Історія справи

П о с т а н о в а

Іменем України

2 травня 2018 року

м. Київ

справа № 680/1026/17

провадження № 61-14985 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ГулькаБ. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідачі: Новоушицький районний будинок дитячої творчості Новоушицької селищної ради Хмельницької області, Новоушицька селищна рада Хмельницької області, відділ освіти, молоді та спорту Новоушицької селищної ради Хмельницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 5 грудня 2017 року у складі судді Польової В. Є. та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 7 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Новоушицького районного будинку дитячої творчості Новоушицької селищної ради Хмельницької області, Новоушицької селищної ради Хмельницької області, відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької селищної ради Хмельницької області про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, пов'язаного із затримкою видачі трудової книжки.

Позовна заява мотивована тим, що з 22 травня 2006 року вона працювала робітником у Новоушицькому районному будинку дитячої творчості Новоушицької селищної ради Хмельницької області. 17 серпня 2006 року її було переведено на посаду техпрацівника. 17 жовтня 2014 року наказом Новоушицького районного будинку дитячої творчості її було звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, за прогул без поважних причин.

Проте у порушення положень частини першої статті 47 КЗпП України у день звільнення їй не було видано належним чином оформлену трудову книжку, унаслідок чого вона позбавлена можливості працевлаштуватися. Отже, такими діями Новоушицького районного будинку дитячої творчості порушено її трудові права.

З урахуванням викладеного ОСОБА_4 просила суд стягнути з Новоушицького районного будинку дитячої творчості на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, пов'язаного із затримкою видачі трудової книжки за період з 20 жовтня 2014 року по 6 листопада 2017 року, у розмірі 44 116 грн 54 коп.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 5 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вина Новоушицького районного будинку дитячої творчості, як роботодавця позивачки, у затримці видачі трудової книжки ОСОБА_4 відсутня. Позивачкою належними доказами не підтверджено, що відповідач після звільнення відмовив їй у видачі трудової книжки.

Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 7 лютого 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_4 відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачкою не отримано трудову книжку саме з її вини, що нею визнано, у тому числі у зв'язку з неприязними стосунками з директором Новоушицького районного будинку дитячої творчості. Вини Новоушицького районного будинку дитячої творчості у затримці видачі їй трудової книжки не встановлено (частина четверта статті 235 КЗпП України).

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що директор Новоушицького районного будинку дитячої творчості з неприязних до неї стосунків створювала обставини, при яких вона не мала можливості отримати трудову книжку. За відсутності трудової книжки вона не могла оформитися на роботу.

У квітні 2018 року Новоушицький районний будинок дитячої творчості подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що позивачку звільнено з роботи за прогул без поважних причин 10 жовтня 2014 року. 17 жовтня 2014 року ОСОБА_4 відмовилась ознайомлюватися з наказом про своє звільнення та отримати трудову книжку, про що відповідною комісією складено акт. Позивачка по своїй вині не отримала трудову книжку, оскільки їй неодноразово було запропоновано вчинити такі дії, на її домашню адресу виїжджала комісія для вручення їй трудової книжки, проте ОСОБА_4 ухилялась від її отримання.

У квітні 2018 року відділ освіти, молоді та спорту Новоушицької селищної ради Хмельницької області подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що будинок дитячої творчості, як роботодавець позивачки, неодноразово намагався повернути ОСОБА_4 трудову книжку, що підтверджується відповідними актами комісії будинку дитячої творчості. Проте саме у зв'язку з небажанням позивачки, що визнано нею з посиланням на неприязні стосунки з директором установи, вона не отримала трудову книжку.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У частині першій статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Аналіз вищевказаного положення закону свідчить про те, що для його застосування необхідна наявність таких складових: затримка у видачі трудової книжки, вина власника або уповноваженого ним органу у цій затримці.

Суди, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли правильного висновку про те, що будинком дитячої творчості, як роботодавцем позивачки, після звільнення ОСОБА_4 неодноразово вчинялися дії для надання можливості їй отримати трудову книжку, а саме 17 жовтня 2014 року позивачка була ознайомлена з наказом про її звільнення та їй було запропоновано отримати трудову книжку. Згідно з актом комісії у складі директора, голови профкому, методиста, культорганізатора Новоушицького районного будинку дитячої творчості від 17 жовтня 2014 року ОСОБА_4 відмовилась ознайомитися з наказом про звільнення та отримувати трудову книжку. 11 березня 2015 року будинком дитячої творчості направлялося позивачці письмове запрошення отримати трудову книжку. 17 березня 2015 року комісією у складі директора, культорганізатора, керівників гуртків, робітника Новоушицького районного будинку дитячої творчості здійснено виїзд за місцем проживання позивачки для вручення їй особисто трудової книжки, проте ОСОБА_4 від зустрічі відмовилась. 28 січня 2016 року позивачка відвідала будинок дитячої творчості, але отримала лише санітарну книжку і відмовилась від пропозиції директора установи забрати трудову книжку, що підтверджується актом від 28 січня 2016 року.

Зазначені обставини позивачкою не спростовано.

Ураховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку про те, що оскільки позивачкою не заперечувався факт того, що на протязі трьох років за отриманням трудової книжки вона не зверталася у зв'язку з неприязними стосунками з директором Новоушицького районного будинку дитячої творчості, то вина відповідача у затримці видачі ОСОБА_4 трудової книжки відсутня, тому немає підстав для стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Доводи касаційної скарги про те, що директор будинку дитячої творчості у зв'язку з неприязним до неї відношенням створювала їй перешкоди, при яких вона не мала можливості отримати трудову книжку, безпідставні та спростовуються зазначеними вище встановленими судами обставинами, а саме будинком дитячої творчості неодноразово вчинялися дії для надання можливості їй отримати трудову книжку.

Інші доводи касаційної скарги направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 5 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 7 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк