Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.03.2019 року у справі №755/9824/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року

м. Київ

справа № 755/9824/17

провадження № 61-3375 св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Десята Київська державна нотаріальна контора,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року в складі судді Виниченко Л. М. та на постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року в складі колегії суддів Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Панченка М. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 та просила встановити факт проживання однією сім`єю понад п`ять років із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати позивача спадкоємцем четвертої черги за законом після його смерті та такою, що має право на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги та на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 .

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 указувала, що з 2009 року вона разом з ОСОБА_3 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу в належній йому квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

За час спільного проживання вони вели спільне господарство, купували продукти харчування, ліки, сплачували комунальні послуги, робили ремонт. ОСОБА_3 не працював, зловживав алкогольними напоями, жив на належні ОСОБА_1 зарплату, пенсію та кошти від оренди його квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і після його смерті відкрилася спадщина, за прийняттям якої звернулася єдина донька спадкодавця ОСОБА_2

09 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Десятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, однак їй відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що вона не належить до спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_3 , а заповіт він не складав.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог і того, що факт реєстрації позивача в належній спадкодавцеві квартирі та проживання з ним в одній квартирі з 2013 року не є беззаперечним доказом проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Надані докази, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги щодо спільного проживання, спільного побуту, наявності взаємних прав та обов`язків з померлим ОСОБА_3 , не підтверджують факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, від встановлення якого залежить право позивача на спадкування після смерті ОСОБА_3 як спадкоємця четвертої черги за статтею 1264 ЦК України.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року та на постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року, відмовлено.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Указує, що надала належні та допустимі докази на підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , а саме квитанції за сплату комунальних послуг по спірній квартирі, чеки, звернення до ЖЕКу, фотографії та інше. Крім того, цей факт підтверджений показаннями свідків на стороні позивача.

Уважає, що свідки на стороні відповідача є адвокатами та спеціально дали неправдиві свідчення й хочуть виселити ОСОБА_1 із квартири, хоча знають, що вона перебувала в фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 .

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який за життя заповіт не склав, а спадкоємцем першої черги після його смерті є дочка ОСОБА_2

24 березня 2017 року Десята Київська державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу № 320/2017 і цього ж дня з заявою про прийняття спадщини за законом звернулася ОСОБА_2

09 червня 2017 року до Десятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 як спадкоємець четвертої черги звернулася ОСОБА_1 .

Постановою державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори від 09 червня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в видачі свідоцтва на право на спадщину після смерті ОСОБА_3 16 березня 2017 року з тих підстав, що в матеріалах спадкової справи відсутні документи на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю зі спадкодавцем, зокрема рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення такого факту.

До моменту смерті ОСОБА_3 проживав в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , а зареєстрований був за адресою: АДРЕСА_1 .

Із 31 січня 2013 року ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживала на АДРЕСА_3 в одній квартирі з ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_4 у суді першої інстанції дала показання, що зі слів ОСОБА_3 їй було відомо, що він зареєстрував ОСОБА_1 у свїй квартирі для отримання пенсії та працевлаштування її в місті Києві.

На підтвердження оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 надала квитанції за період із 2013 року по 2016 роки. В платіжних документах за 2013 рік указаний платник ОСОБА_5 і ОСОБА_3 , за 2014 рік - також ОСОБА_3 , з кінця 2014 року, в грудні 2015 року та в 2016 році - ОСОБА_1 .

У зверненні ОСОБА_1 від 21 січня 2016 року на урядову «гарячу лінію» КБУ «Контактний центр міста Києва» щодо призначення житлової субсидії ОСОБА_3 , як власнику квартири АДРЕСА_4 , за яким автор звернення ОСОБА_1 представила у розмові власника квартири як свого чоловіка.

У матеріалах справи наявні чотири фотокартки, на яких зображені разом ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в місті Жовті Води у Дніпропетровські області, одна з яких датована 19 жовтня 2013 року, інші три - без зазначення дати.

Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 показали, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 жили разом, вели спільне господарство, вона доглядала його, вони разом ходили в магазини та на прогулянки та перебували в фактичних шлюбних відносинах.

ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в суді першої інстанції дали показання, що ОСОБА_1 проживала в квартирі ОСОБА_3 не як член його сім`ї, а як квартиронаймач, вони не вели спільного господарства, не мали сімейних зв`язків і зареєстрував на її прохання в квартирі для отримання пенсії та працевлаштування позивача в м. Києві.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне

застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За правилами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установивши, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки протягом не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, показання свідків суперечливі, а сам по собі факт реєстрації позивача в квартирі спадкодавця та проживання в одному приміщенні з ним не дає підстав для висновку про проживання їх однією сім`єю, суди зробили правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Аргументи касаційної скарги про те, що показання свідків на стороні відповідача не відповідають дійсності, підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук