Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

02 липня 2025 року

м. Київ

справа № 756/11137/21

провадження № 61-4453св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи за первісним позовом:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксана Вікторівна,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксана Вікторівна,

розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , яка подана представником Щербанем Дмитром Миколайовичем , про ухвалення додаткового рішення у справі № 756/11137/21, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником Щербанем Дмитром Миколайовичем , на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 серпня 2023 року у складі судді Майбоженко А. М., додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2023 року у складі судді Майбоженко А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування квартирою.

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання права власності.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, вселення задоволено частково.

Вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В., про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання права власності задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво по право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Ковалевською Н. В. 11 січня 2012 року за реєстровим № 8-13, видане ОСОБА_5 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в частині 1/18 частки квартири.

Визначено, що частка ОСОБА_5 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 мала становити 4/9 частки, з яких 1/3 частка набута на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 травня 1999 року, а 1/9 частка - в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано недійсним свідоцтво по право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Ковалевською Н. В. 11 січня 2012 за реєстровим № 8-15, видане ОСОБА_7 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в частині 1/18 частки квартири.

Визначено, що частка ОСОБА_7 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 мала становити 4/9 частки, з яких 1/3 частка набута на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 травня 1999 року, а 1/9 частка - в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/9 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внесено зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. 01 вересня 2020 року за реєстровим № 472 на ім`я ОСОБА_1 щодо спадкування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом зміни розміру успадкованої частки зазначеного майна до 4/9 частки.

Внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/18 частку квартири АДРЕСА_1 , зареєстроване у Реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 вересня 2020 року, номер запису про речове право 37986844, залишивши у його власності 4/9 частини цієї квартири.

У зв`язку із внесенням змін до свідоцтва про право на спадщину зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. видати ОСОБА_1 нове свідоцтво про право на спадщину.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2023 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 967,42 грн.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 421,42 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Щербаня Д. М. на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 серпня 2023 року задоволено частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 серпня 2023 року в частині внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/18 частку квартири АДРЕСА_1 , зареєстроване у Реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 вересня 2020 року, номер запису про речове право 37986844, залишивши у його власності 4/9 частини цієї квартири; зобов`язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. видати ОСОБА_1 нове свідоцтво про право на спадщину скасовано.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 серпня 2023 року залишено без змін.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Щербаня Д. М. на додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2023 року задоволено частково.

Додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2023 року скасовано, ухвалено нове про відмову у стягненні витрат на правову допомогу у повному обсязі.

У березні 2024 року ОСОБА_1 через представника Щербаня Д. М. подав касаційну скаргу, в якій просив рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року в частині задоволення зустрічного позову, а також додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року залишити без змін.

Судові рішення оскаржувалися ОСОБА_1 в частині задоволених зустрічних позовних вимог та розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 09 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Щербанем Д. М. , задоволено частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтв по право на спадщину від 11 січня 2012 року, визначення часток у праві власності на квартиру, визнання права власності на 1/9 частку квартири, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину від 01 вересня 2020 року скасовано.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В., про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними, визнання права власності відмовлено.

Постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року в частині скасування додаткового рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2023 року скасовано.

Додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2023 року в частині судового збору скасовано, стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.

В іншій частині додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2023 року залишено в силі.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13 469,94 грн.

22 квітня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення за підписом представника Щербаня Д. М. , в якій вказав, що 04 квітня 2025 року (до ухвалення постанови касаційним судом), подав до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу з долученням документів на підтвердження судових витрат. Однак, в постанові Верховного Суду не вирішено питання про судові витрати. Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції у розмірі 30 000 грн.

У червні 2025 року від ОСОБА_2 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, які мотивовані тим, що:

в касаційній скарзі та додатках до неї відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_1 поніс і які очікував понести у зв`язку із розглядом справи в касаційній інстанції;

на час звернення з касаційною скаргою між ОСОБА_1 та адвокатом Щербанем Д. М. вже була укладена додаткова угода № 4.24 від 20 березня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 13 листопада 2019 року. Проте про її існування не було зазначено в касаційній скарзі та додатках до неї;

постанова за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 ухваленаВерховним Судом 09 квітня 2025 року, заяву про ухвалення додаткового рішення подано ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції 22 квітня 2025 року. Проте, акт виконаних робіт від 03 квітня 2025 року містить виконану роботу - підготовка та подання до касаційного суду заяви про ухвалення судового рішення (3 год). З огляду на викладене, вважає, що заява ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу не могла бути подана ним 04 квітня 2025 року, як зазначено в заяві ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення;

акт про надання правової допомоги та рахунок на оплату 30 000 грн, які ОСОБА_2 отримав 15 квітня 2025 року по пошті від ОСОБА_1 не містять дати їх складання (виставлення рахунку), в акті та додатковій угоді відсутні підписи осіб;

відсутність дати виставлення рахунку свідчить, що відсутній строк здійснення оплати за правову допомогу та не зрозуміло чи буде взагалі здійснена оплата ОСОБА_1 за цією додатковою угодою (за умовами додаткової годи гонорар у розмірі 30 000 грн сплачується пізніше ніж через 30 днів після виставлення відповідного рахунку);

подання додаткових пояснень ОСОБА_1 на відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, час на підготовку та подання яких включений до акта про надання правової допомоги, на думку ОСОБА_2 , суд касаційної інстанції повинен був залишити без розгляду, оскільки касаційний суд не визнавав їх подання необхідним;

адвокатська послуга - здійснення вивчення та аналізу позиції судів першої та апеляційної інстанції, викладеної в судових рішення, є безпідставною, оскільки при підготовці ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення суду ним вже здійснювався аналіз та вивчення позиції суду першої інстанції, про що ним зазначено в заяві до Київського апеляційного суду про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат. Позиція судів також вивчалася під час складання касаційної скарги.

Колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що: «із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства … Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони … Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Відповідно до частин першої-другої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження № 61-1802св24) зазначено, що:

«аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може» відмовити, а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника.

Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв`язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов`язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства».

У додатковій постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 вересня 2024 року у cправі № 910/1007/22 зазначено, що: «подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 303/1430/18 (провадження № 61-2451св22) зазначено, що: «відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18)».

У справі, що переглядається:

07 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Щербань Д. М. до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» подав заяву про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 30 000 грн;

09 квітня 2025 року Верховний Суд ухвалив постанову, питання про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу не вирішив;

22 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Щербань Д. М. до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 30 000 грн;

на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_1 - адвокат Щербань Д. М. надав:

копію договору про надання правової допомоги від 13 листопада 2019 року, відповідно до пункту 4.2 якого розмір гонорару та витрат, пов`язаних з виконанням доручення клієнта погоджується між адвокатом і клієнтом у додаткових угодах до цього договору;

копію додаткової угоди № 4.24 від 20 березня 2024 року до вказаного договору, відповідно до пунктів 1, 2 якої клієнт доручає, а адвокат приймає для виконання доручення про надання правової допомоги у суді касаційної інстанції у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності, сплачує адвокату гонорар за виконання доручення у розмірі 30 000 грн. Гонорар сплачується повністю або частинами пізніше ніж через 30 днів після виставлення відповідного рахунку;

копію акта про надання правової допомоги від 03 квітня 2025 року, відповідно до якого адвокатом надані наступні послуги: вивчення та аналіз позиції судів першої та апеляційної інстанції в судових рішеннях (4 години); вивчення та аналіз правових висновків Верховного Суду щодо застосування наслідків пропуску строків позовної давності до позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та перерозподілу часток у спадковому майні (4 години); підготовка та подання касаційної скарги (10 годин); аналіз позиції відзиву ОСОБА_2 на касаційну скаргу (3 години); підготовка та подання до суду додаткових пояснень у справі (4 години); підготовка та подання до Верховного Суду заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат (3 години). Всього адвокатом витрачено 28 годин;

ОСОБА_2.подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Серед аргументів, які, на думку ОСОБА_2 , перешкоджають стягненню з нього витрат на правничу допомогу вказав: вивчення та аналізу позиції суду першої інстанції вже здійснювалося, про що ОСОБА_1 зазначено в заяві до Київського апеляційного суду про ухвалення додаткового; подання додаткових пояснень ОСОБА_1 на відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу не визначено касаційний суд необхідним. Також заперечив проти включення до акта про надання правової допомоги від 03 квітня 2025 року такої послуги якпідготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення. Такі аргументи заперечень, з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, колегія суддів вважає слушними;

разом з тим, колегія суддів відхиляє твердження ОСОБА_2 про те, що касаційна скарга не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, що, на його думку, є підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки за конкретних обставин справи (можливості ОСОБА_2 належним чином підготуватися до спростування витрат на правничу допомогу), неподанням позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку судових не свідчить про порушення принципу диспозитивності під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не є підставою для відмови у задоволенні заяви;

доводи заперечень про те, що акт про надання правової допомоги та рахунок на оплату 30 000 грн, які ОСОБА_2 отримав 15 квітня 2025 року по пошті від ОСОБА_1 , не містять дати їх складання (виставлення рахунку), в акті та додатковій угоді відсутні підписи осіб, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки аналіз матеріалів справи свідчить, що ці документи містять дати їх складання та підписи. Зворотнього суду касаційної інстанції не надано;

враховуючи заперечення ОСОБА_2 про зменшення розміру правничої допомоги, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Щербанем Д. М. послуг, касаційний суд вважає, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Щербаня Д. М. про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню та з ОСОБА_2 підлягають стягненню витрат на правничу допомогу у загальній сумі 22 000 грн.

Керуючись статтями 141 246 270 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , яка подана представником Щербанем Дмитром Миколайовичем , про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000 гривень.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко