено, що максимальний період безперервного користування овердрафтом позичальника в межах до кінцевого терміну повернення овердрафту, з закінченням якого повинна бути погашена вся заборгованість за овердрафтом, не повинен перевищувати 30 календарних днів.

Початком періоду безперервного користування овердрафтом вважається день, починаючи з якого виникла та безперервно існувала заборгованість. Датою закінчення періоду безперервного користування овердрафтом вважається день, до закінчення якого на поточному рахунку зафіксована відсутність заборгованості позичальника.

Заборгованість за виконанням основного зобов'язання виникла 12 квітня 2018 року, тобто через 30 календарних днів після отримання та непогашення позичальником чергового траншу, який надано банком 12 березня 2018 року.

Звернувшись у листопаді 2019 року до суду з позовом до поручителя про стягнення заборгованості за договором про надання авансового овердрафту за поточним рахунком від 23 серпня 2017 року банк пропустив шестимісячний строк, передбачений частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для пред'явлення вимоги до поручителя.

Крім того банк звернувся до суду з позовом до поручителя ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання авансового овердрафту за поточним рахунком від 23 серпня 2017 року з пропущенням строків пред'явлення вимоги до поручителя, оскільки ОСОБА_1 не отримував повідомлення-вимогу про виконання умов кредитного договору та погашення заборгованості у розмірі 1 727 111,99 грн.

Ураховуючи вищевказане, ОСОБА_1 просив визнати припиненою поруку за договором поруки від 02 квітня 2018 року, укладеним між АТ "Комерційний Індустріальний Банк" та ОСОБА_1.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстави для визнання припиненою поруки ОСОБА_1 відсутні.

Банк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у справі № 755/17770/18 в межах шестимісячного строку після закінчення строку дії основного зобов'язання.

Питання припинення поруки ОСОБА_1 розглядалося судом під час вирішення справи № 755/17770/18 та надано цим обставинам належну правову оцінку.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України від 03 липня 2018 року № 2478-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" (далі - ~law30~), який набрав чинності 04 лютого 2019 року, оскільки правовідносини між сторонами продовжили існувати і після набрання ним чинності.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року, з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року про виправлення описок, апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діяв адвокат Радченко В.

Ю., задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Визнано припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки № 49/17-П від 02 квітня 2018 року, укладеним між АТ "Комерційний Індустріальний Банк" та ОСОБА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що порука ОСОБА_1 за договором поруки від 02 квітня 2018 року припинилась зі спливом шести місяців з дня настання строку повернення коштів, а саме 12 жовтня 2018 року.

Оскільки банк звернувся до поручителя з позовом про стягнення боргу за кредитним договором (справа № 755/17770/18) у листопаді 2018 року, тобто з пропуском шести місячного строку з дня настання строку виконання основного зобов'язання, тому наявні підстави для визнання поруки припиненою.

До спірних правовідносин не застосуються положення ~law31~, який набрав чинності 04 лютого 2019 року, оскільки порука припинилася до набрання чинності ~law32~.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2021 року АТ "Комерційний Індустріальний Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на пункт 1 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2017ц15), у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 761/39525/16-ц (провадження № 61-6112св18), від 17 січня 2019 року у справі № 752/5009/17 (провадження 3 61-12174св18), у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23 листопада 2018 року у справі № 922/5787/15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, вирішуючи питання припинення поруки, не врахував встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, обставини припинення поруки, та не надав оцінки доводам відповідача, що під час розгляду справи за позовом банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 755/17770/18) судами досліджувалося питання припинення поруки на підставі частини 4 статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року у справі № 755/17770/18, в не скасованій частині, та постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, які залишені без змін постановою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року, з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором.

При цьому встановлено, що порука не припинена, оскільки банк звернувся до суду із цим позовом в межах визначеного законодавством шестимісячного строку з дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором, який також обумовлений договором поруки.

Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності ~law33~ та продовжують існувати після введення його в дію, то такий Закон підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі і витребувано цивільну справу.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що23 серпня 2017 року між ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" та ПП "Мінераліз" укладено договір про надання авансового овердрафту за поточним рахунком № 49/17, відповідно до умов якого ПП "Мінераліз" встановлено максимальний ліміт авансового овердрафту у розмірі 5 000 000 грн зі сплатою процентів за користування овердрафтом у розмірі 22 % річних та строком користування коштами до 22 серпня 2018 року.

Додатковими угодами до договору про надання авансового овердрафту за поточним рахунком № 49/17 від 23 серпня 2017 року, а саме: додатковою угодою № 1 від 29 березня 2018 року, № 2 від 16 квітня 2018 року, № 3 від 11 травня 2018 року, № 4 від 11 червня 2018 року, № 5 від 11 липня 2018 року, № 6 від 31 липня 2018 року, вносились зміни до кредитного договору, відповідно до яких, серед іншого, змінювався графік зниження ліміту овердрафту, максимальний ліміт авансового овердрафту був збільшений та встановлений у розмірі 9 000 000 грн.

ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" виконало договірні зобов'язання за договором про надання авансового овердрафту за поточним рахунком, відкривши ПП "Мінераліз" поточний рахунок № НОМЕР_1 з авансуванням овердрафту в межах ліміту, передбаченим договором.

02 квітня 2018 року між ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 49/17-П, за умовами якого відповідач зобов'язався нести солідарну відповідальність перед банком за виконання у повному обсязі позичальником ПП "Мінераліз" зобов'язань за договором про надання авансового овердрафту за поточним рахунком № 49/17 від 23 серпня 2017 року, додаткової угоди № 1 від 29 березня 2018 року, додаткових угод (договорів) до нього, що будуть укладені в майбутньому, згідно з яким позичальнику надається кредит на умовах авансового овердрафту в розмірі 9 000 000 грн строком до 22 серпня 2018 року зі сплатою процентів в розмірі 22 % річних з погашенням згідно умов кредитного договору та всіх додаткових угод (договорів) до нього.

11 травня 2018 року між ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 49/17-П від 02 квітня 2018 року, яким внесено зміни до пункту 1.1. договору поруки.

11 липня 2018 року між ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 3 до договору поруки № 49/17-П від 02 квітня 2018 року, яким внесено зміни до пункту 1.1. договору поруки.

31 липня 2018 року між ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 4 до договору поруки № 49/17-П від 02 квітня 2018 року, яким внесено зміни до пункту 1.1. договору поруки.

Відповідно до пункту 1.1. договору поруки № 49/17-П та укладених до нього додаткових угод, ОСОБА_1 зобов'язався в разі невиконання ПП "Мінераліз" взятих на себе зобов'язань за договором про надання авансового овердрафту за поточним рахунком № 49/17 від 23 серпня 2017 року виконати в повному обсязі кредитні зобов'язання та погасити наявну заборгованість та відсотки у строк до 22 серпня 2018 року включно.

У зв'язку із невиконанням позичальником ПП "Мінераліз" своїх зобов'язань за кредитним договором, 11 вересня 2018 року АТ "Комерційний Індустріальний Банк" на адресу ОСОБА_1, як поручителя, направило повідомлення-вимогу про негайне погашення заборгованості станом на 11 вересня 2018 року у розмірі 1 727 111,99
грн, яка останнім не виконана, заборгованість не погашена.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08 серпня 2019 року у справі № 918/743/18, яке набрало законної сили, позовні вимоги АТ "Комерційний Індустріальний Банк" до ПП "Мінераліз", товариства з обмеженою відповідальністю "Світовид" (далі - ТОВ "Світовид") про стягнення заборгованості в сумі 1 821
279,90 грн задоволено частково.

Стягнуто у солідарному порядку з ПП "Мінераліз" та ТОВ "Світовид" на користь АТ "Комерційний Індустріальний Банк" прострочену заборгованість за договором про надання авансового овердрафту за поточним рахунком в сумі 1 708 520,24 грн.

У задоволенні позовних вимог АТ "Комерційний Індустріальний Банк" про стягнення 112 759,66 грн процентів відмовлено.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року у справі № 755/17770/18 позовні вимоги АТ "Комерційний Індустріальний Банк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Комерційний Індустріальний Банк" заборгованість за договором про надання авансового овердрафту за поточним рахунком № 49/17 від 23 серпня 2017 року у розмірі 1 812 279,90 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у справі № 755/17770/18 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бандуристого Р.

С. задоволено частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року в частині стягнення заборгованості скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ "Комерційний Індустріальний Банк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Комерційний Індустріальний Банк" заборгованість за договором про надання авансового овердрафту за поточним рахунком № 49/17 від 23 серпня 2017 року в розмірі 1 708 520,24 грн.

В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 755/17770/18 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бандуристого Р. С. залишено без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року, в нескасованій його частині, та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Так, частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статтею 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з? ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для припинення поруки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з умовами договору про надання авансового овердрафту за поточним рахунком № 49/17 від 23 серпня 2017 року строк повернення коштів - 12 квітня 2018 року, ПП "Мінераліз" заборгованість не повернуло, тому порука ОСОБА_1 припинилася зі спливом шести місяців з дня настання строку повернення коштів, а саме 12 жовтня 2018 року.

При цьому суди, як першої так і апеляційної інстанцій, вважали, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Натомість Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів враховуючи наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Положеннями частини 1 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб'єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). За змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

До юрисдикції господарських судів належать спори щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 14 квітня 2020 року у справі № 295/5047/18 (провадження № 14-570цс19).

У справі, яка переглядається, міжАТ "Комерційний Індустріальний Банк" та ПП "Мінераліз" укладено договір про надання авансового овердрафту за поточним рахунком від 23 серпня 2017 року № 49/17.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08 серпня 2019 року у справі № 918/743/18, яке набрало законної сили, позовні вимоги АТ "Комерційний Індустріальний Банк" до ПП "Мінераліз ", ТОВ "Світовид" про стягнення заборгованості в сумі 1 821 279,90 грн задоволено частково.

Стягнуто у солідарному порядку з ПП "Мінераліз" та ТОВ "Світовид" на користь АТ "Комерційний Індустріальний Банк" прострочену заборгованість за договором про надання авансового овердрафту за поточним рахунком в сумі 1 708 520,24 грн.

Крім того, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року у справі № 755/17770/18, в не скасованій частині, та постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, які залишені без змін постановою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року, з ОСОБА_1 як поручителя на користь банку стягнуто заборгованість за договором про надання авансового овердрафту за поточним рахунком від 23 серпня 2017 року № 49/17.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про припинення поруки за договором поруки від 02 квітня 2018 року № 49/17-П та додаткових угод до нього, укладеним у рахунок забезпечення належного виконання ПП "Мінераліз" умов договору про надання авансового овердрафту за поточним рахунком від 23 серпня 2017 року № 49/17, укладеного між АТ "Комерційний Індустріальний Банк" та ПП "Мінераліз".

Зміст і підстави позову ОСОБА_1 свідчать про те, що між ним та відповідачем існує спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов'язань за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, та укладено його в ході проведення юридичною особою господарської діяльності.

Таким чином спір виник з кредитних правовідносин та з правовідносин, що виникають з договору поруки, за участю юридичних осіб.

Крім того, слід зазначити, що положення пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України не зумовлюють належність до господарської юрисдикції справ виключно необхідністю здійснення господарської діяльності всіма учасниками справи, оскільки передбачають, що у спорах, які виникають з кредитних правовідносин, в тому числі з правовідносин, що виникають з договору поруки, цілком достатнім для їх належності до господарської юрисдикції є те, що сторонами основного зобов'язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Отже, спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства згідно з наведеними приписами ГПК України, оскільки у даному випадку існує спір між позивачем і відповідачем щодо правочину, укладеного для виконання зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи.

Виходячи з положень вищезазначених норм права, суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши справу у порядку цивільного судочинства, діяли не як суд, встановлений законом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частини 3 статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Частиною 1 та 2 статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених Частиною 1 та 2 статті 414 ЦПК України. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених Частиною 1 та 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Однією з підстав для закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини 1 статті 255 ЦПК України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили правила юрисдикції, а тому касаційну скаргу АТ "Комерційний Індустріальний Банк" слід задовольнити частково, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року скасувати, провадження у справі - закрити.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк" задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк", третя особа - Приватне підприємство "Мінераліз", про визнання поруки припиненою закрити.

Повідомити ОСОБА_1, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.

Роз? яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук